Відсутність дієслів сприйняття, які відображають позицію суб’єкта - ознака мінімальної суб’єктивності у відтворенні простору в художньому тексті. Префікси локальної семантики, що слугують для репрезентації тривимірності простору в казках Г. Гессе.
Аннотация к работе
Специфіка казок Г. Гессе полягає в існуванні двох типів хронотопу: реального (він є фундаментом, на якому вибудовується сюжетно-подієва канва тексту) та ірреального, фантастичного (вона приймає участь у трансформації простору). Застосування методів когнітивної лінгвістики до дослідження художніх текстів визначає становлення окремої маргінальної галузі на межі лінгвістики тексту, когнітології, поетики й літературознавства - когнітивної поетики. Суб’єктна позиція у зображенні конкретного типу простору має кілька способів вираження: приписування просторовим реаліям емоцій суб’єкта сприйняття; уособлення просторових реалій; перехід від абстрактного простору до простору сприйняття тощо. Скажімо, коли ми говоримо про рух по вертикальній вісі (верх - низ), то зло й негативні емоції завжди розміщуються внизу, а добро та позитивні емоції відповідно зверху.