Аналіз аспектів творчості В. Липинського. Теоретичні джерела формування його поглядів на еліти, вплив зарубіжних та вітчизняних теоретиків на них. Шляхи і методи організації провідної верстви у теорії еліт мислителя, поняття "національна аристократія".
Аннотация к работе
Теоретичний аспект значимості дослідження детермінований відсутністю цілісної монографічної праці по даній темі, яка б висвітлювала та аналізувала елітарну концепцію Вячеслава Липинського в системі. Історія дарувала нашому народу не один шанс для здобуття державної незалежності, але в силу низки обєктивних і субєктивних причин спроби створити власну державу виявилися невдалими. Однією з таких причин, поза сумнівом, була відсутність сильної внутрішньо єдиної та організованої, обєднаної спільною загальнонаціональною ідеєю політичної еліти. Цілком очевидно, що тепер в Україні немає такої легітимної сили, що здатна сформувати і реалізувати загальнонаціональні пріоритети, обєднати суспільство і налагодити ефективне функціонування його системи, а також відстояти державний суверенітет. Липинського щодо сутності, принципів організації, якостей, функцій та інших параметрів провідників нації сьогодні можуть бути вельми корисними для нашого суспільства, принаймні хоча б на ідейному рівні.Липинського, з якими його думка була споріднена"(В.Ісаїв)) або методом генетичним, шукаючи реальних попередників, які дійсно впливали на В. Липинського. Липинського, зазначав, що суспільно-політична позиція мислителя базується на трьох основних теоретичних школах ХІХ - ХХ століть. "Липинський відгукується на погляди Сореля більше, ніж на якого-небудь іншого мислителя", - відзначив В. Ісаїв. Проте «питання коректності термінології все ж не піддає сумніву наукове значення його суспільно-політичних праць… Липинський працював в жанрі синтетичного трактату, а не вузькофахових соціологічних розвідок, тому й "стиль подачі" відповідно був вільний»[4, с.33]. Липинського держава також постає внаслідок завоювання; нація для нього - результат взаємовідношення двох сил: зайшлої активнішої та місцевої пасивнішої; кореляція між етнічним складом населення України та соціальною структурою в цілому відповідає концепції Л.Липинського, тут є той факт, що ці найкращі люди в даний момент очолюють націю, нація визнає їх провід, росте і розвивається під ним. Липинський вважає некоректним вдаватися до будь-яких порівнянь окремо взятої національної аристократії з провідниками інших націй та минулих епох, керуючись принципом парціальності - «тут і зараз». Досліджуючи проблему генезису нації, держави та національної аристократії «звідки береться на даній території, серед даної пасивної маси, перша активна група - перша національна аристократія - що кладе перші підвалини власної, окремої державної організації даної нації?», В. Нація, чи «національна меншість«, щоб бути нацією, мусить сотворити собі свою власну державу, або загинути »[12, с.211]. Липинський пише: «Коли ми, отже, розглядаємо життя нації в минулому, в його вже усталених формах, то рівень матеріяльної культури - її розвиток, упадок чи заник - дають нам непреложне свідоцтво тих форм громадської моралі, тих методів організації нації і тих форм морального авторітету, які присущі аристократії даної нації в дану історичну добу: класократія, демократія, охлократія»[12, с.208].Для того, щоб виконати свою небезпечну і тяжку організаційну роль в нації, в умовах жорстокої боротьби за матеріальне існування аристократія «мусить сама мати матеріяльну силу і то силу більшу, ніж яка-небудь інша ґрупа в нації. Використання аристократією своєї порівняно більшої матеріальної сили для здійснення організаційних обовязків повинно мати в розумінні меншості законну підставу, тобто відповідати тим поняттям законності і громадської моралі, якими в даний історичний момент живе вся нація. Липинський, - кожночасна національна аристократія мусить мати крім матеріяльної сили, ще й моральний авторітет в очах своєї нації[12, с.237]. «Без стихійної волі до влади, до сили, до риску, до саможертви, до панування - не може повстати серед нації національна аристократія»[там же]. «Коли нація… не може управлятись і не може бути зорганізована виключно шаблями войовничих отаманів, то ще менше можуть нею правити та її організувати фільольоґи, поети, оратори, белетристи, професори, учителі, адвокати, бугальтери, фелєтоністи, коректори та ін. представники т. зв. свобідних - тобто не володіючих і не звязаних засобами продукції і війни - інтелігентських професій»[12, с.142].В ході роботи над дослідженням було виявлено та проаналізовано низку аспектів творчості Вячеслава Липинського, що складають основу його концепції політичної еліти. Липинського склалася значною мірою під впливом таких класиків світової політичної думки, як Ж. Вивчення теоретичних впливів на творчість вченого дає підставу стверджувати, що його парадигмальна модель сформувалася і функціонувала в контексті тогочасного науково-інтелектуального дискурсу. Липинський вкладає свій зміст, розуміючи останню як групу найкращих в даний історичний момент людей, що очолюють націю, яка визнає їх провід, тобто є легітимною (має моральний авторитет). Під час написання курсової роботи було також виявлено методи, шляхи та джерела організації національної аристократії у те
План
План
Вступ
Розділ І. Теоретичні джерела формування елітаристських поглядів В. Липинського
Розділ ІІ. Джерела, шляхи і методи організації «національної аристократії»
Розділ ІІІ. Основні риси, завдання та функції політичної еліти
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
В ході роботи над дослідженням було виявлено та проаналізовано низку аспектів творчості Вячеслава Липинського, що складають основу його концепції політичної еліти.
