Концепції свободи та практики звільнення: аналіз європейського досвіду - Автореферат

Століттями свобода виступала як ідея та ідеал, цінність і норматив, суспільна реалія і заклик до дій. Проблема полягає в тому, що під час боротьби за свободу люди по-різному її розуміють, внаслідок чого відбуваються війни не між прихильниками та супротивниками свободи (як кожному з них здається), а між прихильниками різних концепцій свободи. З теоретико-філософських позицій необхідно уникнути неправомірного розгляду різних концепцій свободи як лише сходинок на шляху до абстрактної єдиної свободи або розпорошення її на дрібні прояви свобод, що їх неможливо порівнювати одне з одним (свобода друку, свобода як відсутність рабства, «внутрішня свобода» тощо). Ця обставина й зумовила концентрацію уваги на тих працях класиків світової, насамперед європейської філософії, та працях сучасних філософів, які дають змогу провести послідовне соціально-філософське дослідження цього недостатньо розглянутого раніше аспекту проблеми свободи. У цих роботах виразно ставиться питання про людську свободу та відповідальність, містяться попередження про можливі негативні наслідки невірних уявлень про свободу, а також досліджується специфіка уявлень про свободу у ХХ-ХХІ століттях.Сутність свободи-звільнення та можливі шляхи її реалізації» вводиться поняття свободи-звільнення (авторський термін) як особливого аспекту проблеми соціальної свободи, визначаються можливі шляхи її реалізації, що названі практиками звільнення, та подається класифікація таких практик із зазначенням особливостей кожного їх виду. У підрозділі 1.1 «Свобода-звільнення як аспект філософської проблеми свободи» зазначається, що свобода-звільнення - це долання однієї соціальної реальності, що розуміється як стан пригноблення, заради іншої, що розуміється як стан свободи. Різні історичні прояви свободи-звільнення слід розглядати за схемою, яка включає визначення власне уявлень про свободу, тобто ту ситуацію, яка має прийти на зміну існуючій і бути кращою за неї; носіїв цих уявлень, визначення, хто є противником здійснення проекту, шляхів здійснення та критеріїв досягнення. Практики звільнення типу перетворення поділяються на три підтипи - практики звільнення підтипу власне перетворення, коли носії проекту свободи бажають втілити його шляхом перебудови відносин у їх існуючому соціумі (революційні та реформістські рухи); практики звільнення підтипу побудови, коли носії проекту намагаються втілити його на новому місці, створюючи нову громаду, максимально відокремлену від вже існуючих суспільств (наприклад, давньохристиянські монастирі) і практики звільнення підтипу самовиховання, коли носії проекту бажають перебудувати свій соціум не через політичні дії, а через поступове виправлення поведінки кожного з його членів, що розуміють як звільнення (етичні системи). Практики звільнення типу збереження поділяються на два підтипи: підтипу власне збереження, коли носії бажають врятувати свою свободу шляхом захисту від небажаних змін, що їм несуть загарбники ззовні чи революціонери зсередини (антиколоніальні та контрреволюційні війни) та підтипу відходу, коли носії проекту не можуть запобігти згаданим змінам і рятують свою свободу переходом на інші землі, де і далі можна практикувати старий спосіб життя.При дослідженні сутності проектів свободи та практик звільнення найбільш доцільним виявив себе історичний метод аналізу свободи що дало можливість виробити уявлення як про зміст свободи для кожного окремого історичного руху, так і про шляхи досягнення свободи та динаміку звернення європейців до кожного з таких шляхів. По-третє, проект окреслює шляхи подолання цих перешкод, тобто шляхи досягнення бажаної мети і методи подолання спротиву ворогів свободи на цьому шляху. Вона є результатом взаємодії невизначено великої кількості проектів свободи, тому ніколи не може прийняти остаточну форму і залишитись в ній надовго, оскільки проекти свободи постійно виникають, і малоймовірно, щоб нарешті залишився один з них і на довгий час задовольнив усі суспільні групи. Інший тип практик звільнення - практики збереження - виходять з проектів, що оцінюють теперішній соціальний устрій і соціальні відносини як прийнятні і ставлять собі за мету їх захистити від небажаних змін. Розглянувши боротьбу за свободу в історії Європи, віднайшли та виділили шістнадцять найбільш чітких та історично задокументованих європейських проектів свободи: проект незалежності від сусідів, проект колективного самоврядування, проект «золотого століття» римлян, кінічний, епікурейський, стоїчний, гностичний (зі спорідненими неоплатонічним, маніхейським, катарським та іншими, що входять до нього як різновиди), християнський, просвітницький, ліберальний, консервативний, анархістський, соціал-демократичний, комуністичний, фашистський, нацистський проекти.

