Стратегія та основні напрями розвитку освіти в Україні. Засоби упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Проблемні питання реформування вищої школи в умовах входження до Європейського простору. Вимоги Болонської декларації.
Аннотация к работе
Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Освітня політика України базується на принципах демократизації та гуманізму, орієнтована на досягнення сучасного світового рівня, відродження самобутнього національного характеру, докорінне покращення змісту, форм і методів навчання, збільшення інтелектуального потенціалу країни.У другій половині XX ст. відбувається постіндустріальна революція, яка характеризується вибухом нової наукової інформації, новими досконалішими технологіями виробництва. Так, якщо на початку XX століття обсяг наукової інформації подвоювався через 20 років, то в другій половині - спочатку через 10 років, а наприкінці століття - через 5, а в окремих галузях через 3 і менше років. Докорінно змінюється стратегія підготовки фахівців із вищою освітою. У цих умовах освіченим стає той фахівець, який не тільки поповнює свої знання, а й виявляє творчість при розвязанні професійних проблем. Важливо зрозуміти і такий факт: конкурентноздатність фахівця з вищою освітою сьогодні базується не на сумі засвоєних під час навчання знань, а на вмінні їх творчого застосування та здатності самостійно поповнювати і здобувати.Поряд із позитивними здобутками система вищої освіти має ряд проблемних питань: · в умовах нової демократичної суспільно-політичної системи (формування нових правил і засад економічного та соціального буття, стирання кордонів, нових інформаційно-комунікаційних технологій) ще не в повній мірі забезпечується підготовка висококваліфікованих фахівців; · система не стала органічною складовою державного управління, не забезпечує результативність їх діяльності через розвиток інтелектуального потенціалу працівників; · зміст, організація та форми професійного навчання фахівців не завжди відповідають сучасним вимогам, потребам органів влади, не мають випереджального характеру, у програмах навчальних дисциплін не завжди збалансоване співвідношення фундаментальних і практично-прикладних тем, вдосконалення потребують практична спрямованість та використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; · система підготовки потребує удосконалення необхідної нормативної бази, стандартів щоденної професійної діяльності фахівців (кваліфікаційних характеристик), забезпечення ефективними механізмами вивчення потреб і оцінки якості професійної діяльності та навчання, достатнім ресурсним забезпеченням, у тому числі фінансовим, кадровим і науково-методичним;До здобутків цього періоду слід віднести розробку і затвердження Державної програми “Освіта. Цілком очевидний результат дали створення єдиного Міністерства освіти, Академії педагогічних наук, певні кадрові зміни на рівні керівництва ВНЗ, відкриття університетів, зокрема в західних регіонах України. Відчутний соціальний резонанс мали такі заходи, як оптимізація мережі закладів освіти; перехід до ступеневої системи навчання; впровадження нової, досить ефективної системи контролю якості навчально виховного процесу; формування нормативно-правового поля освіти; створення концепції гуманітарної освіти і виховання студентської молоді. Даним документом регламентуються нові вимоги до освіти і професійної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, що обумовлені ідеями і принципами ступеневої освіти в Україні. Таким чином, з метою вироблення і запровадження нових принципів організації навчального процесу щодо розширення можливості студентів у виборі змісту програми навчання, забезпечення гнучкості в системі підготовки фахівців для їх адаптації до швидкозмінних вимог національного та міжнародного ринків праці, стимулювання студентів і науково-педагогічних працівників у досягненні високої якості підготовки фахівців з вищою освітою та підвищення престижу української вищої школи на світовому рівні колегія міністерства освіти і науки України на засіданні від 24 квітня 2003 року ухвалила прийняти пропозицію вищих навчальних закладів про проведення, починаючи з 2003/2004 навчального року, педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно - модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.Для досягнення цих цілей необхідно: Міністерству освіти України, іншим міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, Національній академії наук України, Академії педагогічних наук України розробити: - концепцію реформування вищої освіти на перехідному етапі до ринкової економіки; З метою задоволення потреб України у висококваліфікованих кадрах, а також створення реальних можливостей для розвитку як окремої людини, так і суспільства в цілому, в умовах формування ринкової економіки необхідно: Міністерству економіки України, Міністерству праці України, Міністерству освіти України, іншим міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади: - вивчити потреби держави у спеціалістах відповід
План
Зміст
Вступ
1. Криза освіти
2. Основні причини виникнення необхідності реформування системи вищої освіти
3. Етапи реформування системи вищої освіти України кінця ХХ - початку ХХІ сторіччя
4. Основні напрями реформування вищої освіти в Україні
5. Проблемні питання реформування вищої школи в умовах входження до Європейського освітнього простору
6. Болонський процес та реформування вищої освіти в Україні