Аналіз основної схеми метафілактичного лікування щавлевокислого нефролітіазу. Урахуванням стану факторів ризику та методу звільнення сечових шляхів від каменю. Характеристика динаміки зниження екскреції цитрату сечі після відміни цитратного препарату.
Аннотация к работе
Ретельне вивчення впливу цитратної терапії на стан факторів ризику нефролітіазу надасть можливість створити більш диференційований підхід як до консервативного лікування, так і до профілактики повторного каменеутворення у хворих на щавлевокислий нефролітіаз. Вивчити екскрецію основного інгібітору каменеутворення - цитрату у хворих на щавлевокислий нефролітіаз до та після звільнення ВСШ від каменів, під час отримання цитратного препарату та після його відміни. Встановлена наявність різних показників концентрації водневих іонів сечі в ураженій нефролітіазом нирці та “здоровій” нирці одного хворого, що зумовлює виникнення каменів різного мінерального складу та має вирішальне значення для визначення виду СКХ. Хворим на щавлевокислий нефролітіаз проводилося також спеціальне обстеження з метою вивчення стану факторів ризику, яке включало аналіз крові на вміст в ній сечової кислоти, визначення РН сечі, концентрацію в ній щавлевої, сечової кислоти, цитрату. І основну групу склали 44 хворих, у яких камінь самостійно відійшов з сечових шляхів, ІІ основну групу, де було застосоване хірургічне лікування - 12 хворих, ІІІ групу склали 43 хворих, яким камінь видалений за методом екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії (ЕУХЛ).В дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності лікування хворих на щавлевокислий нефролітіаз шляхом розробки удосконаленої методики метафілактики на підставі визначення РН сечі, концентрації каменеутворюючих солей та інгібітору кристалоутворення - цитрату з урахуванням методу звільнення сечових шляхів від каменя, що дозволяє суттєво знизити відсоток ранніх рецидивів сечокамяної хвороби. Методом визначення виду СКХ як при однобічному ураженні нирки нефролітіазом, так і при двобічному нефролітіазі з різним мінеральним складом каменів являється роздільна добова РН-метрія сечі. Екскреція цитрату, незалежно від методу звільнення верхніх сечових шляхів від каменів, достовірно зростає під час отримання цитратної терапії та залишається високою в перші 10 діб після курсу лікування. Під впливом метафілактичного лікування, підсиленого цитратною терапією у хворих з самостійним відходженням каменів екскреція цитрату сечі, сечової та щавлевої кислот корегується в бік фізіологічних показників через 2 місяці лікування, та становить відповідно - 2,41±0,11 ммоль/д, 3,89±0,25 ммоль/л та 42,34±5,32 мг/д. Мінімальний термін проведення протирецидивного лікування, посиленого цитратною терапією з метою корекції гіпоцитратурії, гіперурикозурії та гіпероксалурії в групі хворих з самостійним відходженням каменя складає 2 місяці, при інших методах видалення каменя - 6 місяців.
Вывод
В дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності лікування хворих на щавлевокислий нефролітіаз шляхом розробки удосконаленої методики метафілактики на підставі визначення РН сечі, концентрації каменеутворюючих солей та інгібітору кристалоутворення - цитрату з урахуванням методу звільнення сечових шляхів від каменя, що дозволяє суттєво знизити відсоток ранніх рецидивів сечокамяної хвороби.
1. Концентрація іонів водню сечі визначає мінеральний склад седименту за рахунок фізико-хімічних властивостей основних каменеутворюючих солей і при діапазоні РН 7,0 - фосфорнокислий нефролітіаз. Методом визначення виду СКХ як при однобічному ураженні нирки нефролітіазом, так і при двобічному нефролітіазі з різним мінеральним складом каменів являється роздільна добова РН-метрія сечі.
2. Основними каменеутворюючими факторами при щавлевокислому нефролітіазі є гіперурикозурія (> 4,0 ммоль/л) та гіпероксалурія (> 40 мг/д) на тлі сталих показників РН сечі та низького показнику добового діурезу.
