Концепція ідеології перехідного суспільства в контексті соціокультурного аналізу - Автореферат

Тривалість кризових явищ у суспільствах, які тільки-но вийшли з жорстких обіймів ідеологічного контролю, вимагає пошуків нових підходів до розуміння сутності, місця і ролі ідеології в перехідних процесах. Зважаючи на зазначене, актуальними для філософської теорії та суспільно-політичної практики є проблеми: - переосмислення теоретико-методологічних підходів щодо аналізу феномена ідеології з урахуванням тенденцій, властивих сучасним типам перехідних суспільств; Інтерес до ідеологічного феномену має давню традицію, яка чітко простежується в історії, починаючи зі спроб цілеспрямованого осмислення природи та сутності держави, пошуків причин поділу суспільства на різні соціально-політичні групи, виявлення особливостей формування та регуляції відносин між державою, владою і суспільством у відповідності з конкретно-історичними умовами, вибору найбільш досконалої моделі внутрішнього устрою держави та стратегії її розвитку тощо. І вже з початку ХІХ століття - часу введення Д. де Трасі поняття "ідеологія" - цей феномен постійно знаходиться в центрі уваги різних наук - філософії, соціології, політології, права, психології тощо. Шлемкевич), і закінчуючи глобальними проблемами світового масштабу (ідеологія інформаційних, "постіндустріальних суспільств", суспільств "третьої хвилі" і т.ін., концептуальні основи якої розробляються С.У другій главі "Ідеологія перехідного суспільства в контексті співвідношення її з наукою" визначається ступінь звязку ідеології як аналога теоретичного рівня суспільної свідомості з наукою. Особливості такого взаємозвязку знаходять прояв не тільки в тому, що ідеологія має елементи науковості, а й у тому, що і наука, зокрема соціальні її галузі, вбирає в себе елементи ідеологічності. Для ментальності в її походженні більшої ваги набуває природний аспект, для ідеології - соціальний; ментальності більше притаманна спроможність виражати несвідоме, ірраціональне, ідеології - усвідомлене, раціональне; в структурі світогляду ментальність тяжіє до світовідчуття, ідеологія - до світорозуміння; ментальність більше повязана з минулим соціальним досвідом, ідеологія - з майбутнім; ментальність змінюється відносно повільно і має тенденцію до усталеності, консерватизму, ідеологія - достатньо динамічна і фази її змін не завжди збігаються з фазами змін ментальності. У третьому розділі "Проблема визначення субєкта ідеології в перехідному українському суспільстві" досліджуються теоретичні проблеми сутності та внутрішньої структури субєкта ідеології, а також процес реального формування субєктів ідеологічних відносин в умовах трансформації соціальної системи в пострадянській Україні. Це визначає загальний стан субєктів ідеології в сучасній Україні, яких характеризують як функціонально слабкі ідейно-генеруючий та ідеолого-формуючий компоненти, так і недостатність соціально-вольового фактора. ідеологія філософський пострадянськийЇї суть полягає в обгрунтуванні основного змісту ідеологічного процесу, який у відповідності з властивим перехідному періоду історичного розвитку конкретного суспільства ускладненням механізму взаємодії різновекторних інтересів переважно незрілих субєктів ідеологічних відносин, особливостями перетворень соціокультурного і національно-політичного середовища та плюралізацією ідеологічного поля характеризується, з одного боку, трансформацією і синтезацією змісту існуючих ідеологічних течій "традиційних" напрямків, а з другого - пошуками і формуванням нових ідеологічних форм, більш адекватних не тільки політико-і соціально-економічним, але й духовно-психологічним і національно-культурним потребам суспільного життя. Особливості прояву обєктивного і субєктивного, раціонального й ірраціонального, істинного і хибного в ідеології свідчать про її двоїсту природу в контексті співвідношення "ідеологія - наука". Останнє дозволяє вивести закономірність, що є актуальною для оцінки змісту і ролі тієї чи іншої форми ідеології: якщо інтереси даної соціальної групи збігаються з прогресивним суспільним розвитком, її ідеологія не тільки не суперечить науці, але й обумовлює і прискорює її подальший розвиток; якщо ж інтереси соціальної групи суперечать соціальному розвитку, то її ідеологія вступає в конфлікт з наукою, що вивчає суспільні закони. Основу внутрішньої структури ідеології складає світогляд, який за своєю природою виступає органічним способом духовно-практичного освоєння світу, універсальною формою випрацювання соціальним субєктом власної позиції по відношенню до всіх життєво важливих для нього явищ, процесів, предметів. Провідні тенденції змін світоглядних уявлень визначають трансформацію змісту ідеології та форм її існування.

