Становлення категорію сталий розвиток як самостійного напрямку досліджень. Основні критерії тлумачення сталого розвитку на мікро- і макрорівнях. Аналіз забезпечення можливості збільшення асортименту продукції та послуг, зниження виробничих витрат.
Аннотация к работе
Вагомий внесок у становлення терміну сталий розвиток здійснюють і українські вчені Жук В. М., Данилишин Б.М., Дорогунцов С. І., Федорищев А.Ф., Степанова В. Н., Трегобчук В. М., Буркинский Б.В., Саблук П. Т., Попова О. Л., Івахно А.Ю., Фоміна М. В., Морозова Г. С., Чайківський І.А. сталий розвиток - це економічне зростання і розвиток, які доповнюють один одного і не антагоністичні довкіллю і суспільству; Степанов В. М. зазначає, що «..сталий розвиток передбачає процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини у суспільстві, забезпечення його прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери і її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище і гармонізацію розвитку людини в природі» [12, с. Інші автори пішли ще глибше виділивши проблематику сталого розвитку з різних точок зору :, «.. поняття «Сталий розвиток» включає в собі задоволення вимог розвитку в теперішньому часі з врахуванням максимального зниження (або ліквідації) загрози можливостям майбутніх поколінь задовольняти свої споживи» і «.. під категорією «Сталого розвитку» розуміють не просто розвиток, а динамічний самопідтримуючий розвиток у взаємозв "язку і взаємопристосуванні всіх елементів розвитку - економічного, екологічного, соціального, політичного» [12, с. З попередньо сказаного, та на основі досягнень вітчизняних і закордонних вчених у сфері всебічного дослідження сталого розвитку, як категорії, нами було запропоновано удосконалене визначення сталого розвитку, що являє собою ні що інше, як стратегію, спрямовану на зміцнення конкурентних переваг, досяжних на основі технологічних інновацій, забезпечення можливості збільшення асортименту продукції та послуг, зниження виробничих витрат, а також здатність протистояти внутрішнім і зовнішнім економічним, соціальним, екологічним, природно-кліматичним, фінансовим чинникам, адаптуватися до змінних умов виробництва, зберігаючи або покращуючи початкову рівновагу.