Корекція відхилень у поведінці важковиховуваних учнів молодшого шкільного віку засобами професійно-педагогічного спілкування - Автореферат

Особливо небезпечними є відхилення у поведінці серед неповнолітніх, оскільки вони можуть негативно вплинути на весь подальший процес формування особистості, сприяти вчиненню правопорушень і злочинів. Незважаючи на певні досягнення у вивченні даної проблеми, практика свідчить про те, що сьогодні необхідно активізувати пошук нових ефективних шляхів і засобів попередження відхилень у поведінці серед дітей і молоді. Вважаємо, що значні резерви в цьому плані можуть бути виявлені в особливостях організації процесу професійного педагогічного спілкування з важковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку. Вважаємо, що корекція відхилень засобами професійного педагогічного спілкування може бути успішно забезпечена саме в молодшому шкільному віці, тому що, по-перше в цьому віці відхилення у формуванні особистості не є ще дуже глибокими i стійкими, по-друге, для молодшого школяра вчитель - найбільший авторитет, його слово може мати великий вплив на вихованця. Гіпотеза дослідження: Корекція важковиховуваності молодших школярів може бути забезпечена в процесі професійно-педагогічного спілкування за умови реалізації спеціальної стратегії, тактики i техніки спілкування, оптимального використання корекційно-реабілітаційних можливостей спілкування.Це - питання психолого-педагогічної реабілітації дітей з відхиленнями у поведінці, наркоманії, відхилення в інтелектуальному, фізичному, сексуальному розвитку, вивчення умов виховання дітей в сімї та надання психотерапевтичної допомоги сімї; ролі шкільної психологічної служби у попередженні відхилень у поведінці неповнолітніх, а також соціальної служби, яка нині перебуває на досить високому рівні розвитку у більшості західних країн. На нашу думку, серед всіх відомих вчених дореволюційного періоду саме В.Ф.Одоєвський звернув найбільшу увагу на організацію правильного педагогічного спілкування з дітьми з метою запобігання відхиленням у формуванні особистості. Вчені минулих років, а також вітчизняні дослідники визначили основні причини виникнення i розвитку важковиховуваності дітей, докладно описали її прояви, зробили спроби здійснити класифікацію важковиховуваних дітей, встановили звязок між важковиховуваністю дітей i правопорушеннями неповнолітніх, запропонували певні засоби впливу на важковиховуваних дітей, шляхи подолання важковиховуваності, запобігання відхиленням у поведінці неповнолітніх. Порівняння результатів вивчення сімей важковиховуваних дітей і сімей, у яких діти не відзначалися відхиленнями у поведінці, дає підставу стверджувати, що саме помилки в організації спілкування з дітьми в сімї могли негативно вплинути на формування особистості дитини, сприяти виникненню важковиховуваності. Питання визначення відхилень у формуванні особистості у багатьох випадках досить складні, проте в цілому можна вважати відхиленнями для дошкільників: неадекватність емоційних проявів, запізнення в розвитку синтонії, відсутність диференційованого емоційного забарвлення у спілкуванні з різними людьми, наявність депресивних станів, відхилення у динаміці перебігу почуттів (“емоційна затримка” в проходженні окремих стадій), відсутність емоційної децентрації, ухилення від участі в сюжетно-рольових іграх або надання переваги грі “не за правилами”, відсутність психологічної готовності дітей до навчання в школі, невміння (іноді небажання) контактувати з оточуючими.Ці відхилення в тій чи іншій мірі негативно позначаються на процесі адаптації дитини до школи, до нових умов і вимог, перешкоджають досягненню успіхів у навчанні, у взаємовідносинах з оточуючими, зумовлюють виникнення конфліктних ситуацій, зривів у поведінці, сприяють формуванню негативного ставлення до навчання, вчителя, школи, внаслідок чого дитина потрапляє в категорію важковиховуваних. Ефективна реалізація корекційних можливостей спілкування залежить від багатьох факторів: особистісно-професійних властивостей вчителя (спостережливість, тактовність, гуманізм, емпатія, толерантність та ін.), рівня його загальної і психологічної культури, володіння вербальними і невербальними засобами спілкування, зовнішнього вигляду і т.д.; знання індивідуально-психологічних властивостей учнів і вибору правильної стратегії, тактики, техніки спілкування стосовно кожного важковиховуваного учня: відповідний спосіб входження в контакт, уміле використання прийомів аттракції, рефлексивне і нерефлексивне слухання, оптимальне поєднання заохочення і покарання, використання оціночного судження, суггестії, можливостей просторово-часової організації спілкування та ін.; наявності узгодженого стійко-позитивного стилю відносин між вчителем і учнем; взаємодії вчителя з шкільним психологом, батьками та ін.Монографії, навчально-методичні посібники, рекомендації: Козубовська І.В., Товканець Г.В. Соціальна профілактика девіантної поведінки : Корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей в процесі професійного педагогічного спілкування.- Козубовська І.В., Керецман В.Ю., Товканець Г.В. Роль і функції соціально-психологічної служби в роботі з сімєю.-Ужгород: УЖДУ,1998.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОсновний зміст роботи відображений в таких публікаціях

1. Проведене нами дослідження дає підставу стверджувати, що значна частина відхилень у формуванні особистості дітей, як правило, виникає в результаті неправильно організованого спілкування з дитиною в сімї ще в дошкільному віці.

2. Ці відхилення в тій чи іншій мірі негативно позначаються на процесі адаптації дитини до школи, до нових умов і вимог, перешкоджають досягненню успіхів у навчанні, у взаємовідносинах з оточуючими, зумовлюють виникнення конфліктних ситуацій, зривів у поведінці, сприяють формуванню негативного ставлення до навчання, вчителя, школи, внаслідок чого дитина потрапляє в категорію важковиховуваних.

3. Дійсно важковиховуваними дітьми слід вважати в першу чергу тих, відхилення у поведінці яких зумовлені тими чи іншими відхиленнями у системі їх субєктивних ставлень.

4. Корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей в багатьох випадках може бути успішно забезпечена в процесі професійно-педагогічного спілкування, яке розглядається нами як особливий вид діяльності, що полягає в організації цілеспрямованого впливу на особистість і передбачає використання спеціальної стратегії, тактики і техніки спілкування.

5. Ефективна реалізація корекційних можливостей спілкування залежить від багатьох факторів: особистісно-професійних властивостей вчителя (спостережливість, тактовність, гуманізм, емпатія, толерантність та ін.), рівня його загальної і психологічної культури, володіння вербальними і невербальними засобами спілкування, зовнішнього вигляду і т.д.; знання індивідуально-психологічних властивостей учнів і вибору правильної стратегії, тактики, техніки спілкування стосовно кожного важковиховуваного учня: відповідний спосіб входження в контакт, уміле використання прийомів аттракції, рефлексивне і нерефлексивне слухання, оптимальне поєднання заохочення і покарання, використання оціночного судження, суггестії, можливостей просторово-часової організації спілкування та ін.; наявності узгодженого стійко-позитивного стилю відносин між вчителем і учнем; взаємодії вчителя з шкільним психологом, батьками та ін.

Подальшого дослідження заслуговують такі аспекти проблеми: вдосконалення підготовки вчителя до роботи з важковиховуваними дітьми в цілому і до професійно-педагогічного спілкування зокрема; взаємодія вчителя і шкільного психолога у діагностико-корекційній роботі; забезпечення наступності у профілактичній діяльності сімї, дошкільних дитячих закладів, школи та ін.