Поняття та типологія сучасного релігійного тексту. Історія формування принципів перекладу християнських текстів та їх лінгвокультурні аспекти. Аналіз позиції Церкви щодо перекладання. Особливості відтворення релігійних концептів в українських перекладах.
Аннотация к работе
При цьому у вітчизняному перекладознавстві бракує досліджень особливостей перекладу сучасних релігійних текстів з італійської мови. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: визначити поняття сучасного релігійного тексту, зясувати типологію сучасних релігійних текстів, релевантну для дослідження; дослідити особливості відтворення релігійних концептів в українських перекладах; Для порівняння залучалися варіанти перекладів текстів, зроблені в різних конфесійних традиціях, і переклади, використані релігійними та світськими засобами масової комунікації. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у даній дисертаційній роботі вперше в українському перекладознавстві зроблено спробу комплексного аналізу концептуальних і мовних аспектів перекладу сучасних італійських релігійних текстів українською мовою, і ці проблеми перекладу досліджені в світлі принципів перекладу, зазначених в інструкції Святого Престолу Liturgiam Authenticam.У першому розділі - “Сучасний релігійний текст як обєкт перекладу”-обґрунтовується необхідність застосування міждисциплінарного підходу, подається аналіз перекладознавчих досліджень у сфері перекладу релігійних текстів, пропонується визначення сучасного релігійного тексту, розглядається жанрова класифікація релігійних текстів та обґрунтовується вибір емпіричного матеріалу для дослідження, аналізується історія біблійних і літургійних перекладів та позиція Католицької Церкви стосовно перекладання релігійних текстів. Назва “релігійний переклад” вживається, головним чином, для перекладу Біблії, тому в рамках дослідження необхідним було перевірити, наскільки переклад сучасних релігійних текстів можна називати релігійним перекладом, протиставляючи його світському перекладу, або ж необхідно розглядати його в контексті загальної теорії перекладу, відносячи до художнього чи до інформативного виду перекладу. Для систематизації вибору емпіричного матеріалу застосовано критерій функціональної важливості жанрів релігійної літератури для християнської традиції, критерій кількісної представленості жанрів релігійних текстів, що циркулюють у релігійному дискурсі в Україні, та критерій відповідності текстів стратегіям релігійної комунікації. Оскільки наше дослідження є значною мірою першою узагальнюючою працею з даної теми, вважаємо за доречне розглядати такі тексти в їхній “наджанровій спільності”, виділяючи аспекти, властиві для текстів всіх цих жанрів, та аналіз яких є першочерговим для зясування загальних особливостей перекладу сучасних релігійних текстів. Принципи перекладу біблійних і богослужбових текстів віддзеркалюють церковну позицію щодо перекладання, яка має незаперечне значення для зясування теоретичних засад перекладу сучасних релігійних текстів.2.Аналіз мовних аспектів перекладу та особливостей вербалізації релігійних концептів DIO, MADRE DI DIO, AMORE, POVERTA, MISTERO, VERITA, PIETAS, INTIMITA CON DIO, ALBERO DI NATALE, ADORAZIONE, GOLOSITA, FORNICAZIONE, PARADISO, LUCIFERO, TIMOR DI DIO, MEDITAZIONE виявив, що в перекладах конкретизується метасмисл сакральність. Концептуально значущими для перекладу сучасних італійських релігійних текстів українською мовою є такі перекладацькі стратегії, покликані відмежувати мову релігійної комунікації від буденної мови: архаїзація перекладів шляхом використання церковнословянізмів і специфічних синтаксичних конструкцій, максимальна точність при відтворенні біблійних, літургійних цитат, збереження релігійних образів, метафор, сталих епітетів, використання клішованих елементів, збереження латинських виразів. Десакралізованість італійських релігійних лексем стає на заваді ідентифікації цих засобів як вербалізаторів релігійної картини світу і може призводити до невірної інтерпретації їхньої дискурсної приналежності та до небезпеки відтворення їх лексикою, що не вживається в українському релігійному дискурсі, внаслідок чого католицький текст може набути десакралізованого характеру. Дотримання традицій мовної обєктивації релігійної картини світу в українському релігійному дискурсі зумовлює використання стереотипних конфесійно маркованих засобів та архаїзацію тексту перекладу. 7.Складний характер релігійних смислів вимагає від перекладача широкої референційної підготовки та герменевтичних зусиль: досконалого знання біблійного перекладу, традиції мовокористування в італійському й українському релігійному дискурсах, вміння зберегти елементи релігійного тексту, які є дискурсною реалізацією метасмислу сакральність, врахування відмінностей між етноконфесійними християнськими культурами.
План
1. Основний зміст дисертації
Вывод
релігійний текст переклад християнський
1.Особливості перекладу сучасних релігійних текстів визначаються притаманним для релігійної комунікації змістом та цілями спілкування. Структура, характер, добір мовних засобів залежать від репрезентативної та комунікативної функцій релігійного дискурсу, причому репрезентативна функція є засадничою, оскільки релігійний дискурс виокремлюється саме внаслідок його особливої референції.