Зокрема, прослідкувавши впливи зарубіжних та вітчизняних теоретиків на формування поглядів автора стосовно провідної верстви, ми дійшли висновку, що елітарна концепція В. Липинського склалася значною мірою під впливом таких класиків світової політичної думки, як Ж. Сорель, Л. Гумплович, Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс та ін., але в цілому мислитель створив оригінальну теорію, частково пристосовуючи її до українських реалій, частково до власної ідеологічної орієнтації. На становлення поглядів автора також впливали українські діячі і теоретики, серед яких В. Антонович, Т. Рильський, М. Драгоманов, П. Куліш, М. Грушевський тощо. Вивчення теоретичних впливів на творчість вченого дає підставу стверджувати, що його парадигмальна модель сформувалася і функціонувала в контексті тогочасного науково-інтелектуального дискурсу.
У поняття «національна аристократія» В. Липинський вкладає свій зміст, розуміючи останню як групу найкращих в даний історичний момент людей, що очолюють націю, яка визнає їх провід, тобто є легітимною (має моральний авторитет). Влада цієї верстви є синонімом власної держави, а остання, в свою чергу, творить націю. Ці субстрати автор розглядає в нерозривній єдності та взаємодії.
Під час написання курсової роботи було також виявлено методи, шляхи та джерела організації національної аристократії у теорії В. Липинського. В основі розуміння вченим методів організації провідної верстви лежить принцип взаємозвязку між активною меншістю та пасивною більшістю. Є три методи формування політичної еліти: охлократія з диктатурою (механічний тип звязку), демократія з республікою (хаотичний взаємозвязок) та класократія із «законом обмеженою та законом обмежуючою» дідичною монархією (гармонійний тип взаємовідносин). Однозначні симпатії В. Липинського на боці останньої. Кожна з цих форм має свою соціальну базу як джерело становлення еліти, окремі алгоритми її формування, циркуляції та реалізації влади.
Визначивши головні якості, завдання та функції політичної еліти в концепції В. Липинського, зробимо акценти на таких параметрах. Щоб виконувати відведені їй ролі, провідна верства повинна мати стихійне ірраціональне хотіння правити, незбориму волю до влади, певну харизму як моральний авторитет, вміти ризикувати і жертвувати партикулярними інтересами в імя всього суспільства, а також володіти матеріально-технічною базою, засобами виробництва для здійснення реального впливу на широкі соціальні верстви. Аристократія перетворює народ із аморфної біомаси у структуроване суспільство з власною державою, виступаючи ядром його політичної системи, «локомотивом нації». Еліта забезпечує поступ у суспільстві, інноваційність його розвитку, є просвітником народу, а також виконує функцію національно-державної ідентифікації, культивування базових цінностей нації, генерації та реалізації месіанської ролі останньої в загально історичному масштабі.
Резюмуючи сказане, можна зробити висновок: без власної (на цьому наголошує В. Липинський) національної аристократії неможлива своя держава, а значить і власна нація. Без автохтонної політичної еліти вона приречена віками бути поневоленою, стати літературою, а не реальністю.