Основний зміст дисертації

Соціально-філософський аналіз ідей свободи, які ми називали проектами, використовуючи термінологію Ж.-П. Сартра, та практик звільнення в історії Європи дає підстави зробити такі висновки.

- При дослідженні сутності проектів свободи та практик звільнення найбільш доцільним виявив себе історичний метод аналізу свободи що дало можливість виробити уявлення як про зміст свободи для кожного окремого історичного руху, так і про шляхи досягнення свободи та динаміку звернення європейців до кожного з таких шляхів.

- Використовуючи установку позитивізму на обєктивне неупереджене знання, вироблено ідеологічно нейтральне визначення свободи як сукупності окремих проектів, які висувають різні соціальні групи, відповідно до своєї ситуації та потреб.

- Проект свободи включає три головні компоненти. По-перше, це власне визначення свободи, котра виступає метою діяльності, як головна цінність і наріжний камінь проекту. По-друге, це визначення ворогів і перешкод на шляху до цієї мети - хто чи що заважає досягненню цієї мети або має невдовзі завадити. По-третє, проект окреслює шляхи подолання цих перешкод, тобто шляхи досягнення бажаної мети і методи подолання спротиву ворогів свободи на цьому шляху. За цією схемою й аналізувалися проекти свободи, розглянуті в цій роботі.

- В дисертації введене нове поняття свободи-звільнення як такої, що знаходиться в постійному становленні. Під свободою-звільненням розуміємо боротьбу одних соціальних груп з іншими заради відкриття для одних груп можливостей, які раніше були закриті для них через дії інших груп. До того ж, відкриття цих можливостей має бути необхідною складовою проекту свободи, висунутого цією групою. Свобода-звільнення передбачає постійну боротьбу проти однієї соціальної реальності на користь іншої. Вона є результатом взаємодії невизначено великої кількості проектів свободи, тому ніколи не може прийняти остаточну форму і залишитись в ній надовго, оскільки проекти свободи постійно виникають, і малоймовірно, щоб нарешті залишився один з них і на довгий час задовольнив усі суспільні групи.

- Проекти свободи є породженням соціальних груп, що опиняються в певних, завжди унікальних ситуаціях. Внаслідок мінливості соціальної реальності усі проекти свободи неможливо перелічити. Проте існує невеликий набір шляхів, за допомогою яких можна реалізувати проекти свободи. Це є практики звільнення. Практика звільнення є доцільна і цілеспрямована діяльність, яку субєкт (соціальна група) здійснює заради переходу від однієї (небажаної) до іншої (бажаної) соціальної реальності за допомогою проекту.

- Всі практики звільнення можна умовно поділити на два типи - практики перетворення і практики збереження. Практики перетворення виходять з проектів, що оцінюють теперішній соціальний устрій і соціальні відносини як неприйнятні і ставлять собі за мету їх змінити в бажаний бік. До цього типу практик відносяться всі революційні і реформаторські рухи. Інший тип практик звільнення - практики збереження - виходять з проектів, що оцінюють теперішній соціальний устрій і соціальні відносини як прийнятні і ставлять собі за мету їх захистити від небажаних змін. До цього типу відносяться всі консервативні, патріотичні і антиколоніальні рухи. Між цими двома типами практик наявна чітка межа - в чому бачиться основна загроза і основне джерело несвободи - в існуючому устрої або в спробах його змінити.

- Практики збереження поділяються на два різновиди. Практики відходу, що мають місце в тих випадках, коли соціальній групі не вдалося запобігти зміні відносин в її суспільстві агресорами ззовні або реформаторами (чи революціонерами) зсередини. І для виконання цього проекту переміститися на інші території заради збереження колишнього устрою. Другий малий тип практик збереження назвемо власне практиками збереження. В цьому випадку соціальна група висуває проект збереження існуючого устрою без зміни території проживання (або внаслідок неможливість такої зміни). Вони бувають мирними чи насильницькими, спрямованими проти внутрішнього ворога чи зовнішнього.

