Особливості формування агропродовольчого виробництва в Україні. Реалізація кооперативних ініціатив у сільському господарстві, подолання кризових явищ. Підтримка малого і середнього підприємництва. Визначення соціальної значимості кооперування на селі.
Аннотация к работе
Кооперація як добровільне обєднання власності та праці для досягнення спільних цілей відіграє важливу роль у різних сферах людської діяльності. На сільських територіях у процесі формування нової організаційної структури агропродовольчого виробництва і життєзабезпечення населення, реалізація кооперативних ініціатив у виробничій (сільське господарство, легка та харчова промисловість, будівництво, транспорт, звязок тощо) і соціальній (зайнятість і доходи населення, охорона здоровя, освіта, культура, задоволення побутових потреб) сферах набуває особливої ваги. Нерозвиненість кооперації належить до невикористаних можливостей сільського розвитку, кооперативні принципи мало використовуються для підвищення результативності сільськогосподарського виробництва, рівня добробуту селян і розвитку сільських територій. З розвитком суспільних відносин актуалізуються різні аспекти кооперативного руху: оптимального співвідношення складових соціально-економічної місії кооперації; адекватної оцінки ефективності діяльності кооперативних організацій як соціально орієнтованих систем; виявлення невикористаних резервів кооперації. У межах зазначених НДР автором виконане комплексне дослідження сучасного стану кооперації в сільській місцевості (проаналізовано рівень розвитку різних видів кооперативів, їх значення у вирішенні соціально-економічних проблем сільського розвитку тощо), а також обґрунтовано пропозиції щодо активізації процесів кооперування.У першому розділі - “Теоретико-методологічні аспекти розвитку кооперації в агропродовольчому комплексі та сільській місцевості” - розкрито особливості кооперації як соціально-економічного явища та складової розвитку сільських територій; запропоновано авторське бачення використання можливостей кооперації у посиленні соціальної спрямованості цього розвитку. При цьому особливе значення надавалося дослідженню типів кооперації у сільському господарстві (виробничі, обслуговуючі кооперативи). Кооперація виконує економічну та соціальну функції, які реалізуються у виробничій та соціальній сферах. Економічна функція передбачає обєднання засобів і предметів праці та їх спільне використання для отримання за рахунок ефекту синергії більшої вигоди, порівняно з індивідуальною діяльністю, а соціальна - спрямована на досягнення соціальних цілей та передбачає соціальний захист і підтримку, забезпечення соціальних гарантій, соціальну орієнтацію господарської діяльності учасників кооперації. У соціальній сфері діє споживча кооперація через споживчі товариства, спілки, зароджуються кооперативи із комунально-побутового і соціально-культурного обслуговування.Дійсно, за підсумками 2005 р. прибутковими виявились лише 54 % сільськогосподарських виробничих кооперативів, тоді як приватних підприємств - 71%, господарських товариств - 63%. У Рівненській області в 2005 р. приватні підприємства завершили сільськогосподарську діяльність із рівнем збитковості - 1,1%, а сільськогосподарські виробничі кооперативи - 2,6%. Соціальний ефект від діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу проявляється як на рівні усього кооперативу (загальний), так і на рівні окремих його членів (індивідуальний). Для члена сільськогосподарського виробничого кооперативу він може бути представлений сумою кооперативних виплат на паї, орендної плати, заробітної плати із соціальними відрахуваннями (крім асоційованих членів). Однак серед них трапляються кооперативи, які засновані лише трьома засновниками (фізичними особами) і за формою організації можуть бути визначені швидше як виробничі (дотримується вимога створення кооперативу для працевлаштування його членів), а не обслуговуючі, оскільки порушується умова 20-відсоткового обмеження операцій з не членами кооперативу.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та обґрунтовано практичні рекомендації щодо ширшого використання кооперативних принципів і форм для подальшого розвитку і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та розвязання соціальних проблем села. Вона є домінантною для кооперативів, які функціонують у соціальній сфері - споживчих товариств і спілок (споживча кооперація), кооперативів із комунально-побутового та соціально-культурного обслуговування. Кредитні спілки (кредитна кооперація) надають позики на цілі і виробничого, і споживчого характеру, реалізуючи таким чином свої функції як у виробничій, так і в соціальній сферах. У соціальній сфері, за аналогією із світовим досвідом, перспективним є створення соціальних кооперативів для соціального обслуговування своїх членів (осіб з фізичними вадами, невиліковними хворобами, похилого віку, які потребують домашнього догляду тощо), а також для соціальної адаптації неконкурентоздатних на ринку праці людей через забезпечення їх робочими місцями. Сільськогосподарська виробнича кооперація себе не вичерпала, в майбутньому вона зможе посісти належне місце, якщо буде організовуватися у формі свідомого обєднання виробників як власників, а не лише працівників.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та обґрунтовано практичні рекомендації щодо ширшого використання кооперативних принципів і форм для подальшого розвитку і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та розвязання соціальних проблем села. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити такі висновки теоретичного та науково-практичного спрямування.
