Взаємозв"язок між клінічними і біохімічними методами в жінок із нормальною та зниженою функцією щитовидної залози. Методика корекції клімактеричних порушень у пацієнток на підставі використання замісної гормональної терапії та медикаментозної корективу.
Аннотация к работе
У звязку з цим представляє певний інтерес вивчення взаємозвязку функціонального стану щитовидної залози в жінок із клімактеричними порушеннями, особливо з огляду на вплив тиреоїдних гормонів на стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової активності. Крім того, функціональна напруга щитовидної залози значно збільшується у випадках, коли зростає потреба організму в йоді, у тому числі і при клімактеричному періоді, що частіше призводить до гіпофункції щитовидної залози (Е.М.Вихляєва,1998; В.П. Мета роботи - дослідити зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень в жінок із гіпофункцією щитовидної залози на підставі вивчення основних ендокринологічних змін і гомеостазу, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких конкретних завдань: У порівняльному аспекті вивчити клінічний перебіг клімактеричного синдрому в жінок із нормальною і зниженою функцією щитовидної залози. Встановити взаємозвязок між клінічними, психосоціальними, ендокринологічними порушеннями і змінами гомеостазу в жінок із нормальною та зниженою функцією щитовидної залози.Відповідно до поставленої мети і завдань нами було обстежено 90 жінок, що були розділені на три групи: І група - 30 жінок із клімактеричним синдромом на фоні гіпотиреозу, які отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи; ІІ група - 30 жінок із клімактеричним синдромом на фоні гіпотиреозу, лікування яких проводилось за нашою методикою; контрольну групу склали 30 жінок із клімактеричним синдромом, які мали таку саму супутню фонову патологію, але без гіпотиреозу. Була проведена клініко-лабораторна і функціональна оцінка різноманітних варіантів корекції клімактеричних порушень: І група - замісна гормональна терапія і ІІ група - поєднання замісної гормональної терапії з препаратом “АТФ-лонг”. Серед основних причин розвитку гіпофункції щитовидної залози варто вказати на значну перевагу в обох основних групах хронічного аутоімунного тиреоїдиту (І група - 73,3% і ІІ - 70,0%) у порівнянні з постопераційним гіпотиреозом (І група - 20,0% і ІІ - 23,3%) і ендемічним зобом (по 6,7% у кожній групі). Відповідно до отриманих результатів, у жінок із гіпотиреозом значно частіше траплялися такі симптоми, як припливи жару (контрольна група - 3,7±0,3 і І - 9,3±0,4; р<0,01), пітливість (контрольна група - 2,8±0,2 і І - 5,1±0,3; р<0,01), порушення сну (контрольна група - 2,8±0,3 і І - 4,1±0,3; р<0,05), депресивний настрій (контрольна група - 1,6±0,1 і І - 2,5±0,2; р<0,05) і слабкість (контрольна група - 1,2±0,1 і ІІ група - 2,9±0, 2; р<0,01). Основним підтвердженням перерахованих вище особливостей характеристики вегетативних й емоційно-мотиваційних розладів є той факт, що в жінок І групи сумарний показник їхньої частоти був вищим в 1,5 рази (контрольна група - 40,8 бала й І - 61,2 бала), а інтенсивності - дещо меншим: у 1,3 рази (контрольна група - 31,2 бала й І - 40,7 бала).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукового завдання щодо зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з гіпофункцією щитовидної залози на підставі вивчення основних ендокринологічних змін і гомеостазу, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. Гіпофункція щитовидної залози має специфічний вплив на клінічний перебіг клімактеричного синдрому, що стає більш раннім (42,4±1,5 років), переважанням сумарної частоти основних симптомів (приливи жару, пітливість, порушення сну, депресивний настрій і слабкість), а також в істотних розходженнях з боку рівня й інтенсивності вегетативних порушень (емоційна нестійкість, порушення сну, підвищена пітливість, коливання артеріального тиску, головний біль і затруднене дихання). Зміни гомеостазу в пацієнток із клімактеричним синдромом на тлі гіпофункції щитовидної залози характеризуються порушеннями системного гемостазу (збільшенні протромбінового індексу і спонтанної агрегації тромбоцитів на тлі одночасного зниження вмісту антитромбіну ІІІ та кількості тромбоцитів), змінами ліпідного (збільшення рівня холестерину, b-ліпопротеїдів, тригліцеридів і лужної фосфатази) і мінерального обміну (зниження вмісту кальцію, заліза і міді).
