Корекція порушень постави та сколіозів І-ІІ ступенів у дітей - Автореферат

Деформації хребта у фронтальній площині у дітей являються найбільш поширеною патологією опорно-рухового апарату, їх частота в популяції перевищує 15%, в тому числі грубі сколіози з вираженими косметичними і функціональними порушеннями складають 1,5-2,0%. За останні 10 років в регіонах з переважаючим міським населенням кількість хворих з порушеннями постави збільшилась в 5 разів, а кількість хворих, що підлягають лікуванню і направляються у спеціалізовані заклади становлять майже 10 тисяч осіб, що повязано з обмеженням рухливості і тривалим вимушеним положенням за партою, погіршенням соціально-економічних умов (Ю.С.Клименко, 2006). Деротаційний ефект на вершинних хребцях грудних дуг в ході консервативного лікування має місце серед дітей віком 6-15 років у 18,34-44,97 % випадків, при деформаціях типу Кінг І,ІІ,ІІІ зі ступенем важкості деформації ІІ та ІІІА (О.А. Чисельні роботи, що проводились по кореляції фотометричних показників з рентгенографічними, переконливо доводять високий ступінь кореляції специфічних фотометричних індексів сколіозу (CTAS, Quantec, BSR, PA та ін.) з рентгенологічним кутом викривлення хребта за Кобом, що дає можливість їх застосування з метою динамічного контролю за станом хребта. Особливо виражений ефект даної методики відмічався авторами при порушеннях постави і сколіозах І-ІІ ступенів.В губчастій частині тіл хребців щурів експериментальної групи відмічали переорієнтування трабекул в напрямку більшого механічного навантаження, найбільш масивними вони були з вентрального боку хребців, тут відмічено зміщення пульпозного ядра внаслідок тиску на замикальну пластинку тіл хребців. Проведено комплексне клініко-інструментальне обстеження 105 школярів, хворих на порушення постави та сколіози І і ІІ ступенів (56 хлопчиків та 49 дівчаток), вік яких коливався в межах від 6 до 17 (10,6±2,7) років. Аналіз клінічних даних обстеження 105 пацієнтів вказував, що сколіотична постава зустрічалась у 72 дитини і склала 67,62 %, кіфо-сколіотична постава відповідно у 17 осіб, (16,19 %), кіфотична постава у 6 дітей (5,71%). Сколіози діагностовано у 10 дітей, що склало 9,5 % від загальної кількості викривлень хребта. Критерії виключення з дослідження: вік менше 6, а також більше 17 років, сколіози з швидкопрогресуючим перебігом, диспластичні сколіози, сколіози з величиною основної дуги, яка перевищує 10 градусів за Кобом та сколіози з вираженою неврологічною симптоматикою, оперативні втручання на хребті та органах грудної клітки, онкопатологічні захворювання, хвороби крові, автоімунні та системні захворювання, декомпенсовані захворювання внутрішніх органів та систем, невідкладні стани, захворювання центральної нервової системи, психічні розлади, відсутність згоди пацієнта або його батьків на проведення обстежень та застосування лікувальних програм, передбачених планом відповідного дослідження, бажання пацієнта або батьків дочасно припинити обстеження.З метою вивчення впливу методики корекції динамічного стереотипу нами проведено розділення дітей з патологією постави і сколіозами І-ІІ ступенів на дві групи, згідно з відмінностями у програмах реабілітації. До складу групи порівняння включили 52 пацієнтів з порушеннями постави та початковими ступенями сколіозу (28 хлопчиків та 24 дівчинки), вік яких коливався від 6 до 17 (11,22±2,03) років, останнім в якості реабілітаційної програми передбачалось застосування індивідуально розроблених програм комплексу лікувальної фізкультури та курсу масажу, який включав 10 процедур. Аналізуючи наслідки комплексного консервативного лікування з застосуванням запропонованої методики біологічного зворотного звязку, реалізованої в вигляді оригінального коректора постави зі звуковим сигналізатором встановлено, що перехід дітей з групи хворих на порушення постави до групи здорових відбувся у 60,38% випадків в основній групи проти 44,23% (p <0,05) дітей в групі порівняння. Відмічено перехід дітей з групи хворих на сколіоз І ступеня в групу хворих на порушення постави в 3,77% випадків, тоді як подібного переходу серед дітей групи порівняння не відбулось. Віддалені результати через 1-3 роки вивчені серед пацієнтів із сколіотичною поставою у 45(46 %) осіб: у 24 дітей відмічалась стійка корекція постави, серед 14 дітей відмічено покращення клінічних та антропометричних показників, у 7 пацієнтів мало місце незначне погіршення показників соматометрії, в 2 пацієнтів відмічено перехід дефекту постави в структурний вид деформації хребта.У дисертації подано нове рішення наукового питання про виникнення порушень постави і сколіозів І-ІІ ступенів під впливом патологічного рухового стереотипу, розроблено метод діагностики і контролю лікування порушень постави та сколіозів І-ІІ ступенів з використанням компютерних фотометричних досліджень. Результати обстеження дітей шкільного віку свідчать про те, що порушення постави і сколіози І-ІІ ступеня являються найбільш поширеною патологією опорно-рухового апарату і мають місце у 22,30% дітей 6-17 років. Розвиток в експериментальних тварин патологічних

