Визначення поняття, сутності та різновидів девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку. Виявлення організаційно-педагогічних умов, що сприяють ефективній корекції девіантної поведінки учнів початкових класів у процесі діяльності шкільних гуртків.
Аннотация к работе
На тлі цих змін саме діти перебувають у найтяжчому становищі внаслідок несформованості власної системи стійких моральних переконань, ціннісних орієнтацій, що нерідко викликають неадекватну реакцію на події навколишнього життя. Недоліки шкільного виховання і значне скорочення кількості позашкільних закладів призводять до збільшення кількості дітей, чия поведінка виходить за межі моральних норм. Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є формування в дітей та молоді загальнолюдських цінностей, сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості. З огляду на це суттєвого значення набуває проблема корекції девіантної поведінки на ранніх етапах її вияву, зокрема в дітей молодшого шкільного віку. Вже в цьому віці можна спостерігати досить чіткі симптоми негативних відхилень у поведінці, які за відсутності відповідної корекційної роботи поступово перетворюються в злочинні дії в підлітковому віці.Корекція девіантної поведінки особистості належить до складних педагогічних проблем, успішне розвязання яких можливе лише на основі наукового осмислення сутності цього складного явища, а також особливостей вияву девіантної поведінки у певному віці. Гончаренко зазначає, що девіантна поведінка (від латинського deviatio - "відхилення") являє собою окремі вчинки або систему вчинків, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам: злочинність і поведінку, яка заслуговує карного покарання. Сучасні вчені стосовно неповнолітнього з різного роду відхиленнями в розвитку, що накладають своєрідний відбиток на поведінку, використовують терміни: "важкі діти" (К. Фельдштейн та ін.), до категорії яких відносять дітей з відхиленнями в моральному розвитку, акцентуаціями характеру, з порушеннями в афективно-вольовій сфері, відхиленнями в поведінці; "аномальні діти", що мають відхилення від того, що є типовим або нормальним, але не включає патологічний стан (Л. З метою узагальнення та систематизації філософських, соціальних, психолого-педагогічних підходів до визначення різновидів та особливостей вияву девіантної поведінки молодших школярів девіантну поведінку нами було умовно поділено на дві групи відхилень від соціальної норми: - відхилення у поведінці молодших школярів від освітньо-виховної норми;Серед них: діти-сироти і діти, які залишилися без піклування батьків або з неповних сімей - понад 400 тисяч, діти з проблемами фізичного та психічного розвитку - близько 160 тисяч, діти з малозабезпечених сімей - 3,4 млн. Відсутність спеціальних знань і навичок здорового способу життя, а також своєчасних соціально-адаптивних стратегій поведінки у дорослої частини населення - батьків, вихователів, педагогів - не дозволяє надавати результативну виховну дію, психологічну та соціальну підтримку таким дітям Стрімке зростання кількості дітей і підлітків з асоціальною поведінкою і висока соціальна значущість проблеми характеризує вивчення даного питання як одного з центральних у сучасній психолого-педагогічній літературі. Серйозний дефіцит позитивного впливу на молоде покоління призводить до того, що у дітей і підлітків домінуючими почуттями стали тривога, агресія, соціальна пасивність, страх. Допомога дитині з боку батьків, значущих дорослих, психологів, педагогів, соціальних працівників у розкритті особистісних можливостей, усвідомленні всіх проявів особистісного "Я", зняття настанов, що обмежують розвиток, дозволить дитині знайти своє місце в житті, зробити спілкування гуманнішим, навчити її жити в мирі й злагоді з собою та іншими, сформувати в дитини інтерес і прагнення вивчати всі грані власної особистості.Актуальною проблемою, з якою все частіше зустрічаються батьки, вихователі дитячих колективів, вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, організатори дитячих осередків, працівники правоохоронних органів, є ріст девіантної поведінки серед учнів молодшого шкільного віку. Водночас виявлення основних чинників детермінації девіантної поведінки в молодших школярів допомагає не тільки пояснити причини негативних відхилень у їх поведінці, а й зясувати шляхи корекції девіантної поведінки учнів початкових класів. Адже за віковою періодизацією, прийнятою педагогами і психологами, молодшим шкільним віком називається час життя дітей від шести до десяти років.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження девіантної поведінки молодших школярів
1.1 Поняття девіантної поведінки молодших школярів
1.2 Девіантна поведінка школярів як соціально-психологічна проблема
1.3 Чинники детермінації девіантної поведінки молодших школярів
Розділ 2. Соціально-психологічні аспекти колекційної роботи з молодшими школярами
2.1 Форми та методи корекції девіантної поведінки школярів
2.2 Організація педагогічних умов корекції девіантної поведінки
2.3 Корекція девіантної поведінки в умовах шкільних гуртків та позашкільних закладах