Основний зміст дисертації

1. Ідеологія перехідного суспільства - це цілісна концепція розвитку ідеологічного процесу в країнах пострадянського типу. Її суть полягає в обгрунтуванні основного змісту ідеологічного процесу, який у відповідності з властивим перехідному періоду історичного розвитку конкретного суспільства ускладненням механізму взаємодії різновекторних інтересів переважно незрілих субєктів ідеологічних відносин, особливостями перетворень соціокультурного і національно-політичного середовища та плюралізацією ідеологічного поля характеризується, з одного боку, трансформацією і синтезацією змісту існуючих ідеологічних течій "традиційних" напрямків, а з другого - пошуками і формуванням нових ідеологічних форм, більш адекватних не тільки політико- і соціально-економічним, але й духовно-психологічним і національно-культурним потребам суспільного життя.

2. Перехідним вважається суспільство, що перебуває у стані еволюції від однієї усталеної форми соціальної організації до іншої. Перехід означає комплексне, необхідне і суттєве перетворення всіх сфер суспільного життя в цілому в прогресивному напрямку, але відбувається як суперечливий, багатоаспектний процес, в якому ті чи інші прояви можуть тимчасово носити і прогресивний, і регресивний, і змішаний характер. Перехідне суспільство має оптимальну міру інтенсивності соціальних перетворень, зумовлену конкретно-історичними соціокультурними особливостями. Перехідний етап суспільства органічно повязаний з процесами попередньої доби, а його майбутнє формується як розгортання поліваріантної можливості реалізації провідних тенденцій сучасності.

3. Особливості прояву обєктивного і субєктивного, раціонального й ірраціонального, істинного і хибного в ідеології свідчать про її двоїсту природу в контексті співвідношення "ідеологія - наука". Ідеологія не може абсолютно ототожнюватися з наукою, однак вона тісно повязана з нею. У відповідності з дією обєктивних законів групові інтереси, які концентруються в ідеології, можуть повністю чи частково відповідати напрямку суспільного розвитку або суперечити йому. Останнє дозволяє вивести закономірність, що є актуальною для оцінки змісту і ролі тієї чи іншої форми ідеології: якщо інтереси даної соціальної групи збігаються з прогресивним суспільним розвитком, її ідеологія не тільки не суперечить науці, але й обумовлює і прискорює її подальший розвиток; якщо ж інтереси соціальної групи суперечать соціальному розвитку, то її ідеологія вступає в конфлікт з наукою, що вивчає суспільні закони.

4. Основу внутрішньої структури ідеології складає світогляд, який за своєю природою виступає органічним способом духовно-практичного освоєння світу, універсальною формою випрацювання соціальним субєктом власної позиції по відношенню до всіх життєво важливих для нього явищ, процесів, предметів. Провідні тенденції змін світоглядних уявлень визначають трансформацію змісту ідеології та форм її існування. Такими тенденціями в світоглядних орієнтаціях населення пострадянської України слід вважати посилення ролі етнонаціональної домінанти, інтенсифікацію нерефлексивних моментів світосприйняття, посилення прагматичної тенденції, актуалізацію релігійного світогляду, розмитість і, в той же час, еклектичність домінуючих світоглядних систем, що відбивається на змісті й спрямованості ідеологічного процесу в суспільстві.

5. Значна роль у взаємодії світогляду й ідеології належить ментальності, вплетеній у суспільну психологію і національний характер. Специфічні риси ментальності будь-якої соціальної групи значною мірою визначають вибір і зміст ідеологічної форми, яка є для неї близькою. Це свідчить, що ментальність того чи іншого народу через відповідні ідеологічні пріоритети суттєво впливає на особливості вибору шляху його власного розвитку. Разом з тим і сама ментальність не може розглядатись як цілком незалежна від змісту домінуючих у соціальному просторі ідеологічних процесів.