1. Кооперація є вагомою складовою розвитку сільського господарства і сільської місцевості, поліпшення умов життя сільських жителів шляхом забезпечення зайнятості, збільшення доходів (трудових і від власності); підвищення якості людського капіталу на селі; покращення побутових умов, розвитку інфраструктури тощо. Необхідною умовою розкриття її потенційних можливостей є широке охоплення економічно активного населення кооперативними процесами, залучення його до самоорганізації в різні типи кооперації: виробничі, обслуговуючі кооперативи, споживчі товариства, кредитні спілки.
2. Усі типи кооперації виконують економічну та соціальну функції. Залежно від сфери функціонування пріоритетність реалізації даних функцій змінюється. Так, у виробничій сфері села домінантною є економічна функція, повязана із виробництвом і виробничим обслуговуванням. Соціальна функція спрямована на досягнення соціальних цілей, в тому числі підвищення рівня зайнятості і доходів населення, задоволення споживчих потреб членів кооперативів. Вона є домінантною для кооперативів, які функціонують у соціальній сфері - споживчих товариств і спілок (споживча кооперація), кооперативів із комунально-побутового та соціально-культурного обслуговування. Кредитні спілки (кредитна кооперація) надають позики на цілі і виробничого, і споживчого характеру, реалізуючи таким чином свої функції як у виробничій, так і в соціальній сферах. У соціальній сфері, за аналогією із світовим досвідом, перспективним є створення соціальних кооперативів для соціального обслуговування своїх членів (осіб з фізичними вадами, невиліковними хворобами, похилого віку, які потребують домашнього догляду тощо), а також для соціальної адаптації неконкурентоздатних на ринку праці людей через забезпечення їх робочими місцями. В Україні даний тип кооперативів законодавчо ще не визначений.
3. Виробнича кооперація в аграрному секторі України набула тенденції до згортання - з 2001 до 2006 р. кількість СВК скоротилася на 52%. Цьому є декілька причин: обєктивні - невідповідність даної організаційно-правової форми господарювання сподіванням членів кооперативу; субєктивні - “стимулювання” зміни форми господарювання, в т.ч. адміністративними методами. За рівнем рентабельності, заробітної плати СВК мають найнижчі показники серед існуючих агропідприємств. Водночас вони більше практикують виробництво трудомістких видів продукції, прагнучи зберегти можливість працевлаштування і заробітку для своїх членів. Сільськогосподарська виробнича кооперація себе не вичерпала, в майбутньому вона зможе посісти належне місце, якщо буде організовуватися у формі свідомого обєднання виробників як власників, а не лише працівників. Перспективним є перетворення неформальної співпраці власників земельних ділянок, яка поширена у формі спільного вирішення проблем забезпечення технікою, трудовими ресурсами (толоки), реалізації продукції у виробничі обєднання на кооперативних засадах.
4. Вагомим аргументом виробничого кооперування на селі є можливість розвязання проблеми зайнятості населення через обовязок працевлаштування виробничими кооперативами своїх членів. Соціальну складову ефективності сільськогосподарської виробничої кооперації доцільно визначати на двох рівнях: загальному та індивідуальному. Загальний соціальний ефект може розраховуватися як сума витрат на створення робочих місць, професійну підготовку і перепідготовку кадрів, на утримання обєктів соціальної інфраструктури і т.п. Індивідуальний соціальний ефект може оцінюватися через кооперативні виплати, орендну плату, заробітну плату. При цьому індивідуальний соціальний ефект буде різним для постійних і асоційованих членів кооперативу. Ця різниця є істотною (в десятки разів) за рахунок виплати заробітної плати членам-працівникам, що може бути додатковим стимулом до роботи в кооперативі.
5. Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація в Україні розвивається у формі багатофункціональних (41,1% від загальної кількості), сервісних (29,6%), заготівельно-збутових (14,3%), переробних (7,4%), постачальницьких (1,8%) кооперативів. Домінування багатофункціональних кооперативів нині повязано з відсутністю чіткого бачення перспектив розвитку кооперативу його засновниками, невизначеністю спеціалізації. Негативним чинником інформаційного відображення розвитку кооперації в Україні є нечіткість використання термінів. Так, деякі виробничі кооперативи (члени-засновники, яких працюють безпосередньо в них) ідентифікуються як обслуговуючі лише через те, що надають послуги населенню. Тому існує необхідність чіткішого моніторингу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Для цього в Мінагрополітики варто створити відповідний моніторинговий центр.