3. Цитрат є основним інгібітором каменеутворення, а гіпоцитратурія (< 2,4 ммоль/д) призводить до кристалізації солей сечової та щавлевої кислоти. Екскреція цитрату, незалежно від методу звільнення верхніх сечових шляхів від каменів, достовірно зростає під час отримання цитратної терапії та залишається високою в перші 10 діб після курсу лікування.
4. Під впливом метафілактичного лікування, підсиленого цитратною терапією у хворих з самостійним відходженням каменів екскреція цитрату сечі, сечової та щавлевої кислот корегується в бік фізіологічних показників через 2 місяці лікування, та становить відповідно - 2,41±0,11 ммоль/д, 3,89±0,25 ммоль/л та 42,34±5,32 мг/д. У хворих інших груп аналогічні зміни спостерігаються тільки через 6 місяців протирецидивного лікування. У всіх хворих основних груп, що отримують метафілактичний курс, достовірно зростає як РН сечі, знаходячись у діапазоні слабо кислих значень 6,2 - 6,8, так і показник добового діурезу.
5. Мінімальний термін проведення протирецидивного лікування, посиленого цитратною терапією з метою корекції гіпоцитратурії, гіперурикозурії та гіпероксалурії в групі хворих з самостійним відходженням каменя складає 2 місяці, при інших методах видалення каменя - 6 місяців. Встановлено, що є доцільним призначати цитратну терапію десятиденними циклами з наступними десятиденними перервами. Це гарантує усунення гіпоцитратурічного стану та зменшує вірогідність рецидивного каменеутворення.
6. В результаті застосування комплексної метафілактики щавлевокислого нефролітіазу, підсиленої цитратною терапією, частота рецидивного каменеутворення у хворих основних груп склала 1,9% порівняно з 9,4% в контрольній групі.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Для встановлення виду СКХ з метою призначення подальшого адекватного лікування та метафілактики нефролітіазу пропонується обовязкове проведення добової та, по показанням, роздільної добової РН-метрії сечі.
2. Обовязковим є вивчення стану основних факторів ризику нефролітіазу, таких як екскреція цитрату сечі та щавлевої кислоти, визначення вмісту сечової кислоти та кальцію в крові та сечі, концентрації іонів водню сечі та добового діурезу, що є основою для призначення індивідуального комплексу метафілактики СКХ.
3. Призначення цитратного препарату “Блемарен” в стандартній дозі 9 г/добу під контролем РН сечі показано десятиденними курсами з наступними десятиденними перервами на протязі року з моменту звільнення ВСШ від каменів, що значно знижує ризик рецидивного каменеутворення.
4. В групі хворих на щавлевокислий нефролітіаз з самостійним відходженням конкрементів тривалість цитратної терапії повинна бути не менш, ніж 2 місяці після відходження каменя, при інших методах звільнення ВСШ від каменів - не менш, ніж 6 місяців.
ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Дзюрак В.С., Когут В.В. Концентрація водневих іонів в сечі при однобічному ураженні нирки сечокамяною хворобою // Здоровье мужчины. - 2005. - №3. - С. 144 - 147.
2. Дзюрак В.С., Крикун А.С., Когут В.В., Бойко А.І. Патофізіологія цитратів та їх роль у виникненні каменів у сечових шляхах // Здоровье мужчины. - 2006. - №3. - С. 98 - 102.
3. Когут В.В., Дзюрак В.С., Крикун А.С. Динаміка факторів ризику нефролітіазу під впливом метафілактичного лікування цитратним препаратом “Блемарен” // Зб. наук. пр. співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2005. - випуск 14.- кн. 2.- С.438 - 446.
4. Дзюрак В.С., Когут В.В., Крикун А.С., Бойко А.І., Гайсенюк Ф.З. Концентрація цитрату в сечі при метафілактичному лікуванні щавлевокислого нефролітіазу // Зб. наук. пр. співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2006. - випуск 15.- кн. 1.- С.24 - 33.
5. Бойко А.І., Когут В.В. Ниркова коліка: клініка, діагностика, тактика лікування // Мистецтво лікування. - 2005.-№8.- С. 56 - 58.