Надання економіці соціальної орієнтації. Питання формування людського капіталу. Механізми державного регулювання добробуту. Оцінка природи і змісту матеріального утворення в суспільстві для вирішення завдань підтримки і розвитку людської спільноти.
Аннотация к работе
На сьогодні беззаперечним фактом є розуміння того, що економіка досягла таких масштабів і потенцій, за яких опікування лише нею без реалізації достатньою мірою соціальної функції призводить до втрати здатності не тільки до зростання та підвищення своєї ефективності, а й до простого відтворення. Керуючись тими тенденціями, які склалися у світі щодо формування підвалин добробуту населення, і враховуючи факт доповнення традиційних функцій держави новими та їх якісного переструктурування, вважаємо обґрунтованим тлумачити соціалізацію економіки як процес раціоналізації державного регулювання соціальної динаміки суспільства на основі пошуку механізму оптимального поєднання індивідуалістських та колективістських витоків господарювання і створення відповідної системи інститутів та інституцій забезпечення соціальності в розвитку. Соціальною базою такої економіки є прошарок економічно активних і матеріально забезпечених людей, які не сприймають утриманські настрої, усвідомлюють особисту відповідальність за свою долю, вони здатні бути рушієм економіки через своє ставлення до праці, за кваліфікацією, здатністю адаптуватися до процесів розвитку економіки, і нагромаджувати й капіталізувати трудові доходи. Соціалізація економіки як процес, що уособлює сукупність послідовних дій щодо інтеграції індивіда в суспільство, включення його в різноманітні форми діяльності й зміну тим самим його соціального статусу та діапазону реалізації і задоволення своїх потреб, має дві сторони вираження. У термінологічному контексті ми дотримувалися етимологічного значення поняття «інфраструктура», яке відтворює за змістом складову загального устрою, що носить допоміжний характер і забезпечує здійснення процесу соціалізації в цілому [6, c.