6. Помітну роль у розвитку сільських територій, поліпшенні умов життєдіяльності сільських жителів свого часу відігравала споживча кооперація, в системі якої здійснювалися заготівлі сільськогосподарської продукції, торгівля товарами широкого вжитку, розвивались несільськогосподарські види діяльності, надавались побутові послуги. Сьогодні обсяги її діяльності значно згорнулися, що обумовлено як зовнішніми чинниками, так і кризою всередині системи. Кредитна кооперація, вирішуючи проблему акумулювання і перерозподілу фінансових ресурсів на цілі виробничого і соціального характеру, створює передумови до поліпшення умов життя на селі. Для реалізації цих передумов необхідно не лише стимулювати ініціативу сільського населення до кредитного кооперування, а й здійснювати підготовку відповідних фахівців.
7. На даному етапі розвитку кооперація не забезпечує відчутного впливу на виробничу та соціальну сфери села. В середньому по Україні функціонує один сільськогосподарський виробничий кооператив на 9,9 сільрад, один сільськогосподарський обслуговуючий кооператив на 9,8 сільрад, одна кредитна спілка на 24,2 сільські ради. За такого поширення кооперативних форм у сільській місцевості важко стверджувати про ефективність кооперації на макрорівні. Основними перешкодами кооперативного руху є низький рівень кооперативної ініціативи сільських жителів, індиферентність органів місцевого самоврядування, протидія кооперації з боку субєктів великого бізнесу (в т.ч. через органи влади).
8. Реалізація потенційних можливостей кооперативного сектора сільської економіки України може здійснюватися за такими стратегічними напрямами: кооперування виробників сільськогосподарської продукції, кооперування сільського населення як споживачів, інтеграція різних видів і типів кооперативних організацій за галузевою та регіональною ознаками.
9. Результати анкетного опитування сільських жителів щодо їхньої участі в кооперуванні свідчать, що люди бажають підтримати кооперативні процеси, але, що важливо, не готові самі їх ініціювати. Особам, зацікавленим у розвитку кооперації, не вистачає необхідних знань, умінь і навичок. Тому пропонується проводити навчальні тренінги, семінари серед бажаючих зайнятися кооперативною діяльністю. Передбачається, що найефективніше ця робота здійснюватиметься місцевими органами самоврядування із залученням наукових установ, вітчизняних і закордонних фахівців.
10. У підвищенні результативності функціонування та активізації розвитку кооперативного сектора економіки вагомішу роль повинно відігравати державне регулювання, але, що дуже важливо - без жорсткого адміністрування. Державна політика підтримки кооперативного руху має включати фінансово-економічне, правове, зовнішньоекономічне сприяння. агропродовольчий кооперування сільський
Список литературы
1. Шевчишин М. М. Соціальна функція кооперації в умовах аграрних трансформацій // Сталість розв. Агропромисл. комплексу України: Зб. наук. пр. Обєдн. ін-ту ек-ки НАН Укр.- К.: ОІЕ НАН України, 2004. - С.112-120.
2. Шевчишин М. М. Кооперативні формування в сільському господарстві в пореформений період // Економічні та соціальні аспекти розвитку АПК і сільських територій: Зб. наук. пр. Обєдн. ін-ту ек-ки НАН Укр. - К.: ОІЕ НАН України, 2004. - С.127-137.
3. Шевчишин М. М. Виробнича кооперація в аграрному секторі економіки України пореформеного періоду // Економічні та соціальні аспекти розвитку АПК і сільських територій: Зб. наук. пр. Обєдн. ін-ту ек-ки НАН Укр. - К.: ОІЕ НАН України, 2005. - С. 38-49.
4. Шевчишин М. М. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи як елемент інфраструктури аграрного ринку // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - №97. - С.135-138.
5. Шевчишин М. М. Кредитна кооперація у самофінансуванні виробничої і соціальної сфер села // Фінансова система України: становлення та розвиток. Наукові записки. Сер. “Економіка”. - Острог: Вид-во “Національний університет “Острозька академія”, 2006. - Вип. 8. - Ч. 3. - С. 279-287.
6. Шевчишин М. М. Дорадництво у вирішенні проблем кооперування товаровиробників у процесі аграрних трансформацій // Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки: Тези доповідей всеукр. наук.-практ. конф. 26-27 бер. 2004 р. - Тернопіль: ТАНГ, 2004. - С. 120-122.
7. Шевчишин М. М. Соціально-економічні аспекти кооперації в сільському секторі // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: Матер. Міжн. Форуму молодих вчених (19-20 травня 2005 р.). У двох томах. Т.1. - Х.: ХНТУСГ, 2005. - С. 125-126.