З’ясовано суть самопрезентації як нагальної потреби особистості в самоідентифікації, емоційній персоналізації з метою здійснення опосередкованого та неопосередкованого впливу. Проаналізовано конвергентну та дивергентну стратегії самопрезентації поведінки.
Аннотация к работе
Статья посвящена рассмотрению самопрезентации как основной стратегии коммуникативного поведения языковой личности главного редактора популярного женского журнала. Головні редактори популярних жіночих журналів апелюють до читацької аудиторії засобами мови, висвітлюючи перебіг подій, описуючи ситуацію, характеризуючи подію, висловлюючи думку / позицію редакторського колективу, таким чином, впливаючи на сприйняття інформації читачами, моделюючи їх думку. Здійснені лінгвістичні дослідження мас-медійного журнального дискурсу засвідчують використання редакторами таких стратегій, як стратегія створення іміджу (І. Пізнаючи оточуючий світ, людина не залишається осторонь, вона сприймає світ як такий та одночасно виражає власне відношення до нього, надає власну оцінку, що обумовлюється прагматичним завданням жанру "лист редактора" - надати оцінку подіям, пропустити обєктивну інформацію через призму авторської свідомості та виголосити іншим з поправкою на соціокультурний статус мовної особистості, фізіологічні дані та психологічну характеристику [1]. Незважаючи на те, що історія наукових досліджень проблеми самопрезентації сягає 50-х років ХХ століття, з цілковитою впевненістю можна стверджувати, що ХХІ століття є століттям самопрезентації - управлінням враженням і побудовою власного іміджу, що розглядається не лише як засіб різного роду маніпуляцій, але й як вагома рушійна сила самореалізації особистості.