Особливості кооперації як соціально-економічного явища та складової розвитку сільських територій. Оцінка соціальних аспектів діяльності виробничих кооперативних організацій в сільському господарстві. Регулювання процесів подальшого кооперування на селі.
Аннотация к работе
Кооперація як добровільне обєднання власності та праці для досягнення спільних цілей відіграє важливу роль у різних сферах людської діяльності. На сільських територіях у процесі формування нової організаційної структури агропродовольчого виробництва і життєзабезпечення населення, реалізація кооперативних ініціатив у виробничій (сільське господарство, легка та харчова промисловість, будівництво, транспорт, звязок тощо) і соціальній (зайнятість і доходи населення, охорона здоровя, освіта, культура, задоволення побутових потреб) сферах набуває особливої ваги. Нерозвиненість кооперації належить до невикористаних можливостей сільського розвитку, кооперативні принципи мало використовуються для підвищення результативності сільськогосподарського виробництва, рівня добробуту селян і розвитку сільських територій. З розвитком суспільних відносин актуалізуються різні аспекти кооперативного руху: оптимального співвідношення складових соціально-економічної місії кооперації; адекватної оцінки ефективності діяльності кооперативних організацій як соціально орієнтованих систем; виявлення невикористаних резервів кооперації. У межах зазначених НДР автором виконане комплексне дослідження сучасного стану кооперації в сільській місцевості (проаналізовано рівень розвитку різних видів кооперативів, їх значення у вирішенні соціально-економічних проблем сільського розвитку тощо), а також обґрунтовано пропозиції щодо активізації процесів кооперування.У першому розділі - “Теоретико-методологічні аспекти розвитку кооперації в агропродовольчому комплексі та сільській місцевості” - розкрито особливості кооперації як соціально-економічного явища та складової розвитку сільських територій; запропоновано авторське бачення використання можливостей кооперації у посиленні соціальної спрямованості цього розвитку. При цьому особливе значення надавалося дослідженню типів кооперації у сільському господарстві (виробничі, обслуговуючі кооперативи). Кооперація виконує економічну та соціальну функції, які реалізуються у виробничій та соціальній сферах. Економічна функція передбачає обєднання засобів і предметів праці та їх спільне використання для отримання за рахунок ефекту синергії більшої вигоди, порівняно з індивідуальною діяльністю, а соціальна - спрямована на досягнення соціальних цілей та передбачає соціальний захист і підтримку, забезпечення соціальних гарантій, соціальну орієнтацію господарської діяльності учасників кооперації. У соціальній сфері діє споживча кооперація через споживчі товариства, спілки, зароджуються кооперативи із комунально-побутового і соціально-культурного обслуговування.У Рівненській області в 2005 р. приватні підприємства завершили сільськогосподарську діяльність із рівнем збитковості - 1,1%, а сільськогосподарські виробничі кооперативи - 2,6%. Існують приклади взагалі успішної діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів (у т.ч. відомого кооперативу “Батьківщина” на Полтавщині), які свідчать про те, що висновок ряду авторів про низьку економічну ефективність виробничих кооперативів як форми організації сільськогосподарського виробництва неоднозначний. Соціальний ефект від діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу проявляється як на рівні усього кооперативу (загальний), так і на рівні окремих його членів (індивідуальний). Для члена сільськогосподарського виробничого кооперативу він може бути представлений сумою кооперативних виплат на паї, орендної плати, заробітної плати із соціальними відрахуваннями (крім асоційованих членів). Однак серед них трапляються кооперативи, які засновані лише трьома засновниками (фізичними особами) і за формою організації можуть бути визначені швидше як виробничі (дотримується вимога створення кооперативу для працевлаштування його членів), а не обслуговуючі, оскільки порушується умова 20-відсоткового обмеження операцій з не членами кооперативу.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та обґрунтовано практичні рекомендації щодо ширшого використання кооперативних принципів і форм для подальшого розвитку і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та розвязання соціальних проблем села. Вона є домінантною для кооперативів, які функціонують у соціальній сфері - споживчих товариств і спілок (споживча кооперація), кооперативів із комунально-побутового та соціально-культурного обслуговування. Кредитні спілки (кредитна кооперація) надають позики на цілі і виробничого, і споживчого характеру, реалізуючи таким чином свої функції як у виробничій, так і в соціальній сферах. У соціальній сфері, за аналогією із світовим досвідом, перспективним є створення соціальних кооперативів для соціального обслуговування своїх членів (осіб з фізичними вадами, невиліковними хворобами, похилого віку, які потребують домашнього догляду тощо), а також для соціальної адаптації неконкурентоздатних на ринку праці людей через забезпечення їх робочими місцями. Сільськогосподарська виробнича кооперація себе не вичерпала, в майбутньому вона зможе посісти належне місце, якщо буде ор