Основний зміст роботи

З метою вивчення впливу методики корекції динамічного стереотипу нами проведено розділення дітей з патологією постави і сколіозами І-ІІ ступенів на дві групи, згідно з відмінностями у програмах реабілітації. В склад досліджуваної групи входили діти в кількості 53 осіб (28 хлопчиків та 25 дівчаток), вік яких коливався від 6 до 17 (11,2±2,5) років, котрим призначалась індивідуально розроблена програма комплексу ЛФК у поєднанні з використанням БЗЗ-методики на основі «Універсального коректора постави». До складу групи порівняння включили 52 пацієнтів з порушеннями постави та початковими ступенями сколіозу (28 хлопчиків та 24 дівчинки), вік яких коливався від 6 до 17 (11,22±2,03) років, останнім в якості реабілітаційної програми передбачалось застосування індивідуально розроблених програм комплексу лікувальної фізкультури та курсу масажу, який включав 10 процедур.

Вправи лікувальної фізкультури передбачали симетричне навантаження обох половин тулуба, їх виконували у горизонтальному положенні, до останніх входили елементи як статичних так і динамічних зусиль. Методично період використання вправ комплексу ЛФК поділявся на 2 етапи. Перший етап полягав у навантаженні послаблених глибоких постуральних мязів (розгиначі тулуба і сідничні мязи). Другим етапом виконували навантаження атрофічних мязів і розслаблення мязів, що перебувають в стані спастичного скорочення в межах певного регіону тулуба. Даний процес відбувався завдяки комплексному застосуванню статичних і динамічних вправ з симетричним навантаженням при порушеннях постави і асиметричним навантаженням при дискогенних та структурних сколіозах І-ІІ ступенів. Діти виконували вправи в положенні лежачи на животі з асиметричним розташуванням сегментів тулуба та в положенні на боку, чим досягалось ізольоване навантаженням атрофованих та виключення з роботи спастично-скорочених мязових груп. Таким чином, асиметричний характер мязової роботи, з її збільшенням на боці великої кривизни, сприяло розвантаженню компресійно-змінених ділянок замикальних пластинок грудних та поперекових хребців і використовувався з метою зупинки клиновидного деформування пульпозних ядер міжхребцевих дисків і тіл хребців при структурному сколіозі. Вправи виконувались двічі на день, кількість вправ встановлювали індивідуально і складала не більше чотирьох, при цьому кількість повторень кожної вправи збільшувалась поступово від 10 до 30 разів. З 7-14 доби від початку реабілітаційної програми інтенсивність мязової роботи посилювалась шляхом піднімання кінцівок обтяжених вагою (гантелі з піском) починаючи від 500 до 1500 грамів. На початку та в кінці занять проводився моніторинг показників роботи серцево-судинної системи: вимірювались частота серцевих скорочень, цифри вихідного артеріального тиску, в ході виконання вправ інструктором пояснювався алгоритм оптимального їх виконання.

Аналізуючи наслідки комплексного консервативного лікування з застосуванням запропонованої методики біологічного зворотного звязку, реалізованої в вигляді оригінального коректора постави зі звуковим сигналізатором встановлено, що перехід дітей з групи хворих на порушення постави до групи здорових відбувся у 60,38% випадків в основній групи проти 44,23% (p < 0,05) дітей в групі порівняння. Стабілізація змін в групі пацієнтів з порушеннями постави в основній групі виявлено у 30% проти 46,15% в групі порівняння. Відмічено перехід дітей з групи хворих на сколіоз І ступеня в групу хворих на порушення постави в 3,77% випадків, тоді як подібного переходу серед дітей групи порівняння не відбулось. Стабілізація процесу прогресування при сколіозах І-ІІ ступенів досягнута в основній та порівняльній групах в 5,66% та в 9,62% відповідно (p < 0,05).

Віддалені результати через 1-3 роки вивчені серед пацієнтів із сколіотичною поставою у 45(46 %) осіб: у 24 дітей відмічалась стійка корекція постави, серед 14 дітей відмічено покращення клінічних та антропометричних показників, у 7 пацієнтів мало місце незначне погіршення показників соматометрії, в 2 пацієнтів відмічено перехід дефекту постави в структурний вид деформації хребта.

Найбільш стійкими відмічались результати корекції деформації хребта у пацієнтів з різними видами порушення постави, котрим в програму реабілітації включався коректор постави на основі звукового зворотного звязку (табл. 1).

