Дослідження геополітики як специфічної сфери наукового пізнання та людської практики і визначення на цій основі вектору зовнішньої політики сучасної української держави. Можливі моделі самоорганізації геополітичних пріоритетів України в ХХІ сторіччі.
Аннотация к работе
Як наслідок осмислення цих епохальних процесів така специфічна сфера наукового пізнання та людської практики як геополітика набуває нових завдань та можливостей у своєму розвитку. Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена цілою низкою проблем, повязаних з динамічною процесуальністю внутрішніх та зовнішніх вимірів державотворення в Україні, визначення її місця у світі: Україні бажано визначити магістральний напрямок суспільного розвитку через діалектичне зняття дилеми "Схід-Захід" шляхом культурно-історичного і політичного синтезу цивілізаційних надбань кожного народу Великої Європи; Таким чином реалізація геополітичного вибору України потребує від її органів влади врахування у ХХІ сторіччі історичного досвіду здійснення геополітичних доктрин і концепцій як східних (Китай, Японія, Південна Корея) та західних (Велика Британія, Німеччина, Франція та ін.), так і нейтральних держав - Австрії, Швейцарії, Швеції, - в основі зовнішньої і внутрішньої політики яких лежать політичні принципи: позаблоковість, нейтральність, безядерність, які проголошені і законодавчо закріплені в Конституції України. Тема і зміст дисертаційного дослідження входить складовою частиною в комплексну державну програму: "Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку", в програму Національного інституту стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України "Пріоритети геополітичної стратегії зовнішньої політики України на перспективу", у комплексну наукову програму Київського Національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України" та науково-дослідної теми філософського факультету 01БФ 041-1 "Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть". Застосування логіко-семантичного підходу до дослідження геополітичних пріоритетів України дало змогу проаналізувати базові елементи понятійно-категоріального апарату геополітики, запропонувати концепцію геополітичних пріоритетів України, яка історично базується на генезі національних геополітичних інтересів.Теоретичну і методологічну основу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних політологів, філософів, соціологів, істориків, економістів, у яких визначається і аналізується геополітика як наука, яка є синтезом історичного розвитку різних сфер людського знання (С. Зазначається, що геополітика як наука і специфічна сфера людської практики пройшла тривалий і складний шлях свого розвитку. Сам термін "геополітика" запропонував шведський професор історії і політичних наук Рудольф Челлен (1916р.), під яким він розумів вчення про державу як великий геополітичний та біологічний організм, який прагне до свого розширення. У другому підрозділі "Категоріально-понятійний апарат геополітики" робиться аналіз поняття "геополітика", його еволюція та сучасне тлумачення. У роботі показано, що геополітика як наука розкривається через наступний категоріально-понятійний апарат: теорія геополітики, геополітичний простір, геополітична ситуація, геополітична реальність, геополітичне розташування, геополітичний інтерес, геополітична формула, геополітичний конфлікт тощо.У дисертації наведене теоретико-методологічне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у зясуванні концептуальних засад визначення геополітичних пріоритетів України та виборі стратегії розвитку у ХХІ сторіччі. Геополітика це не окрема наука, а система наук, до якої входять географія, історія, демографія, стратегія, етнографія, релігієзнавство, екологія та інші науки. Геополітика не просто визначає залежність політичних рішень і їх наслідків від стану розвитку країни та її географічного місця в світі, це - обєктивна залежність субєкта міжнародних відносин від сукупності матеріальних чинників, які дозволяють цьому субєкту здійснювати контроль над простором. Геополітика як наука має свої основні поняття ("теорія геополітики", "геополітична ситуація", "геополітична реальність", "геополітичне розташування", "геополітичний інтерес", "геополітичний конфлікт", "геополітична свідомість", "національний інтерес" тощо). Історія геополітичного пізнання є історією формування, розвитку і змін концептуальних систем картин геополітичної реальності, які відбуваються в залежності від змін способів вирішення основної проблеми геополітики - генези і розвитку геополітичних інтересів.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації наведене теоретико-методологічне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у зясуванні концептуальних засад визначення геополітичних пріоритетів України та виборі стратегії розвитку у ХХІ сторіччі. Осмислення геополітичної історії України дозволило поглибити розуміння суперечностей та альтернатив визначення геополітичних пріоритетів нашої держави у сучасних умовах, сутність яких розкривається в одержаних основних наукових результатах: 1. Геополітика як родове поняття в своїй ґенезі тісно повязане з природознавчими і суспільно-гуманітарними науками. Геополітика це не окрема наука, а система наук, до якої входять географія, історія, демографія, стратегія, етнографія, релігієзнавство, екологія та інші науки. Геополітика не просто визначає залежність політичних рішень і їх наслідків від стану розвитку країни та її географічного місця в світі, це - обєктивна залежність субєкта міжнародних відносин від сукупності матеріальних чинників, які дозволяють цьому субєкту здійснювати контроль над простором.