6. Субєкт ідеології являє собою конкретно-історичну соціальну групу, життєві інтереси якої набувають ідеологічного змісту. Така група має складну внутрішню структуру, основні компоненти якої - ідейно-генеруючий та ідеолого-формуючий. Уособлюючи духовно-культурний потенціал, соціальну енергію та інтелектуальний рівень даної групи, вони знаходяться в процесі розвитку і тому потребують певного рівня зрілості та відповідності одна одній. Соціальна група не тільки генерує ідеї, ідеали, інші елементи ідеології, формує основні ідеологічні принципи, але на основі притаманної їй соціально-вольової властивості включається до духовно-практичної діяльності. В залежності від стану і співвідношення зазначених компонентів у структурі субєкта ідеології він може або знаходитись у процесі формування чи руйнації, або ж виступати у відносно зрілому вигляді. На ступінь зрілості субєкта ідеології впливає і соціально-вольовий фактор, який визначає рівень його спроможності щодо практичної реалізації своїх ідеологічних орієнтацій.

7. Ідеологічний процес торкається питання кореляції стану "ідеологічного поля" з особливостями формування та функціонування субєктів ідеології. "Ідеологічне поле" в сучасній Україні є складним, суперечливим і "розмитим". Його основу складає "ідеологічний трикутник", який репрезентують лібералізм, комунізм та націоналізм. Неадекватність змісту сучасного українського суспільного життя принципам названих ідеологічних напрямків зумовлює появу багатьох "змішаних", або "синтетичних" ідеологічних течій: націонал-демократичної, неокомуністичної, ринково-інтеграціоністської, національно-радикальної, анархо-комуністичної тощо. Однак, жодна із названих течій не набуває характеру впливової ідеологічної тенденції. Це пояснюється специфікою загального процесу перебудови всієї системи суспільних відносин і трансформацією існуючої системи цінностей, що тягне за собою несформованість соціальної структури і повноцінних субєктів ідеології, а також невизначеність у них чітких світоглядно-ідеологічних пріоритетів. Разом з тим у формуванні субєктів ідеології доцільно виділити певні тенденції або вектори, що віддзеркалюють суперечність соціальних і духовних процесів у країні. До найбільш суттєвих із них належать етно-національний, регіонально-територіальний, релігійно-конфесійний та корпоративний. Особливе місце тут займає національно-державний вектор.

8. Проблема формування і розповсюдження етнонаціональної ідеології повязана з актуалізацією питання етнонаціональної ідентичності, що переводить факт етнонаціональної приналежності та відмінності соціальних субєктів на духовно-світоглядному, психолого-ментальному та ціннісно-орієнтаційному рівнях у політико-ідеологічну площину. Це призводить до протиставлення певних груп населення між собою за етнічними ознаками з приводу перерозподілу статусних ролей у соціальному просторі української держави, а також вказує на рівень прогресивності чи регресивності тієї чи іншої етно-ідеології. Етнонаціональна форма ідеології в сучасній Україні має багатоаспектну тенденцію розвитку з двома провідними векторами: субетнічним і суперетнічним, які безпосередньо впливають на інтегретивно-дезінтегративні процеси в країні.

9. Укріпленню позицій територіально-регіональної ідеології сприяла політико-ідеологічна активізація територіально-регіональних утворень, існування яких зумовлене історично і політично сформованим розподілом території країни на декілька відносно самостійних регіонів із специфічними політико-економічними показниками, етно-культурними і духовно-ментальними рисами. Для сучасної України причини регіоналізації слід шукати, перш за все, в незрілості, несформованості, неконституйованості національних інститутів. Зміст цієї форми ідеології заторкує проблеми взаємовідношень на рівні "регіон - регіон" та "регіон - центр". Однак, у їх основі простежується опозиція "регіон - держава". Існування на регіональному рівні принципово відмінних ціннісних систем викликає суттєві розбіжності в розумінні різними субєктами регіонально-територіальної ідеології актуальних для України проблем політичного, економічного, культурно-мовного тощо характеру, що підживлює переважно децентралізаційні тенденції в суспільстві..

