Проповіді пророка Мохаммеда та їх записи. Історія писаного Корану. Структура та особливості літературного стилю Корану. Відображення релігійних та соціально-правових ідеї в Святому писанні. Значення Корану для всього мусульманського суспільства.
Аннотация к работе
Іслам - це монотеїстична релігія, яка має священне писання Коран. Арабську назву цієї книги “Куран” зазвичай перекладають як “Читання”. Але воно не означає читання в прямому сенсі цього слова, як і дієслово “кара”, від якого воно походить, означає не тільки “читати”, а ще й “декламувати”, “вимовляти співучо”. Мухаммед “читав” свої проповіді не по написаному тексту (він був безграмотний), а експромтом або напамять, заздалегідь обдумавши або склавши текст.Проте, окремі уривки з Корану були записані грамотними людьми на пальмовому листі, пергаменті, плоских кістках (наприклад, на овечих лопатках), глиняних табличках, мідних пластинках і т. п. Після смерті пророка в 632 році перший халіф Абу Бакр вирішив, що настав час зібрати всі тексти, поки вони не зникли, залучити хафизів, що лишилися живі (багато хто з них загинув у битвах “за віру”) і скласти збірник проповідей Мохаммеда. Друга і остаточна редакція книги пророка була підготовлена за халіфа Усмана, вона отримала назву Мусхаф (Сувій) і була канонізована. Сухуф і всі приватні записи були знищені, щоб не вносити різнобій у тлумачення положень Корану (деякі версії значно відрізнялися одна від іншої). Насправді, позаяк зміст Корану мав виняткове релігійне і законодавче значення для мусульманської громади, його було укладено упродовж кількох десятиліть після смерті Пророка Мохаммеда на основі його проповідей.Текст Корану написаний римованою прозою і складається з 114 сур (глав) і більше, ніж 6200 віршів - аятів (що дорівнює, для порівняння, приблизно 2/3 обсягу Нового Заповіту). За змістом Священна книга мусульман схожа на Священні Писання багатьох народів, крім віронавчальних настанов і культових розпоряджень, вона регламентує сімейні, майнові та інші відносини. Для зручності користування текстом Корану кожна сура має власну назву - як правило, за найбільш значимим словом або фразою. Відкривається Коран сурою «Фатіха» («Відкриваюча»), яка містить найкоротші формулювання основних ідей ісламу і складає основу мусульманської молитви: Хвала Аллаху, що Володар світів, Милостивий та милосердний тільки Він один... Друга сура має 286 аятів, третя - 200 і т.д.Мусульманські богослови вбачають перевагу Корану в тому, що він написаний живою розмовною мовою - «мовою арабською, ясною», тоді як священні тексти інших релігій використовували особливі літературні мови, наприклад, індуїсти - санскрит. Зрозуміла мова Корану заохочує простих мусульман здобувати освіту, щоб мати можливість звертатися до текстів своєї Священної книги і шукати в них відповіді як на мотиви своїх учинків, так і на принципові питання життя всього арабського суспільства. Дотепер не всі мусульмани визнають авторитет Суни, а ті, хто її вшановує, запевняють: якщо Суна може обійтися без Корану, то Коран не може обійтися без Суни.Недарма всі пророки, за всіх часів і у всіх народів, що довели свою богообраність численними дивами, закликали людей саме до єдинобожжя. Взагалі Аллах має 99 імен, або епітетів, під якими його знають люди, а одне, справжнє, відоме тільки пророкам: “Розмірковуй про властивості й дари Творця, а про самого Творця не міркуй, тому що сильніше всього збивається зі шляху той, хто шукає шлях там, де його немає”, - повчає з цього приводу всесвітньо відома памятка арабської літератури “Кабус-наме”. Неймовірну кількість ангелів у вигляді безстатевих прозорих істот з кількома парами крил було створено Аллахом для виконання своїх доручень і звязку з людьми. Кожна людина має по два ангели, що безупинно, змінюючи один одного на світанку, записують в особливі книги все, що робить людина протягом свого життя. Інші завдання ангелів такі: а) постійно поклонятися Аллахові і восхваляти Його; б) передавати послання від Аллаха пророкам; в) підштовхувати людей до добропорядності, а також до ігнорування спокус зла; г) допомагати віруючому в моменти випробувань; д) благати Аллаха про прощення для віруючих.Джерелом віровчення в ісламі є Коран (означає «читати», «декламувати») - запис проповідей, виголошених Мохаммедом у Мецці і Медині між 610 і 632 pp. Існуючий текст Корану містить 114 різних сур (розділів). Більша частина Корану - настанови віруючим або полеміка в формі діалогу між Аллахом і його супротивниками, який промовляє через Мохаммеда. Цей поділ відповідає періодам перебування Мохаммеда в Мецці і Медині. Вимога безумовної покори відбилася в ісламському вченні про всемогутність божественної волі, про приречення.У багатьох релігіях світу є книги, що шануються віруючими як священні. Наприклад, Веди в індусів, Авеста в зороастрійців, Біблія (Старий завіт) в іудеїв, Біблія, що включає крім Старого завіту Новий, у християн. Звичайно в них містяться сказання про бога і про богів, їхніх вісників, посланників і пророків, розповіді про загробне царство, ангелів і чортів, рай і пекло, про те як і ким створені світ, земля, людина, тварини і рослини, установлені обряди і звичаї, визначені учинки віруючих, часом навіть перелічується, які з них похвальні, гідні нагороди - земної і загробної, а які - засуджувані, пере
План
Зміст
1. Проповіді пророка Мохаммеда та їх записи. Історія писаного Корану
2. Структура тексту
3. Особливості літературного стилю Корану
4. Релігійні та соціально-правові ідеї в Корані
5. Значення Корану для мусульманського суспільства