Створення високопродуктивних сортів сочевиці і впровадження їх у виробництво. Визначення видового складу та розповсюдження збудників кореневої гнилі в грунтах південного сходу України. Дослідження ролі агротехнічних заходів в обмеженні розвитку хвороби.
Аннотация к работе
В світі цієї проблеми в аграрному секторі України особливого значення набувають бобові культури (Оверченко Б., 2002), у тому числі сочевиця, яка здатна забезпечити до 200-300 кг/га азоту в грунті (Сорокін С.І, Майорова М.М., 1997; Besk D.P et al., 1991). Виробництво сочевиці в Україні обмежено за причин нестабільної врожайності, однією з яких є ураження кореневою гниллю (Родигин В.М., 1975; Кирик М.М., Старченко С.В., 2001). Сорти сочевиці, які рекомендовано для вирощування в Степу України, в більшій або меншій мірі уражуються кореневою гниллю. В звязку з цим, а також з існуванням у землеробстві факторів, які сприяють накопиченню інфекційного потенціалу грунту, вивчення кореневих гнилей та заходів з обмеження їх розвитку є актуальним і доцільним. Мета дослідження - розробити та впровадити заходи щодо обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці в умовах південного сходу України, стабілізувати врожайність культури та отримати високоякісну продукцію.
Список литературы
За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, з них: 3 статті - у науково-практичних журналах, 7 - у збірках наукових праць, 1 - у тезах конференції, 1 - авторське свідоцтво на сорт рослин.
Структура і обсяг дисертації
Дисертаційна робота викладена на 199 сторінках машинописного тексту: складається із вступу, огляду літератури, умов, обєктів та методики дослідження, чотирьох розділів експериментальної частини, висновків, пропозицій виробництву. Вона містить 36 таблиць, 13 рисунків, 14 додатків. Список використаних джерел нараховує 403 найменування, у тому числі 163 - іноземних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі (огляд літератури) розглянуто народно-господарське значення та шляхи використання сочевиці, проаналізовано причини зниження її врожайності, наведено дані про ураження рослин хворобами, зокрема, кореневою гниллю, оцінено ефективність різних заходів з обмеження їх розвитку.
Умови та методики досліджень
Дисертаційна робота виконувалась протягом 1997-2000 рр. у Луганському національному аграрному університеті, який розташований на південному сході України. Грунти навчально-дослідного господарства університету - чорноземи звичайні, слабозмиті на лесових суглинках. Вміст гумусу - 4,2-4,4% (за Тюріним). Середній показник РН грунтів - 7,5. Вміст обмінного калію за методом Чірікова - 19,0 мг/100 г грунту, загального азоту - 0,24-0,26%. Клімат районів проведення дослідів континентальний, з нерівномірним розподілом опадів та значним коливанням добової температури.
Розповсюдження та розвиток кореневої гнилі в посівах конкурсного сортовипробування державних сортовипробувальних станцій Луганської області, виробничих посівах ряду господарств Луганської і Донецької областей визначали шляхом маршрутних обстежень; ураженість рослин обліковували у фази сходів, цвітіння та достигання за методикою, розробленою М.М. Кириком (1973).
Збудників з уражених рослин виділяли за методом біологічного аналізу (Наумов Н.А. 1937), при ідентифікації ізолятів використовували метод мікрокультур (Білай В.Й., Елланська І.О., 1975). Належність ізолятів до видів грибів визначали за методикою, наведеною в працях В.Й. Білай (1955, 1977) та М.М. Підоплічко (1977). Шкодочинність хвороби досліджували порівнянням біометричних показників здорових та уражених рослин. Оцінку термічних ресурсів вегетаційного періоду провадили за допомогою середньодобових температур повітря і грунту. Потребу рослин у теплі встановлювали з використанням сум ефективних температур повітря і грунту (Чірков Ю.І., 1986), вологість грунту - ваговим методом (Доспєхов Б.О. та ін., 1977). Стійкість до кореневої гнилі сортозразків колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та крупяних культур визначали за шкалою, запропонованою О.В. Пухальським (1981). Вивчення заходів з обмеження розвитку кореневої гнилі здійснювали за методикою польових дослідів (Доспєхов Б.О., 1985). Вивчали строки сівби, норми та глибину висіву насіння, а також ефективність застосування фундазолу, 50% з.п., вітаваксу 200 ФФ, 34% в.с.к., роялфло, 48% в.с.к. Інкрустацію насіння наведеними вище препаратами з добавкою NАКМЦ проводили згідно “Инструкции по протравливанию семян с.-х. культур пленкообразующими составами на основе водорастворимых полимеров NАКМЦ и ПВС” (М., 1986). Посівні якості насіння оцінювали згідно з ДСТУ 2240-93, якість зерна - ГОСТ 7066-77.