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукового завдання щодо зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з гіпофункцією щитовидної залози на підставі вивчення основних ендокринологічних змін і гомеостазу, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів.
Основними причинами розвитку гіпофункції щитовидної залози в жінок із клімактеричним синдромом є хронічний аутоімунний тиреоїдит (73,3%), постопераційний гіпотиреоз (20,0%) і ендемічний зоб (6,7%), а головними клінічними скаргами - слабкість (93,3%), сухість шкірних покровів (90,0%), сонливість (86,7%), уповільнена мова (83,3%), набряклість вій (80,0%) і відчуття холоду (80,0%).
Гіпофункція щитовидної залози має специфічний вплив на клінічний перебіг клімактеричного синдрому, що стає більш раннім (42,4±1,5 років), переважанням сумарної частоти основних симптомів (приливи жару, пітливість, порушення сну, депресивний настрій і слабкість), а також в істотних розходженнях з боку рівня й інтенсивності вегетативних порушень (емоційна нестійкість, порушення сну, підвищена пітливість, коливання артеріального тиску, головний біль і затруднене дихання).
Ендокринологічні зміни в пацієнток із клімактеричним синдромом на тлі гіпофункції щитовидної залози характеризуються більш вираженими дисгормональними порушеннями, що полягають у достовірному зниженні вмісту естрадіолу (р<0,05) і Т4 (р<0,05) на тлі одночасного збільшення рівня ФСГ (р<0,05), ЛГ (р<0,05), тестостерону (р<0,05) і ТТГ (р<0,001).
Зміни гомеостазу в пацієнток із клімактеричним синдромом на тлі гіпофункції щитовидної залози характеризуються порушеннями системного гемостазу (збільшенні протромбінового індексу і спонтанної агрегації тромбоцитів на тлі одночасного зниження вмісту антитромбіну ІІІ та кількості тромбоцитів), змінами ліпідного (збільшення рівня холестерину, b-ліпопротеїдів, тригліцеридів і лужної фосфатази) і мінерального обміну (зниження вмісту кальцію, заліза і міді).
Використання запропонованої нами методики корекції в пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози дозволяє збільшити частоту легкого ступеня клімактеричного синдрому з 36,7% (до лікування) до 60,0% (через 3 місяці) і 70,0% (через 1 рік) на тлі одночасного зниження тяжких форм (із 26,7% - до лікування до 10,0% - 3 місяці і до 6,7% - 1 рік). Частота вегетативно-мотиваційних розладів зменшувалася протягом 1 року проведеної корекції на 31,6%, а інтенсивність - відповідно на 21,8%.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Для корекції клімактеричних порушень у пацієнток із гіпофункцією щитовидної залози необхідно використовувати замісну гормональну терапію (клімонорм у загальноприйнятому дозуванні протягом 1 року) у поєднанні з препаратом “АТФ-лонг” (добове дозування 30-60 мг) протягом 1 року 4 курсами: 3 місяці прийом і 1 місяць перерва. При необхідності тривалість корекції клімактеричних порушень може бути продовжена індивідуально.
Список литературы
Ткачик С.Я. Ендокринний статус у жінок з клімактеричним синдромом на фоні патології щитовидної залози // Вісник наукових досліджень. - 2001. - №1. - С.73-75.
Ткачик С.Я. Актуальні аспекти ендокринного статусу у жінок з клімактеричним синдромом на фоні патології щитовидної залози // Зб. наук. праць співроб. КМАПО ім.П.Л. Шупика. - Вип.10. - Кн.3. - К., 2001. - С.828-832.
Ткачик С.Я. Коррекция климактерических нарушений у женщин с первичным гипотиреозом // Репродуктивное здоровье женщины. - 2002. - № 2. - С.72-77.
Ткачик С.Я. Влияние климактерических нарушений у женщин с тиреоидной патологией на эндокринологический статус // Здоровье женщины. - 2002. - №1. -С. 130.