Дослідження клінічних та патогенетичних значень антитіл до кардіоліпіну. Аналіз особливостей гемостазу в динаміці спостереження, встановлення інформативних показників для виявлення гемостазіологічних розладів у хворих на хронічний червоний вовчак.
Аннотация к работе
Висока питома вага червоного вовчака (ЧВ) у структурі хвороб сполучної тканини, невирішеність деяких аспектів етіопатогенезу, клінічна гетерогенність та своєрідність патології, а також недостатня ефективність існуючих методів лікування пояснюють інтерес учених та клініцистів до цього захворювання [Л.А. ЧВ - захворювання, яке розвивається на підставі генетично обумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, що спричиняє утворення безлічі антитіл до власних клітин та їхніх компонентів [В.В. При хронічному ЧВ (ХЧВ) не досліджено вміст антитіл до кардіоліпіну (АКЛ), не оцінено їх клінічне та патогенетичне значення, невідома також частота клініко-лабораторних проявів АФС. Комплексно вивчити показники неспецифічної резистентності, клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих на ХЧВ до і після лікування. Дослідити особливості гемостазу (судинно-тромбоцитарного, коагуляційного компонентів, процесів фібринолізу) в динаміці спостереження, встановити інформативні показники для виявлення гемостазіологічних розладів у хворих на ХЧВ.Матеріалом для дослідженням послужили результати спостережень за 114 хворими на ХЧВ (46 чоловіків та 68 жінок) віком 16-60 років із давниною захворювання від декількох місяців до 10 років. У 30,7 % хворих установлено осередки хронічної інфекції, у 51,7 % хворих виявлено супутню патологію, при цьому можливі клінічні ознаки АФС, за R. Більше ніж у третини (34,6 %) хворих виявлено зміни лабораторних показників (анемія, лейкопенія, LE-клітини, збільшення рівня g-глобуліну, сіалових кислот тощо). Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження: клінічні аналізи крові, сечі, дослідження мазка крові на LE-клітини, вивчення показників білкового, ліпідного та вуглеводного обміну, функціонального стану печінки, серологічних реакцій крові на сифіліс тощо. У хворих із сумнівним АФС установлені такі сполучення клінічних і серологічних ознак: у 3 хворих з негативними результатами визначення АКЛ виявлено дві клінічні ознаки - артеріальні і венозні тромбози, у 7 хворих - одна клінічна ознака (тромбофлебіт поверхневих вен кінцівок - у 6, звичайне недоношення вагітності - у 1) та помірний рівень АКЛ, у 5 пацієнтів клінічних ознак АФС не спостерігалося, але вони були високопозитивні за АКЛ.В дисертації подано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі, яке виявляється підвищенням ефективності лікування хворих на ХЧВ на підставі встановлення патогенетичної ролі імунних, гемостазіологічних порушень і використання в терапії препаратів антиагрегантної дії. У хворих на ХЧВ виявлено ослаблення неспецифічної резистентності, пригнічення клітинної та активізацію гуморальної ланок імунітету. Вказані порушення проявлялися зниженням поглинальної та перетравлюючої здібності фагоцитів (зменшення ФП і ФЧ в 1,4-1,5 разів, р <0,01; ІЗФ в 1,2 рази, р <0,05) при збільшенні інтенсивності кисеньзалежного метаболізму клітин за НСТ-тестом у 1,3 рази (р <0,05), зменшенням вмісту комплементу в 1,5 рази (р <0,05), кількості Т-лімфоцитів у 1,1 рази (р <0,05), підвищенням вмісту В-лімфоцитів і ЦІК у 1,7-2 рази (р <0,01), Ig М і Ig G - в 1,3-1,4 рази (р <0,05). Анти-ДНК знайдено в 17 % хворих, АКЛ ізотипів Ig G і Ig М - у 36,4 % хворих на ХЧВ. Порушення судинно-тромбоцитарного компоненту гемостазу проявлялися посиленням в 1,4 рази адгезії (р <0,01) і в 4 рази спонтанної агрегації тромбоцитів (р <0,01), зміною їхньої динамічної функції з підвищенням агрегаційного потенціалу у 48,7 % хворих і зниженням дезагрегаційного потенціалу у 96,1 % пацієнтів.
План
Основний зміст роботи
Вывод
В дисертації подано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі, яке виявляється підвищенням ефективності лікування хворих на ХЧВ на підставі встановлення патогенетичної ролі імунних, гемостазіологічних порушень і використання в терапії препаратів антиагрегантної дії.
1. У хворих на ХЧВ виявлено ослаблення неспецифічної резистентності, пригнічення клітинної та активізацію гуморальної ланок імунітету. Вказані порушення проявлялися зниженням поглинальної та перетравлюючої здібності фагоцитів (зменшення ФП і ФЧ в 1,4-1,5 разів, р < 0,01; ІЗФ в 1,2 рази, р < 0,05) при збільшенні інтенсивності кисеньзалежного метаболізму клітин за НСТ-тестом у 1,3 рази (р < 0,05), зменшенням вмісту комплементу в 1,5 рази (р < 0,05), кількості Т-лімфоцитів у 1,1 рази (р < 0,05), підвищенням вмісту В-лімфоцитів і ЦІК у 1,7-2 рази (р < 0,01), Ig М і Ig G - в 1,3-1,4 рази (р < 0,05). Анти-ДНК знайдено в 17 % хворих, АКЛ ізотипів Ig G і Ig М - у 36,4 % хворих на ХЧВ.
