Особливості розвитку збудників кореневих гнилей озимої пшениці та ґрунтової мікрофлори при застосуванні гербіцидів в умовах північного Лісостепу. Вплив гербіцидів на мікрофлору грунту. Порівняльна оцінка ефективності гербіцидів, фунгіцидна активність.
Аннотация к работе
Широка розповсюдженість, звязок з грунтом, відсутність вузької спеціалізації в ураженні рослин-господарів обумовлюють постійну наявність в агроценозах зернових колосових культур грибів - збудників кореневих гнилей. Потрапляючи в грунт, вони проявляють нейтральний, стимулюючий або інгібуючий вплив на компоненти мікрофлори грунту, в тому числі і на збудників кореневих гнилей озимої пшениці. Робота виконана в рамках галузевих і державних програм: "Розробити зональні системи інтегрованого захисту рослин від шкідливих організмів, що забезпечують оптимізацію фітосанітарного стану агроценозів і зниження втрат врожаю" (номер державної реєстрації 01970012341); "Сформувати асортимент нових пестицидів, розробити та удосконалити технології їх застосування" (номер державної реєстрації 01970012336). У звязку із зростанням значимості кореневих гнилей озимої пшениці виникла необхідність вивчення етіології захворювання в умовах застосування гербіцидів. Метою досліджень було вивчення особливостей розвитку збудників кореневих гнилей озимої пшениці та ґрунтової мікрофлори при застосуванні гербіцидів в умовах північного Лісостепу.Дисертаційна робота виконувалась протягом 1995-1997 рр. на дослідних полях ІЗР УААН у Баришівському районі Київської обл., у відділі захисту зернових культур від хвороб та шкідників ІЗР УААН, кафедрі мікробіології і вірусології НАУ, Інституті мікробіології і вірусології ім. Район проведення досліджень за агрокліматичним районуванням знаходиться в північному Лісостепу України, який характеризується помірно континентальним кліматом. Облік ураження озимої пшениці кореневими гнилями здійснювали в фазі колосіння та воскової стиглості за змішаною шкалою ВІЗР (Омелюта В.П., Григорович І.В., Чабан В.С. та ін., 1986). Видовий склад збудників кореневих гнилей озимої пшениці вивчали за морфологічними особливостями кожного з видів, виділених з уражених органів, за допомогою мікроскопів МБД-6 та “Nicon” (Билай В.И., 1977). Аналіз мікрофлори грунту проводили методом грунтових розведень, що включає посів грунтової суспензії на поживні середовища.Проведеними обстеженнями і аналізом відібраних зразків встановлено, що в умовах північного Лісостепу України кореневі гнилі озимої пшениці - широко розповсюджене захворювання. Візуальними обліками уражених рослин і наступним виділенням збудників кореневих гнилей у чисті культури виявлено, що посіви озимої пшениці уражують 4 типи кореневих гнилей: офіобольозна, церкоспорельозна, ризоктоніозна і фузаріозна. Дослідження показали, що застосування гербіцидів не призводить до змін в симптомах ураження озимої пшениці. Зовнішні симптоми даних типів кореневих гнилей не відрізнялись від ідентичних типів хвороби виявлених рядом авторів в різних грунтово-кліматичних зонах України. Застосування гербіцидів, діючі речовини яких належать до різних класів хімічних сполук, не впливало на розвиток і розповсюдження кореневих гнилей озимої пшениці.Відомо, що головним біологічним фактором, який контролює розвиток збудників кореневих гнилей є грунтова мікрофлора (Чулкина В.А., 1979). У звязку з цим були проведені дослідження по вивченню впливу гербіцидів на мікрофлору грунту ризосфери озимої пшениці. Дослідженнями встановлено, що всі гербіциди впливали на чисельність різних таксономічних груп мікроорганізмів (рис. На 5-й день відмічено зниження чисельності бактерій, актиноміцетів і грибів в 1,5-3,5 рази. На 5-й день у варіантах із застосуванням гербіцидів відмічено зменшення родів Fusarium, Alternaria, Trichoderma, Cladosporium, Rhizopus, Acremonium, Aspergillus, Mucor в 1,2-1,8 рази.В лабораторних умовах вивчено фунгітоксичну дію гербіцидів дікопуру Ф, 72% в.р., трезору, 60% з.п., лентипуру, 70% с.к., по відношенню до збудників кореневих гнилей Fusarium graminearum i Gaeumannomyces graminis (табл. Збудники проявили неоднакову чутливість до гербіцидів. Виявлено 2 типи чутливості грибів до препаратів: абсолютна - відсутність росту гриба на поживному середовищі; відносна - зниження швидкості росту гриба. Гриб Gaeumannomyces graminis проявив абсолютну чутливість до дікопуру Ф і лентипуру та нечутливість до трезору. Гальмування росту Fusarium graminearum спричиняли всі гербіциди, але найбільше лентипур, найменше трезор.Основними типами кореневих гнилей в зоні проведення досліджень є офіобольоз, церкоспорельоз, ризоктоніоз та фузаріозна коренева гниль, збудниками яких є гриби Gaeumannomyces graminis (Sacc.) von Arx. et Olivier, Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron) Deighton, Rhizoctonia cerealis van der Hoeven, Fusarium spp. Обробка гербіцидами не призводить до змін в патогенному комплексі збудників кореневих гнилей. В умовах північного Лісостепу України ураження озимої пшениці кореневими гнилями спостерігається щорічно. Гербіциди дікопур Ф, 72% в.р., 1,0 л/га, трезор, 60% з.п., 1,2 кг/га, лентипур, 70% с.к., 1,5-2,0 л/га не однаково інгібують розвиток мікроорганізмів різних таксономічних груп. Перегрупування родового складу мікроміцетів ризосфери озимої пшениці і значне зниженн