При визначенні елементів структури врожаю використовували “Методику державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (К., 2001). Біологічну ефективність протруйників встановлювали, користуючись “Методическими указаниями по определению устойчивости вредителей и возбудителей болезней сельскохозяйственных культур и энтомофагов к пестицидам” (М., 1984).
Економічну оцінку інкрустації насіння вивчали за М.М. Одинець (1986). Математичну обробку результатів провадили за Б.О. Доспєховим (1985) методом дисперсійного, кореляційного та однофакторного нелінійного регресійного аналізу.
Особливості розвитку кореневої гнилі сочевиці на південному сході України
Коренева гниль на південному сході України - розповсюджене захворювання. Воно охоплює в період сходів 14,9-33,7, квіткування - 44,0-90,8% рослин.
Розвиток хвороби становить відповідно 5,9-15,6 та 19,0-45,0%. Наведені показники залежать від типів грунтів, наявності інфекції, структури агроценозу та метеорологічних умов.
Найбільш ураженими були посіви, що розташовані на степових солонцях та солонцюватих черноземах після зернових колосових і кукурудзи, найменш - на черноземах звичайних, малогумусових та черноземах опідзолених після просапних культур і соняшника. На нашу думку, в посушливих умовах південного сходу України завдяки повільному згниванню рослинних решток культур-попередників відбувається накопичення грунтової інфекції, що призводить до значного ураження сочевиці.
Розвиток хвороби починався на проростках у вигляді досходової гнилі, що обумовлювало зниження польової схожості насіння. У пізніший період (фаза 3-5 листків) загнивали корені першого-другого порядку та підземна частина стебла. За роки досліджень серед збудників кореневої гнилі сочевиці домінували гриби роду Fusarium: F.oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai (30,5%), F.solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr) (15,6%) і F.javanicum Koord (12,4%).
Встановлено, що співвідношення видів патогенів не є постійним і залежить від умов вегетації рослин. У перезволожених, холодних грунтах домінували види Pythium debaryanum Hesse (55,6%) та P.ultimum Trow (37,5%).
В умовах південного сходу України Т.С.Кірпічова (1987) у 1981-1986 рр. серед збудників кореневої гнилі гороху спостерігала види Fusarium oxysporum, F.solani, F.avenaceum і не зазначала види F. javanicum, Pythium debaryanum, P. ultimum. Вважаємо, що ці відміни повязані як із природними змінами в системі патоген-рослина, так із порушенням протягом багатьох років технології вирощування зернових бобових (неякісний обробіток грунту, недотримання сівозміни, відсутність добрив тощо).
Указані причини викликали зміни видового складу грунтової мікофлори, що в свою чергу відбилось на фітосанітарному стані посівів. Встановлено негативний вплив ураження кореневою гниллю на ріст, розвиток та продуктивність рослин сочевиці (табл.1).
Таблиця 1 - Вплив ураження сочевиці кореневою гниллю на розвиток і продуктивність рослин, ±S (сорт Луганчанка, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1997-1999 рр.)
