Концепція культури у творчій спадщині С.Л. Франка - Автореферат

В світовій культурі надзвичайно посилилися дестабілізуючі чинники: виникали і руйнувалися різноманітні ціннісні парадигми, культуру охопили кризові явища, ідеологічні суперечки, були розхитані вікові підвалини побуту, змінилися моральні, релігійні, естетичні уявлення. Теоретико-культурологічні напрацювання, створені цими мислителями, є важливим матеріалом для сучасних дослідників проблем культури, без якого складно зрозуміти своєрідність і цілісність культури та духовності. Особливе місце серед видатних мислителів кінця XIX - початку XX ст., котрі розвивали знання про культуру, належить Семенові Людвиговичу Франку (1877-1950). Дисертаційна робота відповідає комплексній науковій темі науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури «Вітчизняна та світова культура: історико-теоретичні аспекти» (Державний реєстраційний номер (0109V000511) і темі «Філософські проблеми культури, компаративістські дослідження культури» плану наукових досліджень кафедри культурології Харківської державної академії культури на період 2006-2010 рр., затвердженому рішенням ученої ради Харківської державної академії культури від 27.02.2006 р. Мета дисертаційного дослідження - здійснити аналіз і реконструкцію концепції культури у творчій спадщині С. Л. Франка.У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертаційної роботи; зазначено звязок роботи з науковими програмами, планами і темами; сформульовано мету й основні завдання, обєкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну положень, які виносяться на захист; викладено практичне значення отриманих результатів; наведено дані про апробацію результатів дослідження. Подібна ситуація пояснюється відсутністю в нього систематичного викладення поглядів стосовно культури, а також усталеного погляду на культуру як частину антропології й соціальної філософії мислителя. Теоретичні питання культури позначаються наявністю в працях представників цих напрямів спільних тем - таких, як: аксіологія культури, релігія та культура, культура і життя тощо. Франка» розглянуто положення концепції культури у творчості С. У свою чергу в культурі перехрещуються людський дух і божественне буття, а сама культура є репрезентантом божественного буття на землі.До соціокультурного виміру належать конкретні питання кризового стану культури в контексті ідей кризи «західної культури», «повалення кумирів» та кризи гуманізму. Здійснено аналіз шляхів подолання кризи, котрий передбачається в естетичному досвіді, досвіді глибинного спілкування Бога і людини, що пропонується розглядати в межах загальної проблеми відносин Бога, людини, світу і культури. Проблема кризи культури набуває свого найбільшого висвітлення в працях С. Шпенглера як «історичний релятивізм», саме з цих позицій, на його думку, німецький мислитель досліджував культуру. Франком у праці «Повалення кумирів» (1924) і повязувалася з утратою людиною віри в ідеали - революції, політики, культури, «ідеї» та «морального ідеалізму», котра внаслідок багатьох чинників перетворюється на віру в кумирів.Виявлено, що він, на відміну від концепції культури, котра мала у творчості філософа міждисциплінарне культурологічне значення, нечітко окреслив межі і специфіку філософії культури, у результаті чого вважаємо за коректне говорити саме про концепцію культури, а не філософію культури. У межах першого виміру досліджено такі проблеми: 1) культура як сукупність абсолютних цінностей; 2) культура і життя. Аналіз характеру і змісту означених вимірів дозволив виявити основні етапи творчої розробки мислителем культурологічної проблематики: 1) 1898-1904 рр., котрі характеризуються ширшим застосовуванням мислителем поняття «цінності», ніж «культура»; 2) 1905-1922 рр., коли спостерігається певний пафос теми культури, котра визначається як сукупність абсолютних цінностей і має релігійні підвалини, основуючись на ідеї боголюдства; 3) 1924-1950 рр., що характеризується критичним ставленням С. Л. Доведено, що аксіологічний вимір концепції культури характеризується позиціюванням цієї концепції як сукупності абсолютних (обєктивних) цінностей, котрі становлять духовно-суспільне буття людства, визначальною для яких є ідея боголюдства, а джерелом абсолютних цінностей культури для С. Л. З одного боку, культуру творить особистість і від неї вона залежить, з іншого - культура існує поза особистістю як щось обєктивне.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Проведене дослідження дозволило досягти загальної мети і вирішення конкретних завдань, поставлених у роботі, а також підтвердило ефективність застосування методологічних принципів, що є її основою. Результати виконаної роботи можна репрезентувати в таких положеннях: 1. Доведено, що специфіка обєкта і предмета дослідження потребує аналізу концепції культури у творчій спадщині С. Л. Франка за допомогою міждисциплінарного культурологічного підходу, аналітичного, феноменологічного методу, методів термінологічного, герменевтичного аналізу, історико-культурного, контекстуального аналізу, системно-генетичного, компаративного підходів.

