Концепція влади М. Фуко: політичний вимір - Автореферат

У звязку з цим, вчення про владу М.Фуко ще досі не посіло належного місця у вітчизняній політичній науці. Також це дослідження покликане долучити до вітчизняної політичної науки новий методологічний підхід до вивчення феномену владу. До таких принципів належать: по-перше, аналізувати не централізовану форму влади, а техніки її реалізації та функціонування; по-друге, аналізувати не мотиви влади, а конструкцію субєктів соціального та політичного поля, що її реалізують; по-третє, аналізувати владу як розповсюджену по всьому соціальному тілу, а не сконцентровану в руках одного субєкта політичних відносин; по-четверте, аналізувати владу не на макро-, а на мікрорівні; по-пяте, аналізувати співвідношення влади та знання; До таких рис відносяться: по-перше, влада визначається як позитивна; по-друге, політична влада є дисперсійною; по-третє, політична влада є асиметричною; по-четверте, сучасна політична влада не є стабільною, про що свідчить постійна поява нових осередків влади; по-пяте, сучасна влада втрачає свій субєктивний характер та стає раціональним явищем політичного життя, тобто владу вже не можна розглядати як навязування власної волі одного правителя, органу держави чи партії; по-шосте, діяльність влади не може бути пояснена лише за допомогою юридичного дискурсу; До цих особливостей належать такі: по-перше, політична влада носить децентралізований характер; по-друге, владу необхідно розглядати як мережу капілярів, що пронизує всі рівні соціальної системи; по-третє, субєкти політичної системи не відіграють головну роль у формуванні владних відносин; по-четверте, влада взагалі не може бути знищена, адже будь-яка революція лише змінює субєктів політичних відносин, але не знищує владу, яка легітимує діяльність останніх; по-пяте , влада має творчий характер;У першому розділі “Теоретичні засади дослідження концепції влади М.Фуко” обґрунтовано доцільність використання поняття «політична влада» в контексті розкриття вчення про владу М.Фуко та уточнено зміст основних категорій, які використовує М.Фуко в свої концепції влади. При цьому велике коло проблем, повязаних з владою, він розглядаю поза межами «Аналітики влади», що дає дослідникам право, систематизувавши його вчення, присвоїти їм назву «концепція влади». Вони намагаються показати, яким чином уявлення М.Фуко про владу над тілом та позаінституціональний характер політичної влади втілюються в сучасних ліберальних режимах. Також він аналізує причини, з яких М.Фуко сам не прагнув до створення теорії влади, розглядає особливості його методу дослідження влади - «генеалогії влади» та багато іншого. Розкриття цього характеру здійснюється крізь призму аналізу проблем взаємодій влади та політичних інститутів, проблем централізації та децентралізації політичної влади, питання взаємодії влади, громадян та державних інституцій та інших.В роботах М.Фуко, під політичної владою розуміються стратегії взаємовідносин сил в суспільстві, частина яких втілюється у функціонуванні державних та політичних інститутів, прийнятті політичних рішень та різноманітних формах політичного панування. Завдяки цій теорії відбулися зрушення від архаїчних поглядів на владу як суто юридично-інституційну структуру до сприйняття її як мережі взаємодіючих сил в усіх сферах суспільного життя. На теренах України та за її межами було проведено ряд наукових досліджень, частково чи повністю присвячених проблемі влади в творчості М.Фуко; однак, як видно з аналізу цих досліджень, жодне з них не дає цілісного уявлення про теорію влади М.Фуко. В дисертації була запропонована класифікація існуючих підходів до вивчення проблеми влади в працях М.Фуко. На основі дослідження робіт М.Фуко було виокремлено основні риси політичної влади: сучасну владу можна визначити як позитивну, влада на думку М.Фуко є дисперсійною, модель сучасної влади є асиметричною, влада є нестабільною через різноманіття осередків її виникнення, влада є раціональною, функціонування сучасної влади не може бути пояснене в рамках юридичного дискурсу, як це робилося раніше.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. В роботах М.Фуко, під політичної владою розуміються стратегії взаємовідносин сил в суспільстві, частина яких втілюється у функціонуванні державних та політичних інститутів, прийнятті політичних рішень та різноманітних формах політичного панування. Постструктуралістська теорія відкрила нові методологічні можливості для аналізу суспільно-політичних процесів сучасного світу. Завдяки цій теорії відбулися зрушення від архаїчних поглядів на владу як суто юридично-інституційну структуру до сприйняття її як мережі взаємодіючих сил в усіх сферах суспільного життя. Завдяки цьому змінилася і методологія аналізу владних практик, відбувся методологічний поворот до дискурс-теорій як ефективного знаряддя дослідження сучасних суспільно-політичних процесів. Постструктуралізм як така дискурс-теорія відмовляється від догматів класичних наукових підходів та звязаності дослідника певною структурою чи детермінізмом певної наукової закономірності. Натомість представники постструктуралізму починають розробляти альтернативні підходи до вивчення суспільно-політично проблематики сучасності. Найбільш логічно завершеним та показовим в цьому напрямку є методологічний підхід М.Фуко, що отримав назву «генеалогія влади»