2. У 25 % хворих на ХЧВ діагностований АФС (певний - у 1,1 %, імовірний - у 8 % і сумнівний - у 15,9 %). Розвиток АФС достовірно асоціювався з підвищеним рівнем АКЛ, які визначені в 90,9 % випадків.
3. Установлено патологічні зміни системи гемостазу за типом хронічного латентного ДВЗ-синдрому І стадії з переважною активацією тромбоцитарної ланки у хворих на ХЧВ. Порушення судинно-тромбоцитарного компоненту гемостазу проявлялися посиленням в 1,4 рази адгезії (р < 0,01) і в 4 рази спонтанної агрегації тромбоцитів (р < 0,01), зміною їхньої динамічної функції з підвищенням агрегаційного потенціалу у 48,7 % хворих і зниженням дезагрегаційного потенціалу у 96,1 % пацієнтів. Наявність АКЛ у крові хворих підсилює на 71,9 % адгезію (р < 0,01) і в 5,4 рази спонтанну агрегацію тромбоцитів (р < 0,01), порушує їх динамічну функцію з вираженою зміною дезагрегаційного компоненту. Розлади коагуляційного гемостазу характеризувалися підсиленням у 53,8 % хворих на ХЧВ прокоагулянтної активності (підвищення в 1,3 рази рівня фібриногену, р < 0,01) і у 83,3 % хворих внутрішньосудинного тромбіноутворення (збільшення концентрації РФМК в 1,8 разів, р < 0,01).
4. Дослідження рівня метаболітів ТХА2 і простацикліну у хворих на ХЧВ визначило дисбаланс простациклін-тромбоксанової системи з переважним синтезом ТХА2. Збільшення в 2,2 рази вмісту ТХВ2 (р 0,05). Визначення співвідношення стабільних метаболітів ТХА2 і простацикліну може бути додатковим лабораторним показником активності процесу.
5. Обґрунтовано диференційований підхід до лікування хворих на ХЧВ: при дискоїдній формі та неактивному еритематозному процесі достатньо використовувати аспірин або тиклід, при дисемінованій формі та наявності ознак активності процесу терапію аспірином доцільно поєднувати з дезагрегантами (курантил), лікування тиклідом - з повторними курсами тималіну або інших препаратів тимуса, при АКЛ-позитивному варіанті ХЧВ доцільно чергувати в лікуванні тиклід і аспірин. Це дозволило досягти позитивних результатів при лікуванні аспірином у 93,1 % хворих, тиклідом - у 90,7 % хворих, подовжити тривалість ремісії в 2,3-3,4 рази, зменшити кількість рецидивів в 3,2-4,8 рази порівняно з традиційною терапією.
Список литературы
1. Мухаммед Анис Шамех. Дисбаланс простациклин-тромбоксановой системы при хронической красной волчанке // Журн. дерматологии и венерологии. 2000. №1(9). С. 30-32.
2. Болотная Л.А., Мухаммед Анис Шамех, Сербина И.М. Нарушения гемостаза при заболеваниях соединительной ткани // Журн. дерматологии и венерологии. 2000. №2(10). С. 23-26.
3. Болотна Л.А., Мухаммед Анис Шамех. Використання антиагрегантів у лікуванні хронічного вовчака // Український медичний альманах. 2000. №10. С. 22-24.
4. Болотная Л.А., Мухаммед Анис Шамех, Сидельник В.М. Состояние простациклин-тромбоксановой системи у больных хронической красной волчанкой // Вісн. морської медицини. 1999. №3 (7). С. 55-57.
5. Мухамед Аніс Шамех. Тромбоцитарна ланка гемокоагуляційного гемостазу при хронічному червоному вовчаку // Пробл. екології та медицини. 1999. Т. 3, №5. С. 22.
6. Болотная Л.А., Мухаммед Анис Шамех, Рябова О.А. Ложноположительная реакция Вассермана при красной волчанке // Укр. медичн. альманах. 1999. Т. 2, №1 (додаток). С. 133.
7. Болотная Л.А., Мухаммед Анис Шамех. Антифосфолипидные антитела и другие иммунологические нарушения у больных хронической красной волчанкой // Актуальні питання дерматовенерології: Наук.-практ. зб. статей. Дніпропетровськ, 1999. Вип. 12. С. 231-232.
8. Болотная Л.А., Мухаммед Анис Шамех. Иммунологические сдвиги у больных красной волчанкой // Сб. научн. тр. “Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охорони здоровя”. Харків, 1998. С. 154-156.
9. Мухаммед Анис Шамех, Рябова О.А. Гемокоагуляционный гемостаз у больных красной волчанкой // Тез. доп. VII зїзду дерматовенерологів України. К., 1999. С. 52-53.
10. Болотная Л.А., Мухаммед Анис Шамех. Красная волчанка в пожилом возрасте // Наук.-практ. збірн. “Сучасні проблеми в дерматовенерології, косметології та управлінні охорони здоровя”. Харків, 1997. С. 110.
11. Мухаммед Анис Шамех, Сидельник В.М. Состояние гемостаза при хронической красной волчанке // Мат. наук.-практ. конф. молодих учених ХМАПО “Медицина на межі століть: відкриття та перспективи”. Харків, 1999. С. 115-116.