Таблиця 1 Розподіл віддалених результатів лікування дітей з порушеннями постави

Результати Основна група Група порівняння абс. % абс. %

Відмінні(стійка корекція) 16 64 8 40

Добрі(клінічне покращення) 8 32 7 35

Задовільні(незначне погіршення) 2 8 4 20

Незадовільні (прогресування) 1 4 1 5

Всього 25 100 20 100

Аналіз результатів у віддалені строки вказує про більш високу ефективність консервативного лікування дітей з патологією постави при використанні розробленої лікувальної методики на основі зворотного звукового звязку.

Серед дітей, хворих на сколіози І-ІІ ступеню, віддалені результати вивчались у 6 (60 %) дітей із сколіозами: у 3 відзначено зупинку прогресування деформації хребта, у 1 - прогресування деформації хребта було зумовлено тривалою іммобілізацією в звязку з переломом кісток гомілки, у 2 - покращення соматографічних показників та відсутність скарг. Найбільш стійкими були результати лікування серед хворих на сколіози І ступеня в молодшій віковій групі, в програму реабілітації котрих включено коректор постави зі зворотнім звуковим звязком.

Аналіз у віддалені строки дозволяє стверджувати про високу ефективність консервативного лікування в даній групі. Покращення соматометричних показників в ході їх моніторингу в межах основної та порівняльної груп доводить більш високу ефективність при застосуванні запропонованої методики лікування.

Динаміка соматометричних показників у фронтальній площині в процесі лікування в межах основної групи характеризувалась достовірно більш вираженим регресом коефіцієнтів асиметрії при порівняльному аналізі з групою дітей, програма реабілітації яких базувалась виключно на програмі комплексу лікувальних вправ.

Більш характерною дана динаміка була щодо середніх значень рівнів нахилу надпліч ?1 (2,95±0,30 проти 1,60±0,14; р<0,001) і нижніх кутів лопаток ?2 (5,75±0,28 проти 2,37±0,24; р<0,001) (табл. 2).

Таблиця 2 Динаміка соматометричних показників у фронтальній площині в процесі лікування у дітей досліджуваної групи

Показники моніторингу До лікування (M ± m) В динаміці лікування (M ± m) р ?1 2,95±0,30 1,60±0,14 <0,001 ?2 5,75±0,28 2,37±0,24 <0,001 ?3 2,3±0,24 1,49±0,16 <0,05

Зміна коефіцієнтів асиметрії надпліч і лопаток в групі порівняння характеризувалась їх зменшенням, яке відбувалось більш повільними темпами, при цьому позитивна динаміка в більшості випадків характеризувалась стабілізацією процесу викривлення хребта: ?1 (2,07±0,20 проти 1,36±0,20; р<0,05); ?2 (2,88±0,12 проти 2,34±0,28; р<0,05) (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка соматометричних показників у фронтальній площині в процесі лікування дітей групи порівняння

Показники моніторингу До лікування (M ± m) В динаміці лікування (M ± m) р ?1 2,07±0,20 1,36±0,12 <0,05 ?2 2,88±0,28 2,34±0,28 >0,05 ?3 2,07±0,22 1,31±0,18 <0,05

Показники станової динамометрії в динаміці лікування змінювались в бік покращення як в основній так і в контрольній групах, що пояснюється достатнім покращенням силових характеристик мязів в ході виконання вправ комплексу лікувальної фізкультури в обох групах.

Відмічається більш виражене зростання мязової витривалості в досліджуваній групі про що свідчить достовірне зростання коефіцієнту мязової витривалості КВМАКС. (73,78±1,66 проти 81,50±1,09; р<0,01). (табл. 4).

Таблиця 4 Показники станової динамометрії дітей досліджуваної групи в динаміці

Показники моніторингу До лікування (M ± m) Після лікування (M ± m) р

Р1 36,95±1,74 39,75±1,75 <0,05

Р2 27,78±1,71 32,78±1,88 <0,05

КВМАКС. 73,78±1,66 81,50±1,09 <0,01

Зростання показників станової динамометрії в контрольній групі відбувалось за рахунок збільшення коефіцієнту витривалості, що пояснюється виконанням вправ у стато-динамічному режимі. Перевагу витривалості мязів в групі, в якій використовували БЗЗ-методику під впливом універсального коректора постави, можна пояснити появою нового мязового патерну, який виникає у відповідь на виконання статичної роботи по підтримці хребта у вертикальному положенні в умовах дорзального розгинання.

Таким чином покращення соматометричних показників в основній групі в порівнянні з контрольною доводить більш високу ефективність запропонованої методики лікування. Динаміка показників станової динамометрії після лікування характеризувалась зростанням витривалості мязів спини, потужності максимального мязового зусилля після лікування в основній групі.