Показники Стан рослин НСР05 не уражені уражені слабо середньо сильно дуже сильно
Висота рослин, см 51,7±1,4 50,1±1,5 47,1±1,4 41,0±0,9 22,9±0,9 10,6
Залежно від ступеня ураження рослин їх висота зменшувалась на 1,6-28,8 см; маса філосфери і коренів - відповідно на 0,9-17,0 і 0,1-1,67 г; кількість пагонів розгалуження стебла - на 0,1-2,3; бульбочок - 4,0-47,9; бобів - 6,8-66,7; насінин на рослині - 5,3-79,6; насінин у бобі - 0,1-0,3 шт.; маса насіння - на 0,6-5,09; маса 1000 насінин - 4,3-23,5 г.
Встановлено кореляційний звязок між розвитком хвороби та висотою рослин (r= -0,61±0,20), масою філосфери (r= -0,74±0,20) та коренів (r= -0,84±0,19), кількістю бобів з однієї рослини (r= -0,78±0,22), насінин (r= -0,78±0,22), їх масою (r= -0,80±0,21), кількістю бульбочок (r= -0,91±0,14) та пагонів розгалуження стебла (r= -0,78±0,22).
Статистичний аналіз впливу метеофакторів на розвиток хвороби виявив суттєвий звязок цієї ознаки із кількістю опадів (?yx=0,86), середньодобовою температурою повітря (?yx=0,82), грунту (?yx=0,84) та його вологістю (?yx=0,92).
В умовах південного сходу України стійкість сочевиці до кореневої гнилі знижують такі стрес-фактори, як різке коливання температури повітря і грунту протягом доби, а також нерівномірний характер опадів, які створюються з-за континентального клімату і спостерігаються в зоні досліджень щороку.
Вказані фактори негативно впливають на рослини, тим самим зменшують їх стійкість до збудників хвороби. Отже, захист сочевиці від кореневої гнилі повинен бути обовязковим елементом технології її вирощування.
Імунологічна характеристика сортозразків сочевиці колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та крупяних культур
Сорти сочевиці, які рекомендовано для вирощування в Степу України, в більшій або меншій мірі уражувались кореневою гниллю (табл. 2).
Сорт 1997 р. 1998 р. 1999 р. уражено рослин, % розвиток хвороби,% уражено рослин, % розвиток хвороби,% уражено рослин, % розвиток хвороби,%
Красноградська 49 71,5 25,0 100 37,0 90,6 23,5
Красноградська 250 75,0 22,1 100 48,6 93,8 25,2
Луганчанка 62,5 14,5 100 21,0 83,0 16,4
Степова 244 70,0 30,5 100 46,4 100 34,2
Серед сортів, що вивчались, менш уражувався хворобою сорт Луганчанка, який створено в Луганському НАУ. Розвиток хвороби в середньому за 1997-1999 рр. становив 17,3%, що відображує його адаптованість, витривалість до умов середовища.
Встановлено особливості імунологічної диференціації сортозразків колекцій для різних еколого-географічних груп (табл. 3).
Таблиця 3 - Розподіл сортозразків колекцій сочевиці за стійкістю до кореневої гнилі залежно від походження (штучний інфекційний фон, Луганський НАУ,1997-1999 рр.)
Еколого-географічна група Вивчено сортозразків, шт. Кількість сортозразків за групами стійкості дуже стійкі стійкі середньосприйнятливі сприйнятливі шт. % шт. % шт. % шт. %
Андійська 7 1 0,95 - - 6 5,7 - -
Афганська 2 1 0,95 - - 1 0,95 - -
Європейська 56 - - 9 8,6 45 42,9 2 1,9
Передньоазіатська 17 - - 6 5,7 11 10,5 - -
Середземноморська 20 - - 2 1,9 18 17,1 - -
Ефіопська 3 - - 2 1,9 1 0,95 - -
Всього 105 2 1,9 19 18,1 82 78,1 2 1,9
За ознакою стійкості до кореневої гнилі сортозразки колекцій розподілились на 4 групи: дуже стійкі (1,9% від тих, що вивчались), стійкі (18,1%), середньосприйнятливі (78,1%), сприйнятливі (1,9%). Імунних зразків не виявлено. Найбільше стійких відмічено серед європейської (8,6%, у тому числі 4,8% - походженням з України) та передньоазіатської груп (5,7%). Це пояснюється анатомо-морфологічними властивостями рослин, які сформувались під впливом екологічних умов зони походження. На думку окремих авторів (Брежнев Д. Д. та ін., 1981; Петрова М. В., 1989), такі ксероморфні ознаки, як збільшення коефіцієнта палісадності, висока опушеність листка, його ізолатеральна будова, товста листкова пластинка, визначають високу стійкість до посухи екотипів з Ефіопії та Передньої Азії. Зазначені анатомо-морфологічні властивості в посушливих умовах південного сходу України поліпшували фізіологічний стан рослин і внаслідок цього - стійкість до кореневої гнилі.