10. Розвиток релігійно-конфесійної ідеології пояснюється розповсюдженням в українському соціальному просторі різноманітних релігійних вчень, а також загостренням міжконфесійних суперечностей, які набувають форми ідеологічного протистояння. Процес формування субєктів конфесійно-релігійної ідеології органічно повязаний з етнічними та регіональними спільнотами. Тому в цій формі ідеології стикаються найбільш гострі духовно-культурні й національно-політичні проблеми сучасного українського суспільства. Релігійно-конфесійна диференціація, як прояв суперечностей довколо ціннісних пріоритетів, "одягнутих" у релігійну форму, спостерігається не лише на міжетнічному рівні, але й на внутріетнічному, що негативно впливає на процес етнічної ідентифікації та національно-державної інтеграції. В контексті ідеологічної взаємодії по-різному етнокультурно орієнтованих релігійно-конфесійних субєктів в Україні особливу увагу привертає ідеологічне протистояння різних християнських течій, що загострює політичні, духовно-ціннісні та культурно-мовні суперечності як на міжетнічному рівні, так і всередині титульного українського етносу. Подібна ситуація викликає потребу у створенні можливості для формування домінуючої релігійно-конфесійної ідеології як духовно-національної інтегративної сили.

11. Корпоративна ідеологія відображає тенденцію ідеологічного оформлення процесу корпоратизації українського суспільного простору як результату розповсюдження і укріплення в країні ринкових форм відносин. Процес корпоратизації в умовах сучасної української дійсності має двовекторний характер: як прояв закономірної тенденції укрупнення організаційно-економічних форм діяльності і як загальний процес дезінтеграції, розмежування населення та протиставлення між собою окремих його груп за видами діяльності. Цей процес віддзеркалює не лише матеріально-економічні відносини, але й характер духовно-ціннісних, морально-етичних, етно-культурних та інших пріоритетів. Формування корпоративних утворень із специфічними світоглядними уявленнями спостерігається на всіх рівнях соціально-структурної організації перехідного українського суспільства. Однак, особливо рельєфно воно відбувається на рівні професійного, виробничо-корпоративного (фірмового) і галузевого розмежування працездатного населення, а також серед певної частини правлячої еліти як вищого, так і середнього рівнів, що часто повязано з інтересами кланово-корпоративних, кланово-корумпованих та олігархічних груп. Все це заважає створенню єдиних юридично-правових умов для різних субєктів суспільної діяльності, посилюючи тенденцію до їх протиставлення і протистояння, а також не сприяє процесу формування ідеології стратегічного розвитку українського суспільства як державного утворення.

12. Державна ідеологія є обовязковим атрибутом держави як субєкта політико-ідеологічних відносин, зміст якої значною мірою залежить від типу держави та форми її політичного устрою. Її слід розглядати в контексті реалізації конституційно визначеної для України мети - розбудови демократичної, правової, соціальної держави. Формування державної ідеології повязане з проблемою гармонізації відносин між державою, владою і суспільством, що стає передумовою формування зрілого субєкта цієї форми ідеології, субєкта, інтереси якого виходять за межі вузькогрупових (етнічних, класових, кланових, корпоративних, партійних тощо) і замикаються на рівні національно-державних інтересів.

13. Державна ідеологія України в нинішніх умовах змістовно невизначена. В ній спостерігається ідейна боротьба трьох напрямків - антидержавницького, перехідного (псевдо-державницького) і державницького, які відображають діаметрально протилежні інтереси основних соціально-політичних сил українського суспільства. Єдино перспективним для сучасної України є державницький напрямок її державної ідеології. Він покликаний, у першу чергу, виконувати дві функції - культурно-формуючу та суспільно-інтегруючу, виходити з особливостей історії, сучасного стану та перспектив розвитку українського соціокультурного поля і грунтуватися на принципах "українізації" (не у вузькоетнічному розумінні, а як послідовного і цілеспрямованого протекціонізму всього українсько-національного) та "поміркованого національно-державного егоїзму", які повинні визначати основні засади внутрішньої та зовнішньої політики української держави.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Таран В.О. Про деякі методологічні аспекти національного виховання майбутніх слідчих //Вісник Запорізького юридичного інституту. - Випуск 2. - Запоріжжя. - 1997. - С.135-144.

2. Таран В.О. Ідеологія перехідного суспільства і ментальність //Вісник Запорізького юридичного інституту. - Випуск 3 (5). - Запоріжжя. - 1998. - С.31-40.