2. Аналіз літератури з теми дослідження свідчить, що концепція культури С. Л. Франка висвітлена досить фрагментарно і поверхово в критичних дослідженнях. Головним чином концепція культури розглядається як складова антропології й соціальної філософії мислителя. Але, як свідчать джерела, культура була для С. Л. Франка не просто частиною іншої галузі знання, а уявлялася світоглядною концепцією.

3. Виявлено, що на формування поглядів С. Л. Франка на культуру впливали провідні західноєвропейські і російські культурологічні вчення: неокантіанство, «філософія життя», російська релігійна філософія та ін. При цьому слід підкреслити, що концепція культури С. Л. Франка є досить оригінальною і відрізняється від інших учень певними ознаками.

4. Установлений статус концепції культури С. Л. Франка, творчість якого позиціюється як різновид російської філософії всеєдності, в котрій відображаються такі елементи як онтологія, гносеологія, соціальна філософія, філософська антропологія, філософія релігії, концепція культури. С. Л. Франк зробив спробу поєднання теоретичної і практичної філософії, обґрунтовуючи таким чином ідею «цілісного світогляду», головна ознака якого полягає в єдності буття і знання, або у всеєдності онтології й гносеології. Аналіз сфер практичної й теоретичної філософії дозволив розрізнити ставлення С. Л. Франка до філософії культури і концепції культури. Виявлено, що він, на відміну від концепції культури, котра мала у творчості філософа міждисциплінарне культурологічне значення, нечітко окреслив межі і специфіку філософії культури, у результаті чого вважаємо за коректне говорити саме про концепцію культури, а не філософію культури.

5. Дослідження концепції культури С. Л. Франка дозволило виділити три її виміри: 1) аксіологічний; 2) антропологічний та 3) соціальний. У межах першого виміру досліджено такі проблеми: 1) культура як сукупність абсолютних цінностей; 2) культура і життя. До другого виміру належать проблеми: 1) взаємозвязку культури, особистості, суспільства; 2) культури і творчих підвалин людини. Аналіз характеру і змісту означених вимірів дозволив виявити основні етапи творчої розробки мислителем культурологічної проблематики: 1) 1898-1904 рр., котрі характеризуються ширшим застосовуванням мислителем поняття «цінності», ніж «культура»; 2) 1905-1922 рр., коли спостерігається певний пафос теми культури, котра визначається як сукупність абсолютних цінностей і має релігійні підвалини, основуючись на ідеї боголюдства; 3) 1924-1950 рр., що характеризується критичним ставленням С. Л. Франка до культури, яку він оголосив одним з кумирів, котрий потребує «повалення» й оновлення.

6. Доведено, що аксіологічний вимір концепції культури характеризується позиціюванням цієї концепції як сукупності абсолютних (обєктивних) цінностей, котрі становлять духовно-суспільне буття людства, визначальною для яких є ідея боголюдства, а джерелом абсолютних цінностей культури для С. Л. Франка був Бог. Таким чином, культура мала релігійне обґрунтування і була світоглядною категорією.

7. У межах теми культури і життя зясовано, що С. Л. Франк переглянув свою концепцію культури як світоглядну категорію, розрізнивши при цьому культуру та цивілізацію, і надалі вважав доцільним використовувати поняття «життя», що повязується з обєктивними та субєктивними чинниками. Концепція культури почала відігравати допоміжну роль.

8. Реконструйовано питання онтології і гносеології культури С. Л. Франка. Основними поняттями в цих питаннях є: нередукованість культури до стійкого визначення; вічність, цілісність і самоцінність, антиномічність та ідеал-реальність культури.

9. Досліджено, що взаємини культури, особистості, суспільства та творчості, котрі становлять антропологічний й соціальний виміри культури, є антиномічними. З одного боку, культуру творить особистість і від неї вона залежить, з іншого - культура існує поза особистістю як щось обєктивне. Важливим була для С. Л. Франка теза про свободу особистості, котра є вільною у своїй творчості. Культура й особистість перебувають у металогічній єдності, в межах якої одна одну зумовлюють. Антиномізм культури, особистості, суспільства та творчості вирішується за допомогою принципу антиномістичного монодуалізму.