Отже, особливостями даної концепції Вячеслава Липинського є застосування своєрідних методологічних підходів та евристичних прийомів для розробки багатоаспектних характеристик національної аристократії. Ці засади синтезували елементи європейської філософської, політичної та соціологічної думки з українськими інтелектуальними традиціями та реаліями суспільного життя. В цілому концепція В. Липинського є оригінальною і такою, що в теоретичному розрізі намагається рефлектувати глибинні основи політичного, соціально-економічного, культурно-релігійного буття українського народу в надчасовому аспекті. Тому вона актуальна і потребує подальших досліджень сьогодні.
Список литературы
1. Андрусяк Т. Вплив творчості Михайла Драгоманова на формування правових поглядів Вячеслава Липинського (До питання про неперервність процесу розвитку української правової думки) //Липинський В. Студії. Т.1: В. Липинський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна; Матеріали міжнародної наукової конференції. - Київ-Луцьк-Кременець. - К., 1994. - С. 115-118.
2. Білас Л. Краків, Женева і філяція «Кричевського». До родовідної мислення Липинського//Липинський В. Твори. Т.2.
3. Бондарук С. Елітарно-консервативна концепція Вячеслава Липинського: спроба позитивного аналізу //Генеза. - 1997. - №(15).
4. Галушко К. Консерватор на тлі доби: Вячеслав Липинський і суспільна думка європейських “правих”. - К.: Темпора, 2002. - 288 с.
5. Гирич І. Лицар української державності. Нарис життя і діяльності Вячеслава Липинського // Архіви України. - 1992. - Ч.1-3. - С.35
6. Гордієнко М. Концепція політичної еліти В. Липиського як фактор національно-державної ідентичності України // Нова політика. - 1998. - №2. - С.44-48.
7. Забаревський М. Вячеслав Липинський та його думки про українську націю і державу. - Відень: Видано заходами О. Жеребка, 1925.
8. Заїкин В. Вячеслав Липинський як історик//Союз гетьманців державників. Вячеслав Липинський та його даба: Науковий збірник. Відповідальний редактор Ю. Терещенко. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007.
9. Ісаїв В. Політична соціологія Вячеслава Липинського// Сучасність, 1984. С. 81-95
10. Кралюк П.М. Вячеслав Липинський: доля, вчення, актуальність//На конкурс «Україна духовні острови». - К. 2006.
11. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: [Текст лекцій: Навчальний посібник]. - К.:Генеза, 1994. - 368 с.
12. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму /За ред. Я. Пеленського. - Філадельфія, 1995.
13. Липинський В. Релігія і церква в історії України. Філадельфія, 1925.
14. Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті. - К., 1997.
15. Липинський В. Хам і Яфет: з приводу десятих роковин 16/29 квітня 1918 р. - Л.: Накладом «Поступу», 1928.
17. Маркітантов В. Елітистська концепція Вячеслава Липинського//Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11травня 2007 року)/ Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. - Львів, ЦПД, 2008. - 308 с.
18. Осадчук В. Вячеслав Липинський про роль еліти у формуванні концепції національної ідеї державотворення //Вісник Української Академії державного управління. - 2002. - №2. - С. 269-273.
19. Пеленський Я. Спадщина Вячеслава Липинського і сучасна Україна // Вячеслав Липинський. Історико-політична спадщина і сучасна Україна.- Київ; Філадельфія, 1994. - - Т.1.
20. Потульницький В.А. Політична доктрина В. Липинського // Український історичний журнал - 1992. - № 9. - С. 37-45.
21. Потульницький В.А. Історія української політології (Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці). - Київ.: Либідь. 1992. - 232 с.
22. Приходько С.М. Політичні аспекти теорії еліти в українській суспільно-політичній думці ХХ ст. - К.: Стилос, 1999.
23. Сікора І. Концепція «дідичного гетьманату» Вячеслава Липинського у світлі сучасного трактування легітимності політичної системи// Липинський В. Студії. Т.1: В. Липинський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна; Матеріали міжнародної наукової конференції. - Київ-Луцьк-Кременець. - К., 1994. - С. 129-131.
24. Сторожук С.В. Перспективи політичної програми В. Липинського у світлі історіософських поглядів І. Лисяка-Рудницького //Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2006. - №58.
25. Шаповал М. Загальна соціологія. - К., 1996.
26. Філософія політики /За ред. В.П. Андрущенко. - Київ: Знання України, 2003. - 400 с.