Найважливіший фактор, що лімітує врожайність сочевиці на південному сході України, - атмосферна та грунтова вологість у другій половині вегетації. Тому актуальною є селекція на швидкостиглість. У цьому напрямку ведуться дослідження в лабораторії селекції та первинного насінництва Луганського національного аграрного університету. Для селекційного процесу заслуговують на увагу виявлені нами стійкі до кореневої гнилі сортозразки: Зелений червонець, Красноградська 49, Місцева (з Харківської області); Луганчанка, Місцева 5 (з Луганської області); Петровська ювілейна, Наслада, Etkezesi, Laird, к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974, а також такі, що поєднують стійкість із швидкостиглістю: Thesallia, к-454, к-538, к-596, к-607. Методом багаторазового масового добору з місцевих популяцій сочевиці нами спільно з співробітниками вищеназваної лабораторії було створено сорт Світанок, який з 2002 р. включений до Реєстру сортів рослин України (авторське свідоцтво № 1668, видане Держкомісією України по випробуванню та охороні сортів рослин). Сорт характеризується стійкістю до кореневої гнилі та вірусних хвороб, крупним (6,3-6,5 мм), світлозабарвленим насінням, що не змінює колір (не буріє) при зберіганні.
Обгрунтування і розробка заходів з обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці
З метою пошуку шляхів обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці ми вивчали ефективність строків сівби, норм і глибини висіву та інкрустації насіння. Раннім вважали строк сівби, коли температура грунту на глибині 0-5 см була не нижчою за 5°С, середнім та пізнім - висів через 10 і 20 діб. Цей показник впливав на тривалість періодів “сівба-сходи” (r= -0,97±0,20…-0,99±0,05) і “сівба - поява симптомів захворювання” (r= -0,86±0,18), інтенсивність розвитку хвороби (r=0,77±0,20). За раннього строку сівби в порівнянні із середнім і пізнім строками відмічено менше розповсюдження на 12,4 і 23,9% та нижчий розвиток хвороби відповідно на 10,6 і 13,8% (табл. 4).
Таблиця 4 - Вплив строків сівби сочевиці на розвиток рослин та ураженість їх кореневою гниллю (фаза повних сходів, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1997-1999 рр.)
Строк сівби Показники розвитку рослин, ±S Поширеність хвороби, %Розвиток хвороби, % довжина, см маса, г надземної частини коренів надземної частини коренів
Нижча температура грунту та менша ураженість сприяли поліпшенню умов для розвитку рослин. При ранній сівбі в порівнянні з пізньою корені рослин у фазу сходів були на 1,3 см довші, їх масана 0,05 г більша. Протилежний результат отримано щодо довжини та маси надземної частини рослин: вищими були показники при пізній сівбі. Таким чином, за ранньої сівби досягається температурний оптимум, який обумовлює кращий розвиток і менше ураження хворобою коренів сочевиці. Встановлено, що в зоні проведення дослідів ураження сочевиці кореневою гниллю відбувається протягом усього вегетаційного періоду. Звязок тривалості міжфазних періодів вегетації сочевиці та інтенсивності розвитку хвороби наведено в табл. 5.