10. У творчості С. Л. Франка виділено два рівні культури стосовно суспільства - макрорівень та мікрорівень. Культура була для С. Л. Франка змістом суспільства і, водночас, поширювалася на саме суспільство. Культура й суспільство також перебувають у металогічній єдності, підґрунтям якої є Абсолют.

11. Установлено, що творчість С. Л. Франк розглядав як сутнісний чинник існування людини, як цілісність трансцендентного й іманентного. Творення культури є її співтворенням Богом і людиною.

12. Криза європейської культури в ученні С. Л. Франка розглядалася через виділення філософсько-теоретичного і соціокультурного вимірів. До першого виміру належали кризові явища проблем онтології, гносеології, психології, соціальної філософії тощо. У контексті другого виміру проаналізовані конкретні питання, котрі стосуються кризи «західної культури», «повалення кумирів», гуманізму.

13. У межах дослідження вивчено ставлення С. Л. Франка до ідей О. Шпенглера. С. Л. Франк визначав світоглядну позицію О. Шпенглера як «історичний релятивізм», що надало йому можливість аналізувати проблему кризи культури в трактуванні німецького мислителя з релігійних позицій. Подолання «історичного релятивізму» теорії О. Шпенглера С. Л. Франк убачав у межах субєктивного (психологія культури) й обєктивного (філософія культури) аспектів. Зясовано, що в праці «Повалення кумирів» С. Л. Франк розглядав екзистенційну кризу, повязану з утратою віри в ідеали - революції, політики, культури, «ідеї» та «морального ідеалізму», котрі внаслідок соціальних потрясінь перетворюються на кумирів.

14. Виявлено, що ідея гуманізму базувалася у творчості С. Л. Франка на вірі в людину, а отже, її криза полягає у втраті віри в людину як центру універсуму. У європейській культурі відправною точкою кризи гуманізму мислитель вважав епоху Ренесансу. Він виокремлював декілька форм гуманізму, з-поміж яких провідну роль у справі відновлення віри в людину відводив християнському гуманізму.

15. Досліджено, що вирішення проблеми соціокультурної кризи уможливлюється завдяки співвідношенню Бога, світу і культури. Крім єдності «я-з-Богом» та «Бог-зі-мною», С. Л. Франк встановлює єдність «я-культура-Бог» і «Бог-культура-я». Ідея вдосконалення світу втілюється в принципі християнського реалізму. Доведено, що безпосередній вихід з кризи стає реальним в естетичному досвіді та досвіді глибинного спілкування між Богом і людиною, остаточною метою якого є обоження людини.

Перспективою розвитку цієї теми може стати ґрунтовніше порівняння концепції культури С. Л. Франка з іншими культурологічними теоріями. Важливими є компаративний аналіз концепції культури С. Л. Франка, Г. Зіммеля і Л. П. Карсавіна, глибоке дослідження незбагненності культури з акцентуванням уваги на феноменології Е. Гуссерля, М. Гайдеггера та феноменологічних розвідках С.Л. Франка.

1. Мірошниченко В. С. Етика «дальнього» і «ближнього» в філософії С. Л. Франка і Ф. Ніцше / В. С. Мірошниченко // Культура України : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2008. - Вип. 25 : Культурологія. Мистецтвознавство. - С. 34-44.

2. Мірошниченко В. С. Незбагненність культури: металогічний проект філософії культури С. Л. Франка / В. С. Мірошниченко // Культура України : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2009. - Вип. 27: Культурологія. Мистецтвознавство. - С. 157-165.

3. Мірошниченко В. С. Проблема кризового стану культури та шляхи її подолання (на матеріалі праці С. Л. Франка «Загибель кумирів») / В. С. Мірошниченко // Культура України : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2008. - Вип. 22: Культурологія. Мистецтвознавство. - С. 108-119.

4. Мірошниченко В. С. Проблема культури в метафізиці всеєдності С. Л. Франка / В. С. Мірошниченко // Культура України : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2009. - Вип. 26: Культурологія. Мистецтвознавство. - С. 79-88.

5. Мірошниченко В. С. С. Л. Франк: філософія культури як модус концепції незбагненного (аспекти культури, реальності, «що самовідкривається», і Абсолютно незбагненного) / В. С. Мірошниченко // Культура України : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2010. - Вип. 29: Культурологія. Мистецтвознавство. - С. 94-104.