2. Геополітика як наука має свої основні поняття ("теорія геополітики", "геополітична ситуація", "геополітична реальність", "геополітичне розташування", "геополітичний інтерес", "геополітичний конфлікт", "геополітична свідомість", "національний інтерес" тощо). Історія геополітичного пізнання є історією формування, розвитку і змін концептуальних систем картин геополітичної реальності, які відбуваються в залежності від змін способів вирішення основної проблеми геополітики - генези і розвитку геополітичних інтересів. У сучасному геополітичному пізнанні виділяють дві протилежні концептуальні системи: історичну (концепції еволюції цивілізацій, балансу сил, євразійства) і логічну, тобто з точки зору результату (концепції моно, - дво, - багатополюсного світу. Органічне їх поєднання бачиться основною і найбільш перспективною тенденцією розвитку сучасного геополітичного пізнання.
3. Географічне становище України в узагальненнях вітчизняних і європейських аналітиків є смислозначимим для розвязання загальноєвропейських проблем. Практично всі західні теоретики геополітики були єдині в бажанні бачити Україну важливою складовою європейського геополітичного простору. В українській історії виразно простежується зміна геополітичної орієнтації держави залежно від конкретних політичних реалій. Цей досвід є евристичним для вироблення сучасної геополітичної доктрини України.
4. Виключне географічне становище, потужний потенціал, стабільність внутрішнього стану тощо додають шанс Україні стати не лише географічним, але й політичним центром Європи. Цьому перешкоджає ряд внутрішніх і зовнішніх чинників: відносна незавершеність реформ політичної системи, економічна та фінансова залежність, складна міжконфесійна ситуація, регіональні відцентрові тенденції, ідеологічне протистояння, відсутність консенсусу по основоположним питанням подальшого розвитку, прямий та опосередкований тиск провідних держав світу на політику України, політичні барєри між Україною і європейськими сусідами, енергетична залежність, вплив іноземних релігійних центрів на релігійні конфесії в Україні тощо.
5. Ключова роль при визначенні геополітичних пріоритетів належить внутрішньому чиннику стану суспільства: збалансованість політичної системи, соціальна ефективність економіки, соціальна злагода і громадянський мир, забезпечення основних прав людини, свободи преси, законність і правопорядок. Геополітичними константами, що визначають національні інтереси держави є: центральне географічне розташування на Європейському континенті; рівнина, рівномірно заселена територія зі сприятливими для землеробства кліматом та ґрунтом; достатньо високий рівень індустріального розвитку; наявність магістральних трубопроводів "Схід-Захід"; мережа шосейних доріг "Північ-Південь" та на Захід; розвинуте комунікаційне господарство у портах чорноморського басейну.
6. Геополітичні пріоритети України ґрунтуються на принципах визначальності національних інтересів держави і потреби забезпечення прав і свобод громадян. До геополітичних інтересів України відноситься: 1) відродження європейської ідентичності; 2) "політика активного нейтралітету"; 3) зміцнення і розвиток стратегічного партнерства з індустріально-розвиненими країнами; 4) трансформація геополітичної залежності від Росії у рівноправні стосунки; 5) активна і динамічна регіональна політика; 6) включення в систему європейської безпеки та архітектоніку провідних європейських структур та організацій.
2. Булгаков В.А. Концепція геополітичної реальності: цивілізаційний підхід // Держава і право. Зб.наукових праць: Юридичні і політичні науки. - К.: "Юридична книга", 2000. - С.416-422.
3. Булгаков В.А. Проблеми вибору геополітичної стратегії України // Трибуна. - К., 2000. - № 9.-10. - С.26-27.
4. Булгаков В.А. Роль геополітичної науки у ствердженні незалежності України // Політологічний вісник. - К., 2000. - №6. - С.144-151.
5. Булгаков В.А. Труднощі геополітичного вибору України в умовах демократизації суспільства // Політологічний вісник. - К., 2000. - №7.- С.24-28.
6. Булгаков В.А. Концептуальні підстави визначення геополітичних пріоритетів у ХХІ сторіччі // Україна: крок у ХХІ століття (соціально-політичний аналіз). - Київ - Луцьк, 2002. - С.211-218.