2. На теренах України та за її межами було проведено ряд наукових досліджень, частково чи повністю присвячених проблемі влади в творчості М.Фуко; однак, як видно з аналізу цих досліджень, жодне з них не дає цілісного уявлення про теорію влади М.Фуко. В дисертації була запропонована класифікація існуючих підходів до вивчення проблеми влади в працях М.Фуко. Класифікація здійснювалася за критерієм національної приналежності автора та його наукової позиції. Не зважаючи на значну кількість різноманітних підходів, що були виокремленні в дослідженні, представники жодного з них не ставили собі за мету провести комплексне дослідження влади М.Фуко. В інших випадках досить часто проблема розглядалася дотично, як одна зі складових загальної наукової концепції М.Фуко. Тому розглянуті вище роботи через специфіку своєї тематики чи обмежений обсяг дослідження розкривають лише певні аспекти загального вчення про владу М.Фуко. Такий підхід є невірним, адже проблема влади завжди посідала важливе місце в творчості М.Фуко, а в останніх його працях набула чітко окресленого політичного характеру та стала домінуючою в його науковому дискурсі.

В проаналізованих роботах присутні різні, іноді навіть полярні розуміння феномену влади М.Фуко. В працях вищезгаданих науковців досить розповсюджена тенденція до часткового чи повного ототожнення поглядів М.Фуко на проблему влади з поглядами інших представників постструктуралістської школи, таких як Ж.Дельоз, Ж-Ф.Ліотар та інші. Такий підхід є не зовсім коректним та заважає зрозуміти справжню сутність теорії влади М.Фуко. Майже немає спеціалізованих політологічних досліджень теорії влади М.Фуко. В більшості відомих досліджень не робиться спроба перенести вивчення даної проблематики у царину політичної науки. Зазвичай ці дослідження є соціологічними, правовими, філософськими або знаходяться в межах політичної філософії, і лише декілька зі згаданих авторів працюють в межах політичної науки.

3. Вивчення М.Фуко існуючих до нього та сучасних йому концепцій влади привело його до висновків, що самий принцип досліджень та основоположні поняття, що використовувалися, були невірними. Тому він пропонує власний методологічний підхід, що відмовляється від аналізу проблеми влади у термінах державного суверенітету, правлячої партії, політичної еліти і т.д. «Генеалогія влади» вимагає розгляду влади як розпорошеного в соціальному тілі та іманентно притаманного йому феномену. Вона переходить від аналізу макропроявів влади до вивчення її мікрорівнів. Відомий постструктураліст запропонував власний погляд на сутність складного феномену влади, що згодом був покладений в основу відомих постмодерних досліджень політики та викликав активні дискусії в світових наукових колах. Політична влада у М.Фуко розглядається не як сукупність інститутів й апаратів, а, насамперед, як множинність відносин сили. Останні іманентні області, де вони здійснюються й формуються, і вже всередині тієї або іншої області ці відносини інституціоналізуються, породжують певний дискурс.

4. На основі дослідження робіт М.Фуко було виокремлено основні риси політичної влади: сучасну владу можна визначити як позитивну, влада на думку М.Фуко є дисперсійною, модель сучасної влади є асиметричною, влада є нестабільною через різноманіття осередків її виникнення, влада є раціональною, функціонування сучасної влади не може бути пояснене в рамках юридичного дискурсу, як це робилося раніше. Принципи, розроблені М.Фуко, відкривають можливості для аналізу вже усталеної проблематики політичної влади з принципово нових позицій. Це, перш за все, дозволить отримати більш адекватне уявлення про сучасні владні практики в розвинутих демократичних країнах. Для М.Фуко влада як бажання безструктурна, фактично М.Фуко надає їй характеру сліпого бажання панувати. У нього влада не є ані інститутом, ані структурою, ані якоюсь силою, якою наділені окремі люди. Замість цього це лише імя, надане комплексу стратегічних відносин у даному суспільстві.

