На основі аналізу творів класика американської соціально-філософської думки, одного з фундаторів філософії прагматизму Джона Дьюї досліджується концепція культурної адаптації як провідного механізму процесу соціалізації, соціально активної особистості.
Аннотация к работе
Зазначена обставина зумовлює актуалізацію проблематики прагматизму з його акцентами на пріоритет успіху, цінностей „життєвого світу” індивіда, вимогою раціонального осмислення і вибору способу поведінки. До дослідження соціально-філософської спадщини Дж.Дьюї звертаються такі провідні зарубіжні вчені, як M.Адлер (Німеччина), Л.Колберг (Великобританія), Л.Кремін (США), Р.Мілтон (США), К.Уест (США), Р.Хатчінс (США) та інші, праці яких розкривають соціально-філософську теорію Дж.Дьюї та внесок вченого у світову скарбницю педагогічних знань по розвязанню проблематики „практичної філософії”. В цих працях, зокрема у монографії І.О.Радіонової “Сучасна американська філософія освіти та виховання: тематичні поля та парадигмально-концептуальні побудови” (Х.: 2000), на ґрунті аналізу особливостей сучасної американської освіти та виховання, зясовуючи взаємовплив американської та європейської філософсько-педагогічної думки, автор пропонує „нове прочитання” концептуальних соціально-філософських побудов Дж.Дьюї. Дисертаційне дослідження “Концепція культурної адаптації в соціально-філософській спадщині Джона Дьюї” відповідає напрямам розвитку наукових досліджень, визначених в Указі Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” (1999 р.), в якому йдеться про завдання наукового осмислення процесів морального оздоровлення сучасного українського суспільства, утвердження цінностей трудової моралі, виховання культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості, і проводилось відповідно до Головних напрямів наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв (тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв, протокол № 3 від 16 квітня 1999 р.) Розвязання зазначених завдань здійснювалося за допомогою комплексу методів дослідження, основу якого склали аналітичний метод - у вивченні філософського, педагогічного та історичного аспектів проблеми культурної адаптації у соціально-філософській спадщині Дж.Дьюї; історико-хронологічний - у накопиченні даних та визначенні оціночного характеру джерельної бази дослідження з проблематики соціальної філософії; метод порівняльного аналізу (компаративістика) - у співставленні узагальненого новаторського досвіду роботи школи Дж.Дьюї, зарубіжних та вітчизняних установ освіти; соціополітологічний - в узагальненні взаємодії системи демократії і морального виховання як концептуальної настанови соціально-філософського вчення Дж.Дьюї.Курс на соціалізацію і адаптацію підростаючого покоління дав новий імпульс прагматистській філософії, про що свідчить звернення багатьох американських філософів (Л.Кремін, Д.У.Свіфт, У.Файнберг, П.Гудман та ін.) до теоретичної спадщини Дж.Дьюї, розвиток в їхніх працях основних положень прагматистської філософії з урахуванням вимог сучасності. Завдання культури, освіти і виховання, наголошував визнаний дослідник соціальної філософії, полягає не просто у сприйнятті цього життя, пасивному пристосуванні до нього, а в тому, щоб засобами особистісного активізму змінити його на краще, оскільки сама криза містить у собі можливості для розвитку. У другому розділі - “Культурний досвід як головний адаптивний фактор у процесі соціалізації” - розглянуто взаємозалежність між реалістичним розумінням Дж.Дьюї досвіду як відбиття в акумульованому вигляді обєктивних властивостей соціальних явищ та тлумаченням ним досвіду як єдності обєкта і субєкта пізнання, в якій почуття і переживання людини, усвідомлення значущості її діяльності є пріоритетним. Процес життєдіяльності індивіда в суспільстві включає в себе як спілкування між субєктами, так і їхнє історичне наступництво - зміну поколінь, соціальних груп, цивілізацій, епох, культур. У своїх ранніх працях „Досвід і освіта”, „Досвід і природа”, „Етика демократії”, „Моє педагогічне кредо”, „Нова психологія”, „Школа і суспільство” та багато інших філософ перш за все сформулював своє бачення моральних проблем, а вже в наступних - застосував його до широкої соціальної проблематики.? Ядром соціальної філософії Дж.Дьюї, квінтесенцією його прагматистського вчення є концепція культурної адаптації - процес самовизначення людини в умовах її суспільного буття, входження у світ соціальних реалій з тим, щоб, перебуваючи в ньому, активно і цілеспрямовано впливати на нього. ? Концепція культурної адаптації в соціально-філософській спадщині Дж.Дьюї полягає у збагаченні особистого досвіду молоді соціально перевіреним досвідом шляхом “вироблення нею логічного мислення” в процесі шкільного засвоєння знань. Саме з індивідуальним досвідом як головною умовою самореалізації людини Дж.Дьюї повязує вияв її інтелектуальних і моральних якостей, що обумовлюють адаптацію до нового культурного середовища. Підкреслюючи соціальний характер освіти, виховання, культури і моралі, він доводив, що добро і зло приховані як можливості в „суспільній ситуації”, вмінню опанувати якою, підготуватися до неї, вільно перебу