3. Таран В.О. Проблема державної ідеології в контексті навчально-виховної роботи в вузі // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Випуск 1 (3). - Запоріжжя. - 1998. - С.196-203.

4. Таран В.О. Ідеологія як духовний феномен та її місце у суспільних перехідних процесах // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Випуск 2 (7). - Запоріжжя. - 1999. - С.211-220.

5. Таран В.О. Деякі соціально-філософські аспекти аналізу перехідного суспільства //Вісник Запорізького юридичного інституту. - Випуск 3 (8). - Запоріжжя. - 1999. - С.244-253.

6. Таран В.О. Національна ідея: можливість і дійсність //Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Випуск 4. - Запоріжжя. - 1998. - С.112-119.

7. Таран В.О. Деякі аспекти світоглядної основи внутрішньої організації ідеології перехідного суспільства //Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Випуск 13. - Запоріжжя. - 1999. - С.10-22.

8. Таран В.О. Деякі вихідні методологічні принципи дослідження ідеології перехідного суспільства //Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Випуск 5. - Запоріжжя. - 1999. - С.145-156.

9. Таран В.О. Проблема формування ідеології перехідного суспільства як віддзеркалення процесу трансформації світоглядних орієнтацій // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Випуск 14. - Запоріжжя. - 2000 С.42-53.

10. Таран В.О. Национальное воспитание и проблемы современной Украины // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Випуск 3. - Запоріжжя. - 1996. - С.109-113.

11. Таран В.О. Про деякі заходи щодо укріплення української національної спільноти в контексті проблеми формування державницької ідеології // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Випуск 15. - Запоріжжя. - 2000. - С.45-53.

12. Таран В.О. Інтелігенція та її роль у формуванні ідеології перехідного українського суспільства //Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Випуск 16. - Запоріжжя. - 2000. - С.67-75.

13. Таран В.О. Проблема формування корпоративної ідеології в перехідному українському суспільстві // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Випуск 17. - Запоріжжя. - 2000. - С.87-96.

14. Таран В.О. Україна на початку сторіччя: ідеологія вибору або вибір ідеології //Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - №3 (11). - Дніпропетровськ. - 2000. - С.94-98.

15. Таран В.О. Субєкт ідеології: проблема визначення //Мультиверсум. Філософський альманах; Зб. наук. праць //Голов. ред. В.В. Лях. - Вип.14. - К.: Український центр духовної культури. - 2000. - С.3-14.

16. Таран В.О. Політична еліта та ідеологічний процес сучасного українського суспільства //Філософія. Культура. Життя /Міжвузівський збірник наукових праць. - №8. - Дніпропетровськ: "Наука і освіта". - 2000. - С.258-267.

17. Таран В.О. Деякі аспекти проблеми формування державницької ідеології на перехідному етапі розвитку українського суспільства // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Випуск 6. - Запоріжжя. - 2000. - С.83-88.

18. Таран В.О. Проблема формування соціального порядку в контексті ідеології державотворення // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Випуск 18. - Запоріжжя. - 2000. - С.147-154.

19. Таран В.О. Проблема гармонізації взаємовідносин між державою і її індивідуально-груповими субєктами в контексті формування державницької ідеології //Вісник Дніпропетровського державного університету: Соціологія. Філософія. Політологія. - Випуск 6. - Дніпропетровськ: ДДУ. - 2000. - С.92-99.

20. Таран В.О. Система ціннісних орієнтацій як фактор впливу на процес формування державницької ідеології в перехідному українському суспільстві //Філософія. Культура. Життя /Міжвузівський збірник наукових праць. - №9. - Дніпропетровськ: "Наука і освіта". - 2000. - С.212-223.

21. Таран В.О. Корпоративна ідеологія: її субєкт та особливості змістовної спрямованості в сучасній Україні // Мультиверсум. Філософський альманах; Зб. наук. праць //Голов. ред. В.В. Лях. - Вип.16 - К.: Український центр духовної культури. - 2000. - С.168-180.

22. Таран В.О. Проблема лібералізації перехідного українського суспільства: стан і перспективи //: Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - №6 (14). - Дніпропетровськ. - 2000. - С.90-94.

Размещено на .ru