2.Аналіз мовних аспектів перекладу та особливостей вербалізації релігійних концептів DIO, MADRE DI DIO, AMORE, POVERTA, MISTERO, VERITA, PIETAS, INTIMITA CON DIO, ALBERO DI NATALE, ADORAZIONE, GOLOSITA, FORNICAZIONE, PARADISO, LUCIFERO, TIMOR DI DIO, MEDITAZIONE виявив, що в перекладах конкретизується метасмисл сакральність. Концептуально значущими для перекладу сучасних італійських релігійних текстів українською мовою є такі перекладацькі стратегії, покликані відмежувати мову релігійної комунікації від буденної мови: архаїзація перекладів шляхом використання церковнословянізмів і специфічних синтаксичних конструкцій, максимальна точність при відтворенні біблійних, літургійних цитат, збереження релігійних образів, метафор, сталих епітетів, використання клішованих елементів, збереження латинських виразів. Тенденція до розмежування сакральної та світської мов, яка має в Церкві давнє коріння, виявляється більшою мірою в українському релігійному дискурсі. В італійському релігійному дискурсі вона послаблена, що знайшло своє крайнє вираження у стилі ecclesialese. Десакралізованість італійських релігійних лексем стає на заваді ідентифікації цих засобів як вербалізаторів релігійної картини світу і може призводити до невірної інтерпретації їхньої дискурсної приналежності та до небезпеки відтворення їх лексикою, що не вживається в українському релігійному дискурсі, внаслідок чого католицький текст може набути десакралізованого характеру.
3.Мова, яка використовується релігійною спільнотою, є засобом комунікації, що визначає другу пріоритетну функцію релігійного дискурсу - комунікативну і призводить до необхідності адаптації тексту перекладу з урахуванням комунікативної компетенції українських реципієнтів: використовуються паратексти, пояснюються реалії релігійного життя, історичні події, латинські слова та вирази, богословські терміни, паралельно надається декілька синонімів.
4.Релігійний дискурс є етнокультурно маркованим, тому адекватність релігійного перекладу забезпечується шляхом відтворення не тільки змісту переданої інформації, але й способу її репрезентації у цільовому дискурсі. Дотримання традицій мовної обєктивації релігійної картини світу в українському релігійному дискурсі зумовлює використання стереотипних конфесійно маркованих засобів та архаїзацію тексту перекладу.
5.Релігійний дискурс Католицької Церкви в Україні знаходиться під значним впливом православного та греко-католицького дискурсів, застосовує термінологію та дискурсивні стратегії східнохристиянської традиції. Внаслідок національної специфіки мовно-концептуальних картин світу при вираженні західнохристиянських релігійних понять українською мовою, яка довгий час обслуговувала східнохристиянські конфесії, відбуваються семантичні зсуви в змісті концептуальних структур. Відсутність усталених українських відповідників призводить до замін слова словосполученням або складною описовою конструкцією, збереження грецьких і латинських термінів, а також до концептуальних втрат. Більш консервативний характер східнохристиянської традиції виявляється в додаванні прикметників святий, Божий до власних імен, застосуванні великої літери в займенниках при розповіді про Бога, Богородицю, особливостях вербалізації концепту Богородиця, застосуванні великої літери для називання релігійних свят, подій, реалій релігійного життя, вживанні суфіксів і префіксів субєктивної оцінки. Адекватний переклад передбачає усвідомлення відмінностей італійської та української християнських культур і вимагає максимальної уваги до відтворення концептуального змісту тексту, створеного в рамках західнохристиянської ментальності.
6.Існування в Україні двох католицьких конфесій призводить до необхідності вибору відповідника з кількох лексико-граматичних варіантів, які використовуються для відтворення релігійних понять, реалій релігійного життя, антропонімів, топонімів, назв релігійних свят, молитов. Двоваріантність релігійного стилю створює необхідність прагматичної адаптації тексту залежно від орієнтації перекладу на римо-католицьку чи греко-католицьку конфесію.
7.Складний характер релігійних смислів вимагає від перекладача широкої референційної підготовки та герменевтичних зусиль: досконалого знання біблійного перекладу, традиції мовокористування в італійському й українському релігійному дискурсах, вміння зберегти елементи релігійного тексту, які є дискурсною реалізацією метасмислу сакральність, врахування відмінностей між етноконфесійними християнськими культурами. Герменевтична позиція перекладача не передбачає надання власної інтерпретації, засадничою є церковна позиція щодо вживання лексики. Для запобігання сприйняття читачем українських немаркованих лексем в їхньому мирському, нерелігійному значенні важливою є адекватна інтерпретація церковно-релігійних компонентів змісту та відтворення їх шляхом специфікації контексту, уточнення, використання із низки синонімів відповідника, що є маркером релігійної картини світу. Внаслідок перерваності релігійного життя в Україні герменевтичний підхід перекладача передбачає також створення додаткової інформаційної надлишковості.