Таблиця 5 - Кореляційний звязок тривалості міжфазних періодів вегетації сочевиці з ураженістю рослин кореневою гниллю, r
Міжфазні періоди вегетації Поширеність хвороби,% Розвиток хвороби, %
Менша ураженість сочевиці спостерігалась за умов подовження періодів від сівби до сходів і від сходів до цвітіння та скорочення - від цвітіння до достигання. На нашу думку, це повязано з тим, що на південному сході України в другій половині вегетації сочевиця пригнічується високими температурами і нестачею вологи, які знижують стійкість рослин до хвороби. Отже, доцільною є сівба сочевиці у ранній строк. Зниження розвитку кореневої гнилі в ранніх посівах забезпечувало підвищення врожайності на 2,3 і 2,4 ц/га в порівнянні із середнім та пізнім строками. Залежність обгрунтовано математично: між поширеністю, розвитком хвороби перед збиранням та урожаєм насіння встановлено звязок (r= -0,95…-0,96±0,10; r= -0,91…-0,95±0,10).
Результати вивчення фітосанітарного стану та продуктивності посівів за різної норми (1,8; 2,2; 2,5 млн шт./га) і глибини висіву (4-5; 7-8 см) свідчать, що при збільшенні цих показників ураженість рослин кореневою гниллю зростає (табл. 6).
Таблиця 6 - Поширеність, розвиток кореневої гнилі і врожайність сочевиці залежно від норми висіву і глибини загортання насіння (сорт Луганчанка, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1998-2000 рр.)
Варіант досліду Поширеність хвороби, % Розвиток хвороби, % Урожайність, ц/га сходи цвітіння достигання сходи цвітіння достигання 1998 р. 1999 р. 2000 р.
Отримані результати пояснюються тим, що за низької норми висіву не відбувалося пригнічення рослин, що не сприяло поширенню збудників хвороби. На підвищення стійкості рослин до хвороби позитивно впливало забезпечення їх елементами живлення, водою, світлом. Зниження розвитку кореневої гнилі та підвищення врожайності сочевиці у варіанті з глибиною загортання насіння 4-5 см пояснюється тим, що при заглибленні останнього до 7-8 см епікотіль долає додатковий шар грунту, на його поверхні утворюються діляночки з ранами, які є місцем заселення патогенами. З літератури відомо (Бадіна Г.В., 1974), що на подолання кожного додаткового сантиметра грунту проросток витрачає один день. Тому при глибокому загортанні насіння в наших дослідах подовжувався період контакту грунтової мікрофлори з ослабленими проростками (на 3-4 доби) і виникала досходова гниль, як одна з форм кореневої гнилі.
В умовах весняної посухи 2000 р. вища врожайність була отримана у варіанті з нормою 2,5 млн шт./га та глибиною висіву 7-8 см, незважаючи на більший розвиток хвороби. За мілкого загортання насіння не забезпечувалось достатньою кількістю вологи в звязку з пересиханням поверхневого шару грунту. Польова схожість на ділянках з глибиною висіву 7-8 см була на 6,5% вище, ніж з глибиною 4-5 см. Це сприяло збільшенню густоти стеблостою і підвищенню врожайності.
Наведені дані свідчать, що в умовах південного сходу України сочевицю доцільно висівати в ранній строк (коли температура грунту у шарі 0-5 см досягає 5°С). За низького вмісту вологи в грунті (менше 100 мм у шарі 0-100 см) слід використовувати норму висіву 1,8 млн шт./га, сівбу провадити на глибину 7-8 см, за достатнього (понад120 мм) - відповідно 2,5 млн шт./га і 4-5 см.
У дослідах з використанням хімічних засобів для обробки (інкрустації) насіння їх ефективність залежала від норми витрати препарату та конкретних умов вегетації рослин (табл. 7).
Таблиця 7 - Ефективність інкрустації насіння сочевиці проти кореневої гнилі (сорт Луганчанка, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1998-2000 рр.)
