Моделі взаємодії національного суду у встановленні компетенції міжнародного комерційного арбітражу на початкових етапах провадження. Переваги і недоліки кожної моделі. Найбільш збалансовані варіанти взаємодії міжнародного арбітражу і національного суду.
Аннотация к работе
Броше, ключова проблема полягає в пошуку балансу між незалежністю арбітрів в ухваленні рішення про свою компетенцію (без чого були б недосяжні основні цілі арбітражу як способу альтернативного вирішення спорів) і необхідним ступенем державного контролю, здійснюваного судами за місцем проведення арбітражу [2, с. При всьому різноманітті підходів до знаходження балансу у взаємодії між державними судами і арбітражем на стадії до винесення арбітражного рішення можна умовно виділити три основні теоретичні моделі вирішення проблеми, які в різних поєднаннях знаходять відображення в міжнародних актах і національному законодавстві різних країн. Дана модель означає повне визнання негативного ефекту принципу компетенції-компетенції і передбачає, що в арбітражу є безумовне «право першого слова» щодо питання наявності своєї компетенції з наданням державним судам можливості перевірки правильності висновків арбітражу виключно на наступних стадіях (шляхом розгляду заяв про скасування винесених арбітражем постанов про компетенцію арбітражних рішень). Основна перевага такого підходу до регулювання взаємодії між судами та арбітражем полягає в повному виключенні можливості затягування арбітражного розгляду недобросовісною стороною шляхом порушення паралельного процесу в державному суді за місцем проведення арбітражу. Основа для такого підходу полягає в принципі «відносної некомпетентності» судів, відповідно до якого суд направляє сторони до арбітражу не в будь-якому випадку, а лише за наявності зазначених у законі обставин і тільки за заявою однієї із сторін процесу.Проаналізувавши три основних законодавчих підходи до регулювання взаємовідносин між державними судами і арбітражем на стадії до винесення арбітражного рішення, слід визначити, який із них є найбільш збалансованим, тобто передбачає найбільш оптимальне рішення проблем компетенції арбітражу.
Вывод
Проаналізувавши три основних законодавчих підходи до регулювання взаємовідносин між державними судами і арбітражем на стадії до винесення арбітражного рішення, слід визначити, який із них є найбільш збалансованим, тобто передбачає найбільш оптимальне рішення проблем компетенції арбітражу. Вибір між «про- арбітражними» моделями регулювання (першої та другої моделями) і моделлю, що базується на посиленні судового втручання (третьою моделлю), повинен Грунтуватися на правильному визначенні пріоритетів. Якщо, на думку законодавця, велику загрозу для ефективного вирішення спорів арбітражем становлять можливі помилки і зловживання з боку арбітрів, логічним рішенням буде закріпити третю модель регулювання. Якщо ж більш високою є небезпека затягування арбітражного розгляду спору шляхом порушення паралельних судових розглядів, то єдино вірним виходом буде обмежити втручання державних судів у справи арбітражу, віддавши перевагу одному з перших двох підходів.
Список литературы
1. Fouchard Gaillard Goldmanon International Commercial Arbitration / E. Gaillardand J. Savage (Eds.). 1999, para. 662-667.
2. Broches A. UNCITRAL - Commentary on the Model Law / International Handbookon Commercial Arbitration / J. Paulsson (Ed.), Suppl. 11 (January/1990). P. 71 .
3. REDFERNA., Hunter M., Blackaby N.,Partasides C. Law and Practice of International Commercial Arbitration. 2004, para. 2-28.
4. Lew Mistelis Kroll Op. cit. P. 124.
5. Derains Y., Schwartz E.A. AGUIDETO the NEWICC Rules of Arbitration. The Hague, 1998. P. 353
6. Vanden Berg A.J. The New York Arbitration Convention of 1958. Towards a Uniform Judicial Interpretation. The Hague. 1981. P. 154-161.
7. Fouchard Ph. Lacooperation du President du Tribunal degrandeinstance a Iarbitrage II Revuedelarbitrage (1985). P. 27 (цит. no: DIMOLITSAA. Op. cit. P. 239).
8. Bachand F. Does Article 8 of the Model Law Call for Fullor Prima Facie Review of the Arbitral tribunals Jurisdiction? II Arbitration International. 2006. Vol. 22. No. 3. P. 463-476.
9. Gaillard E. Prima Facie Review of Existence, Validity of Arbitration Agreement II New York Law Journal. December 1, 2005. - P. 3, 7.