Вивчення стану фізичного розвитку, функціональних можливостей і рухової підготовленості дітей середнього дошкільного віку з порушенням зору. Обґрунтування педагогічних умов корекційно-педагогічної роботи для оптимізації фізичного виховання таких дітей.
Аннотация к работе
Це й зумовило вибір теми дослідження „Корекція рухових якостей дітей середнього дошкільного віку з порушенням зору”. Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати методику і педагогічні умови формування рухових якостей у дітей середнього дошкільного віку з порушенням зору. Гіпотеза дослідження - процес корекції рухових якостей у дошкільників з порушенням зору буде більш ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: комплексний підхід до організації фізичного виховання дітей дошкільного віку; організація корекційно-педагогічного середовища у процесі фізичного виховання дітей з порушенням зору; врахування особливостей зорового сприйняття дітей у процесі фізичного виховання; корекційна спрямованість занять з фізичного виховання в дошкільному закладі; лікарсько-педагогічний контроль на заняттях з фізичної культури. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної, спеціальної літератури з проблем фізичного виховання і корекційно-педагогічної роботи з дітьми з порушенням зору; педагогічні спостереження і педагогічний експеримент у дошкільних закладах для дітей з порушенням зору, що дозволив здійснити перевірку ефективності запропонованої педагогічної технології; для визначення морфологічного та функціонального стану організму, відповідно до загальноприйнятих методик, проводилося вивчення антропометричних показників, функціонального розвитку, рухової підготовленості, а також контроль стану деяких зорових функцій. Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше експериментальним шляхом вивчено фізичний розвиток, функціональні можливості і рухова підготовленість дітей віком 4-5 років із порушенням зору порівняно з однолітками, які нормально бачать; уточнено і конкретизовано форми організації фізичної культури в дошкільному закладі; розроблено зміст і методи корекції порушення рухів; визначено педагогічні умови корекції рухових якостей дошкільників з порушенням зору; подальший розвиток дістало положення про позитивний вплив фізичного виховання на подолання наявних недоліків, активізацію зорових функцій дітей з порушенням зору; а також методика корекційної роботи з дітьми, які мають порушення зору.У першому розділі „Стан проблеми корекції рухових якостей дітей середнього дошкільного віку з порушенням зору в теорії і практиці спеціальної педагогіки” проаналізовано наукову і методичну літературу з таких напрямів: роль фізичного виховання в розвитку рухових якостей і зміцненні здоровя дітей; характеристика порушень зору в дітей; специфіка рухової активності дітей з порушенням зору; вплив фізичного навантаження на стан зору в дітей; значення ігрового методу у фізичному вихованні дошкільників з порушенням зору. Аналізуючи наявні літературні дані щодо особливостей фізичного розвитку дітей з патологією зору, ми дійшли висновку, що означений дефект ускладнює весь хід психофізичного розвитку дитини з порушенням зору, рухові функції успішно розвиваються на полісенсорній основі, якщо у процесі самоконтролю і саморегуляції рухів беруть участь, поряд із зором, слухова, тактильна і мязова чутливість. З метою вивчення стану фізичного розвитку дітей з порушенням зору використовувався комплекс педагогічних і медико-біологічних методів дослідження функціонального стану зору, що включають: визначення обєму абсолютної акомодації ока; дослідження гостроти зору, зорової працездатності (коректурна проба). Саме тому в організації зорового сприйняття в дітей з порушенням зору на заняттях фізичною культурою і просторовим орієнтуванням необхідно було: створити настанову на сприйняття; формувати вміння спостерігати; подавати оптимальний обсяг інформації на одному занятті; враховувати індивідуальні можливості дітей (гострота зору, характер патології) при сприйнятті предметів і дій у фізичному вихованні; регулювати у процесі сприйняття словесну і наочну інформацію про обєкти і дії; забезпечувати страховку при виконанні вправ, оскільки острах знижує точність сприйняття, його повноту; забезпечувати місце для занять і вибір посібників. Так, після виконання рухів з великою витратою енергії і емоційним піднесенням намагались уникати рухів, які б вимагали концентрації уваги (наприклад, після стрибків дітям важко виконувати метання в ціль, вправу на рівновагу); 5) чергували вправи спокійного характеру з більш інтенсивними (лазіння з бігом і т.ін.); 6) уникали рухів, що вимагають почергового виконання (метання в ціль, стрибки у висоту, довжину), оскільки діти втомлюються, чекаючи своєї черги, в результаті їхня увага, зацікавленість знижуються; 7) після вивчення нової вправи уникали вправ та ігор, які вони опанували ще недостатньо.