Варіант досліду Польова схожість насіння, % Кількість бульбочок з азотфіксуючими бактеріями, шт./рослину Біологічна ефективність, % Урожайність, ц/га сходи квіткування
Контроль (без обробки насіння) 77,8 13,4±1,1 - - 12,9
У результаті інкрустації фундазолом у кількості 1,5; 2,0; 3,0 кг/т польова схожість насіння зростала відповідно на 8,2; 9,0 і 9,8%, у варіанті з використанням вітаваксу 200 ФФ в кількості 1,5; 2,0; 3,0 л/т - відповідно на 8,4; 9,0 і 9,2%, роялфло - 2,0; 3,0 л/т - на 5,1 і 6,4%. Усі протруйники, що нами вивчались, виявили фунгіцидну активність.
Високу біологічну ефективність (82-85%) у фазу сходів зареєстровано при використанні препаратів з нормою витрати 3 кг(л)/т. Ця закономірність збереглася і у фазу цвітіння.
Встановлено позитивний вплив протруйників на розвиток і врожайність сочевиці. Ця культура є низькорослою, що обумовлює певні труднощі при її збиранні.
Хімічні засоби у наших дослідженнях не детермінували висоту і розгалужування стебла. Кількість бульбочок з азотфіксуючими бактеріями в порівнянні з контролем збільшувалась під впливом фундазолу на 3,0-13,1; вітаваксу 200 ФФ - 1,2-8,5; роялфло - 3,7-9,0 штук на рослину.
Протруйники позитивно впливали на елементи продуктивності рослин, завдяки чому сформувалась більша, ніж у контролі, врожайність зерна. При використанні фундазолу в кількості 1,5; 2,0; 3,0 кг/т підвищення врожайності по відношенню до варіанта без інкрустації становило відповідно 1,2; 1,7 і 2,6 ц/га, вітаваксу 200 ФФ, 1,5; 2,0 і 3,0 л/т - 0,7; 1,4 і 2,3 ц/га, роялфло, 2,0; і 3,0 л/т - 1,4 і 2,3 ц/га.
Серед випробуваних препаратів найбільшою ефективністю характеризувався фундазол.
Застосування його з нормою витрати 3 кг/т в порівнянні з варіантом без інкрустації сприяло зниженню розвитку хвороби на 17,5 (сходи) - 30,8% (цвітіння), підвищенню схожості насіння на 9,8% і врожайності зерна - на 2,6 ц/га. сочевиця кореневий агротехнічний
ВИСНОВКИ
Коренева гниль сочевиці є широко поширеною та шкідливою хворобою на південному сході України. Її розповсюдженість та розвиток відповідно становлять: у фазу сходів - 14,9-33,7 і 5,9-15,6%, цвітіння - 44,0-90,8 і 19,0-45,0%. Розвиток кореневої гнилі залежить від типу грунту, наявності інфекції, структури агроценозу та метеорологічних умов. На проростках захворювання проявляється у вигляді досходової гнилі, на дорослих рослинах - загнивання коренів та підземної частини стебла.
Основними збудниками кореневої гнилі сочевиці є гриби роду Fusarium: Fusarium oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai (30,5%), F. solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr.) (15,6%) та F. javanicum Koord. (12,4%). У меншій кількості вилучались представники родів Pythium (20,1%), Rhizoctonia (5,2%), Penicillium (3,0%), Aspergillus (2,2%) та Alternaria (2,0%).
Встановлено звязок між розвитком хвороби та висотою рослин (r= -0,61±0,20), масою філосфери (r=-0,74±0,20) та коренів (r=-0,84±0,19), кількістю бульбочок з азотфіксуючими бактеріями (r= -0,91±0,14) та пагонів розгалуження стебла (r=-0,78±0,22), бобів (r=-0,78±0,22), насінин з однієї рослини (r=-0,78±0,22) та їх масою (r=-0,80±0,21). Залежно від ступеня ураження зменшується інтенсивність формування бульбочок на 7,6-90,5%, знижується продуктивність рослин на 11,5-97,9%.