8.Оскільки головні проблеми релігійного перекладу стосуються вербалізації складних релігійних понять, при перекладі виникають суперечності, повязані з відмінностями двох мовно-концептуальних картин світу. Ці відмінності зумовлені розбіжностями культур (світської - релігійної, італійської католицької - української католицької), що дає можливість узагальнити їх як мовно-концептуальні.
9.При перекладі сучасного католицького тексту необхідно враховувати широкий контекст католицької перекладацької традиції. Доведено, що особливе ставлення до слова, яке протягом історії було притаманне християнству, проявляється і в українських перекладах сучасних італійських релігійних текстів. Спостерігаються чіткі прескриптивні стратегії релігійного перекладу - нормативні обмеження, що мають приписовий характер і визначають перекладацький вибір у контексті релігійного перекладу: зберігається неконвенційне ставлення до слова, засадничим залишається питання збереження доктринальної вірності, продовжують використовуватися створені Церквою механізми збереження інформації. Концепція, виражена в інструкції Liturgiam authenticam, віддзеркалює загальне ставлення Католицької Церкви до проблем перекладу і є визначальною також для перекладу сучасних релігійних текстів.
10.У процесі дослідження виявлено концептуальні засади релігійного перекладу, що відрізняють його від функціональних видів перекладу, які традиційно виділяє лінгвістична теорія перекладу. Релігійний переклад є особливим видом перекладацької діяльності, який протиставляємо світському перекладу. Релігійні тексти обєднує завдання, яке ставить перед собою релігійне вчення: донести до людини істину, залучити людину до віри. Ця функція релігійної комунікації визначає особливі стратегії релігійного дискурсу та їхню реалізацію в тексті, а, отже, і особливі вимоги досягнення адекватності оригіналу та перекладу. Неврахування церковних приписів щодо вербалізації специфічних релігійних смислів, ступеня сакралізованості релігійного дискурсу етнокультурних спільнот віруючих, нехтування герменевтичними аспектами перекладу, відсутність навичок ідентифікації та збереження маркерів сакральності призводить до змирщення тексту перекладу. Релігійний переклад враховує, передусім, церковну позицію щодо перекладання і не обмежується використанням засад загальної теорії перекладу.
11.Серед напрямків подальших наукових розвідок перспективними видаються аналіз мовних і концептуальних особливостей перекладу у різних жанрових середовищах, дослідження особливостей обєктивації ядерних концептів у перекладознавчому аспекті, дослідження особливостей відтворення сучасної лексики, що використовується Католицькою Церквою (стосовно проблем суспільства, реалій сучасного життя), переосмисленої через призму релігійних концептів, укладання двомовного словника із сучасної релігійної лексики для пари мов італійська-українська.
Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях
1. Чернишева Ю.О. Відтворення фонової інформації при перекладі італійських релігійних текстів / Ю. О. Чернишева // Проблеми семантики слова, речення та тексту : Зб. наук. праць. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2003. - Вип. 9. - С. 408-414.
2. Чернишева Ю. О. Вплив мовної картини світу на релігійну свідомість: до проблеми перекладу релігійних текстів / Ю. О. Чернишева // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : Зб. наук. праць. - К. : ВПЦ “Київ. ун-т”, 2004. - Вип. 5. - С. 93-100.
3. Чернишева Ю.О. Особливості перекладу нестандартизованих авторських молитов українською мовою / Ю. О. Чернишева // Проблеми семантики слова, речення та тексту : Зб. наук. праць. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 15. - С. 215-220.
4. Чернишева Ю.О. Проблема множинності відповідників при перекладі сучасних італійських релігійних текстів / Ю. О. Чернишева // Мовні і концептуальні картини світу : Зб. наук. праць. - К. : ВПЦ “Київ. ун-т”, 2004. - Вип.10. - С. 669-676.
5. Чернишева Ю.О. Проблеми правопису в українських перекладах сучасних італійських релігійних текстів / Ю. О. Чернишева // Мовні і концептуальні картини світу : Зб. наук. праць. - К. : ВПЦ “Київ. ун-т”, 2004. - Вип. 15. - С. 155-160.
6. Чернишева Ю.О. Релігійний дискурс в контексті глобалізації / Ю. О. Чернишева // Мовні і концептуальні картини світу : Зб. наук. праць. - К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 16. - Кн. 2. - С. 327-331.
7. Чернишева Ю.О. Тенденції розвитку сучасного італійського релігійного дискурсу та проблеми перекладу / Ю. О. Чернишева // Мовні і концептуальні картини світу : Зб. наук. праць. - К. : ВПЦ “Київ. ун-т”, 2004. - Вип. 12. - Ч. ІІ. - С. 351-355.
8. Чернишова Ю.О. Герменевтичний підхід до перекладу сучасних релігійних текстів / Ю.О. Чернишова // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : Зб. наук. праць - К. : Логос, 2009. - Вип. 16.- С. 532-541.
9. Чернишова Ю.О. Прескриптивні стратегії в перекладі сучасних релігійних текстів (до питання про функції релігійної мови та еквівалентність перекладу) / Ю. О. Чернишова // Проблеми семантики слова, речення та тексту : Зб. наук. праць. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2009. - Вип. 23. - С. 396-406.