5. Не зважаючи на те, що М.Фуко критикує юридичний і дисциплінарний дискурси влади, виходячи з його методологічного підходу, у роботі зроблено висновок, що в сучасному західному суспільстві не може домінувати лише один з них. Таким чином юридичне поняття влади, обґрунтоване юридичними аргументами, усе ще привабливе, хоча й не пояснює розмаїтості влади. Натомість дисциплінарна влада здатна розкрити цю різноманітність, що перебуває за межами правового дискурсу. Тому ми можемо стверджувати, що існування сучасного суспільства обумовлюється, з одного боку, правовим дискурсом, а з іншого боку - дисциплінарним насильством, ціль якого - гарантувати єдність та збереження соціального тіла. Аналіз теорії влади М.Фуко, дозволяє відзначити такі принципові положення: поява феномена насильства завжди свідчить про аномалію, збій у процесі впорядкування владних практик; ситуація насильства виникає тоді, коли в принципі необхідні для функціонування влади осередки опору починають чинити протидію такої інтенсивності, яка унеможливлює владну діяльність як таку.

В теорії влади М.Фуко за юридичними приписами залишилася сфера політичного життя, повязана зі здійсненням правосуддя та правом карати та відбирати життя людини. В інших сферах суспільно-політичного життя на зміну правовим нормам приходять нові механізми діяльності влади. Ці механізми ґрунтуються не на праві, а на техніці, не на законі, а на нормалізації, не на покаранні, а на контролі. Нові механізми влади діють на якісно нових рівнях та набувають принципово нових форм, які виходять за межі держави та її інституцій. М.Фуко зазначає, що для подальшого вивчення влади необхідно відмовитися від юридичного та негативного уявлення про владу. Крім того, потрібно перестати аналізувати владу у термінах закону, заборони, свободи та суверенітету.

6. У роботах М.Фуко розкривається важлива проблема взаємовідносин влади та знання. Специфіка розуміння «мікрофізики» влади у М.Фуко полягає у тому, що вона проявляється як влада «наукових дискурсів» над свідомістю людини. Інакше кажучи, знання, що накопичується наукою, саме по собі відносне й тому нібито сумнівне з погляду «загальної істини». Воно навязується свідомості людини як незаперечний авторитет, що змушує її мислити вже заздалегідь готовими поняттями й стереотипами. Завдяки цьому формується соціальна та політична культура суспільства та закладаються рамки, в межах яких в даному суспільстві буде розвиватися владний дискурс. Цей дискурсивний характер знання й механізм його перетворення на знаряддя влади трактується досить просто, якщо ми згадаємо, що сама свідомість людини як така в рамках постструктуралізму мислилася винятково як мовленнєве утворення. Тому з такої позиції не можна собі уявити навіть можливість будь-якої свідомості поза пануючим в суспільстві політичним дискурсом.

1. Дробот Р.В. Критичний аналіз теорії влади М.Фуко / Дробот Р.В. // Політологічний вісник. - 2007. - №24. - С. 87-95.

2. Дробот Р.В. Деінституалізація політичної влади в сучасному світі (Наукові розвідки фукондіанської спадщини..) / Дробот Р.В. // Політологічний вісник - 2007. - №29. - С. 140-147.

3. Дробот Р.В. Постструктуралізм як одна з теорій дискурс-аналізу політичних процесів / Дробот Р.В. // Політологічний вісник - 2008. - №36. - С. 92 -100.

4. Методологічні принципи аналізу влади М.Фуко / Дробот Р.В. // Вісник Гілея - 2010. - №31. С. 381-387.

5. Дробот Р.В. Співвідношення влади та знання в працях М.Фуко / Дробот Р.В. // Міжнародна науково-практична конференція.: Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 90-річчю з дня заснування Українського Студентського Наукового Товариства Київського Університету Святого Володимира. - Вип. VI: У 4-х част. - Ч. 1 / За заг. Ред. проф. О. К. Закусила. - К.: Обрії, 2008. - С. 195-197.

6. Дробот Р.В. Методологічні аспекти аналізу політичних явищ в межах постструктуралістської традиції/ Дробот Р.В. // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доп. та вист. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2009. - Ч. ІІ. - С. 85-87.

7. Дробот Р.В. Методологічні критерії «аналітики влади» М.Фуко/ Дробот Р.В. // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Вип. VIII: / За заг. Ред. Терещенко. - К.: Логос, 2010. - С. 379-381.