Стрес-факторами, що сприяють послабленню рослин та інтенсивному розвитку кореневої гнилі сочевиці, є різке коливання середньодобової температури повітря (?yx=0,82) і грунту (?yx=0,84), нерівномірне випадання опадів (?yx=0,86), низька вологість грунту (?yx=0,92).
Серед 105 сортозразків сочевиці колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та крупяних культур імунних до кореневої гнилі не виявлено. З чотирьох сортів, внесених до Реєстру сортів рослин України, підвищеною стійкістю характеризується Луганчанка (розвиток хвороби - 17,3%).
Відмічено різницю в ураженості сортозразків кореневою гниллю залежно від їх походження. Найбільшу кількість стійких зразків виявлено серед європейської (8,6%) та передньоазіатської (5,7%) еколого-географічних груп. Стійкими до хвороби є сорти: Зелений червонець, Красноградська 49, Місцева (з Харківської області), Луганчанка, Місцева 5 (з Луганської області), Петровська ювілейна, Наслада, Etkezesi, Laird, к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974. Даний показник поєднується з швидкостиглістю у сортів:Thesallia, к-454,к-538,к-596, к-607.
У результаті багаторічної співпраці автора із співробітниками лабораторії селекції та первинного насінництва зернобобових культур Луганського національного аграрного університету створено високопродуктивний, стійкий до кореневої гнилі та вірусних хвороб сорт сочевиці Світанок, який з 2002 р. включений до Реєстру сортів рослин України (авторське свідоцтво № 1668, видане Держкомісією України по випробуванню та охороні сортів рослин).
На розвиток кореневої гнилі сочевиці значно впливають строки сівби. Ранній строк порівнянно із середнім та пізнім сприяє росту коренів, зниженню ураженості рослин у фазу сходів на 10,6 і 13,8%, достигання - на 11,1 і 21,3%, а також підвищенню врожайності на 2,3 і 2,4 ц/га. Встановлено кореляційний звязок між розвитком хвороби на сходах і тривалістю досходового періоду різних строків сівби сочевиці (r= -0,64…-0,95), а також розвитком хвороби перед збиранням і врожайністю насіння (r= -0,91…-0,95).
Зниження розповсюдженості та розвитку кореневої гнилі відповідно на 21,0 та 12,3%, підвищення врожайності на 1,1 ц/га забезпечується при сівбі насіння на глибину 4-5 см порівняно із 7-8 см. Аналогічну закономірність відмічено при нормі висіву насіння 1,8 млн шт./га порівняно із 2,5 млн шт./га - відповідно на 26,8; 13,9% та 2,8 ц/га.
Ефективним заходом у захисті сочевиці від кореневої гнилі є інкрустація насіння хімічними препаратами. Застосування фундазолу, 50% з.п. в кількості 3 кг/т, вітаваксу 200 ФФ, 34% в.с.к. - 3 л/т, роялфло, 48% в.с.к. - 3 л/т з добавкою NАКМЦ - 0,2 кг/т сприяє підвищенню польової схожості насіння в порівнянні з контролем відповідно на 9,8; 9,2; 6,4%; зниженню розвитку хвороби на 17,5; 16,9; 16,8%; збільшенню кількості бульбочок з азотфіксуючими бактеріями на 13,1; 8,5; 9,0 шт./рослину.
Біологічна ефективність використання фундазолу, 50% з.п. з нормою витрати 3 кг/т у виробничих умовах навчально-дослідного господарства Луганського агроуніверситету становила 71,6%, урожайність - 16,3 ц/га (у контролі - 14,2 ц/га), умовно чистий дохід - 244,7 грн/га.
Пропозиції виробництву: Рекомендуються для вирощування у господарствах південного сходу України стійкі до кореневої гнилі сорти сочевиці Луганчанка та Світанок.