6. Мірошниченко В. С. Богословя спілкування С. Л. Франка / В. С. Мірошниченко // Історія релігій в Україні : науковий щорічник. - Львів : «Логос», 2008. - Кн. ІІ. - С. 230-236.

7. Мирошниченко В. С. «Вехи» культуры: трансрациональные предпосылки философии культуры С. Л. Франка / В. С. Мирошниченко // Феномен философской критики в культуре российского Серебряного века (к 100-летию выхода сборника статей о русской интеллигенции «Вехи») / отв. ред. : Аляев Г., Суходуб Т., ; общ. рус. филос. при Укр. фил. фонде ; Центр гум. образ. НАН Украины ; Ин-т. филос. им. Г. С. Сковороды НАН Украины ; Укр. Акад. русистики. - Полтава : ООО «АСМИ», 2009. - С. 112-119. - (Серия: «Украинский журнал русской философии. Вестник Общества русской философии при Украинском философском фонде». - Вып. 8).

8. Мірошниченко В. С. Значення філософії культури в творчості Семена Франка / В. С. Мірошниченко // Практична філософія. - 2009. - № 4 (34). - С. 202-210.

9. Мирошниченко В. С. Основы «цельного мировоззрения» С. Л. Франка: этика в контексте философии культуры / В. С. Мирошниченко // Практична філософія. - 2009. - № 2 (32). - С. 46-50.

10. Мірошниченко В. С. Репрезентація культури і особистості: кантіанські мотиви у філософії культури раннього С. Л. Франка / В. С. Мірошниченко // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. - 2009. - Вип. 87. - С. 97-109.

11. Мирошниченко В. С. С. Л. Франк и Ф. Ницше: от «этического идеализма» к «профанному гуманизму» / В. С. Мирошниченко // Практична філософія. - 2008. - № 4 (30). - С. 200-206.

12. Мирошниченко В. С. Аксиология культуры С. Л. Франка / В. С. Мирошниченко // VI Харківські студентські філософські читання» : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 2-3 квітня 2009 р. / М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. - С. 115-117.

13. Мирошниченко В. С. Антиномистический монодуализм как методологический принцип обоснования культуры в философии С. Л. Франка / В. С. Мирошниченко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали всеукр. наук.-теор. конф. молодих учених, Харків, 23-24 квітня 2009 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х. : ХДАК, 2009. - С. 20.

14. Мірошниченко В. С. Конотації культури: реальність і гіперреальність (С. Л. Франк і Ж. Бодрійяр) / В. С. Мірошниченко // Дні науки філософського факультету - 2008 : матер. міжнар. наук. конф., Київ, 16-17 квітня 2008 р. / Київськ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. - К. : Видав.-поліграф. центр «Київський університет», 2008. - Ч. IV. - С. 89-90.

15. Мирошниченко В. С. Критика «культурологического разума» (принцип «умудренного неведения» С. Л. Франка) / В. С. Мирошниченко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. молодих учених, Харків, 24-25 квітня 2008 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х. : ХДАК, 2008. - С. 23-25.

16. Мірошниченко В. С. Культура на шляху трансформації світогляду С. Л. Франка: від філософії до богословя / В. С. Мірошниченко // V Харківські студентські філософські читання : матеріали міжн. наук. конф., Харків, 27-28 березня 2008 р. / М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ФОП «Петрова І. В», 2008. - С. 108-109.

17. Мирошниченко В. С. Основы «цельного мировоззрения»: этика в контексте философии культуры С. Л. Франка / В. С. Мирошниченко // Облики современной морали. В связи с творчеством академика РАН А. А. Гусейнова : материалы междунар. науч. конф., Москва, 16-19 марта 2009 г. / МГУ им. М. В. Ломоносова, философский ф-т. - М. : МАКС Пресс, 2009. - С. 56-58.

18. Мірошниченко В. С. Теофанія та культура як концепт/ідея філософії неовсеєдності / В. С. Мірошниченко // VII Харківські студентські філософські читання : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 15-16 квітня 2010 р. / М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - С. 117-118.

19. Мирошниченко В. С. Философия неовсеединства и идея культуры / В. С. Мирошниченко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. молодих учених, Харків, 22-23 квітня 2010 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х. : ХДАК, 2010. - С. 22-23.