Визначення поняття і розкриття змісту корпоративної культури, опис чинників її формування. Місія, стратегія і мета підприємства як основні компоненти корпоративної культури. Вивчення системи управління корпоративним етикетом колективу і заходами фірми.
Аннотация к работе
Корпоративна культура існує в будь-якій компанії - з моменту появи організації і до самого кінця - незалежно від того, створюється спеціальна служба для роботи з нею чи ні. Занковського визначає корпоративну культуру так: «Корпоративна культура є придбані смислові системи, передаються за допомогою природної мови та інших символічних засобів, які виконують репрезентативні, директивні та афективні функції і здатні створювати культуральне простір і особливе відчуття реальності». Кожен вільний сам вибирати найбільш приємне для нього визначення корпоративної культури, однак, ясно, що загальний зміст сказаного ідентичний у всіх визначеннях - культура являє собою велику галузь явищ матеріального і духовного життя колективу : домінуючі в ньому моральні норми і цінності, прийнятий кодекс поведінки й укорінені ритуали, традиції, які формуються з моменту утворення організації і поділяються більшістю співробітників. Сюди слід віднести стійкість , ефективність і надійність внутрішньосистемних організаційних звязків; дисципліну і культуру їх виконання; динамізм і адаптивність до нововведень в організації; загальноприйнятий (на всіх рівнях) стиль управління , заснований на співпраці, активні процеси позитивної самоорганізації та багато іншого, що проявляється в корпоративному поведінці працівників відповідно до прийнятих норм і визнаними цінностями, які обєднують інтереси окремих людей, груп та організації в цілому. Культуру підприємства характеризують наступні атрибути: визначені цінності, тобто що люди цінують у своєму житті, в організації: своє положення, титули, просування по службі, роботу; віра в успіх, у свої сили, у взаємодопомогу, в етичну поведінку, у справедливість; комунікаційна система і мова спілкування, тобто використання усної, письмової, невербальної комунікації, абревіатури; усвідомлення часу, ставлення до нього і вміння розставляти пріоритети: ступінь точності часу у працівників, дотримання тимчасового розпорядку й заохочення за це; взаємовідносини між людьми, що розрізняються за віком і статтю, статусом й владою, досвідом й знаннями, релігією й громадянством, а також шляхи й методи вирішення виникаючих конфліктів; процес розвитку працівника і навчання: процедури інформування працівників, порядок участі в навчальних програмах, значення процесу підвищення кваліфікації, що використовується в організації; трудова етика й методи стимулювання: ставлення до роботи й відповідальність за доручену справу; поділ праці й виконання посадових обовязків; оформлення і чистота робочого місця; якість роботи; оцінка роботи і винагорода; шляхи просування по службі; зовнішній вигляд, одяг, що і як їдять працівники, подання себе на роботі, діловий стиль.