З метою обмеження розвитку хвороби на посівах сочевиці її доцільно висівати одночасно із ранніми ярими культурами. За низького вмісту вологи в грунті (до100 мм у метровому шарі) сівбу провадити з нормою висіву 1,8 млн шт./га на глибину 7-8 см, за достатнього (понад 120 мм) - відповідно 2,5 млн шт./га та 4-5 см.
Рекомендуються Укрдержхімкомісії до реєстраціі для передпосівного обробітку насіння сочевиці проти кореневої гнилі препарати фундазол, 50% з.п. (1,5-3 кг/т); вітавакс 200 ФФ, 34% в.с.к. (1,5-3 л/т); роялфло, 48% в.с.к. (2-3 л/т).
У селекції сочевиці на стійкість до кореневої гнилі використовувати сорти Зелений червонець, Красноградська 49, Місцева (з Харківської області), Луганчанка, Місцева 5 (з Луганської області), Петровська ювілейна, Наслада, Etkezesi, Laird, а також сортозразки к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974; на стійкість до кореневої гнилі та швидкостиглість - Thesallia, к-454, к-538, к-596, к-607.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Кирик Н.Н., Старченко С.В. Коренева гниль сочевиці // Захист рослин. - 1998. - № 5. - С.20 (особистий внесок здобувача 70%. Проведення досліджень, узагальнення результатів).
Старченко С.В., Кузьминская Т.П., Кирпичева Т.С. Иммунологические исследования в селекции зернобобовых культур на устойчивость к корневой гнили // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 1999. - № 4 (12). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С.76 - 79 (особистий внесок здобувача 80%. Планування і проведення досліджень, аналіз отриманих результатів, формулювання висновків).
Старченко С.В., Попытченко Л.М. Мониторинг возбудителей корневой гнили чечевицы и условий реализации патогенного потенциала в Луганской области // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 1999. - № 4 (12). - С. 79-82 (особистий внесок здобувача 80%. Планування досліджень та розробка методики. Аналіз отриманих результатів).
Старченко С.В. Результати вивчення протруювачів насіння сочевиці// Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 2000. - № 6 (15). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 87-91.
Старченко С.В. Роль деяких агроприйомів в обмеженні розвитку кореневої гнилі сочевиці в умовах східного Степу України // Захист рослин. - 2000. - № 7. - С. 18.
Кирик Н.Н., Старченко С.В. Фундазол в посевах чечевицы // Защита и карантин растений. - 2000. - № 12. - С. 27-28 (особистий внесок здобувача 75%. Проведення досліджень і узагальнення даних).
Старченко С.В. Особливості розвитку кореневої гнилі сочевиці в Луганській області // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 2001. - № 7(19). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 84-88.
Старченко С.В. Вредоносность корневой гнили чечевицы в Луганской области // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 2001. - № 11(23). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 100-105.
Кирик Н.Н., Старченко С.В. Изучение устойчивости к корневой гнили сортообразцов коллекции чечевицы // Зерновые и кормовые культуры России: Сб. науч. трудов / Всеросс. науч.- исс. институт сорго и других зерновых культур. - Зерноград, 2002. - С. 112-114 (особистий внесок здобувача 75%. Проведення досліджень і узагальнення даних).
Сорт сочевиці Світанок: А. с. 1668. Україна / С.В. Старченко, В.М. Гелюх, К.М. Федоренко, М.С. Кондрашин, А.М. Краєвський, О.О. Карпенко. - № 01089001; Заявл. 10.10.01; Опубл. Реєстр сортів росл. України на 2002 р.-К.:Алефа, 2002.- с.23.
Старченко С.В. Изучение видового состава возбудителей корневой гнили чечевицы в условиях юго-востока Украины // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: Русь, - 2002. - № 18(30). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 92-98.
Старченко С.В. Корневая гниль чечевицы и мероприятия по ограничению ее развития в условиях юго-востока Украины // Труди Міжнар. конф. “Досягнення та перспективи сучасної селекції на забезпечення стабільного виробництва рослинного білка” (11-12 червня 2002 р.). - Луганськ. - 2002.- С. 42-47.