- Практики перетворення поділяються на три головних підтипи. Власне практики перетворення націлені на перетворення суспільних відносин шляхом досягнення влади і допускають (хоча би теоретично) застосування примусу для цих цілей. Ці практики використовують майже всі відомі ідеології і більшість релігій. Ці практики теж бувають мирними або насильницькими, світськими чи релігійними. Окремим різновидом є практики самовиховання, бо вони, на відміну від решти типів, ведуть боротьбу не з ворожими силами соціуму, а з внутрішніми людськими вадами, які, на думку таких борців, і заважають людині бути вільною. Такі практики самовиховання виділяються тим, що не передбачають досягнення державної влади і принципово не приймають насильства і примусу для здійснення своїх цілей. До них належать світські та релігійні етичні системи, а також психоаналіз. Третім різновидом є практики побудови. У таких випадках люди переселяються на нове місце з метою створити там суспільство своєї мрії з чистого аркуша. До цього типу практик належить перш за все створення монастирів та релігійних колоній. Як особливий підтип практик побудови виділимо практики усамітнення, коли люди усамітнюються від соціуму, щоб побудувати нове життя (яке найчастіше розуміється як богоугодне), але тільки поодинці. Це практика відлюдників.

- Всі ці практики є шляхами, за допомогою яких можна реалізувати проекти свободи. Носії проектів обирають ці шляхи залежно від програмних цілей проекту та власних можливостей.

- Розглянувши боротьбу за свободу в історії Європи, віднайшли та виділили шістнадцять найбільш чітких та історично задокументованих європейських проектів свободи: проект незалежності від сусідів, проект колективного самоврядування, проект «золотого століття» римлян, кінічний, епікурейський, стоїчний, гностичний (зі спорідненими неоплатонічним, маніхейським, катарським та іншими, що входять до нього як різновиди), християнський, просвітницький, ліберальний, консервативний, анархістський, соціал-демократичний, комуністичний, фашистський, нацистський проекти. Внаслідок дослідження сутністі і особливості цих проектів, зясовано схильність кожного з цих проектів свободи до реалізації через певні практики звільнення. Існують й інші проекти, але менш поширені територіально чи у часі.

- Проекти свободи краще за все аналізувати за такою схемою: Мета проекту, тобто яку суспільну ситуацію він ототожнює зі свободою.? Хто, згідно з проектом, визнаються ворогами свободи? Хто є носіями проекту?Які є найхарактерніші практики втілення проекту? Які можна навести історичні приклади втілення або спроб втілення подібного проекту?

- Реконструйовано узагальнену картину методів боротьби за свободу в кожну з розглянутих епох європейської історії. Стосовно поширеності тих чи інших практик звільнення, слід зазначити, що у добу Античності були поширені практики звільнення усіх типів. Найбільше згадок залишилось про античні практики самовиховання - етичні системи кініків, епікурейців, стоїків, неоплатоніків, християн, гностиків, маніхеїв. Поширені були і практики збереження свободи різних племен і князівств від зовнішніх поневолювачів. Також численними були практики відходу - міграції племен подалі від агресивних сусідів, міграції переможених у війнах (римські республіканці), міграції релігійних сектантів від розправи (аріани Римської імперії тощо). Також нерідко зустрічалися практики побудови і усамітнення, але це здебільшого стосувалося близькосхідних та африканських володінь Римської імперії. Рідше зустрічалися практики перетворення, переважно насильницькі (повстання Арістоника, Спартака), ще рідше - мирні практики перетворення (реформи Солона, заборона продавати в рабство одноплемінників у Римі).

- У добу Середньовіччя найпоширенішими були практики перетворення (мирні та насильницькі майже на одному рівні) - реформи суспільного ладу на релігійних засадах та релігійні війни. Крім того дуже поширеними були практики побудови та усамітнення. Так само існували, але також не залишили про себе багато документальних згадок середньовічні практики свободи типу збереження. Практики самовиховання більшою мірою поступилися своїм місцем мирним практикам перетворення, проте все ще існували. Найменш поширеними у ту добу були практики відходу. Рідко зустрічаються практики тимчасового відходу - паломництво та подорож у пошуках подвигів.

- У Нову Добу знов збільшилося різноманіття практик звільнення - Реформація застосувала багато практик самовиховання, мирних та насильницьких практик перетворення. Контрреформація народилась як практика збереження. Також, у звязку з Великими Географічними відкриттями, знов зявились умови для практик звільнення типу відходу. Але через поступове зменшення релігійності європейців стали скорочуватися практик побудови та усамітнення.

- У ХІХ столітті переважно стикалися одне з одним практики перетворення (переважно насильницького) і практики збереження, що нерідко приймало вигляд сутичок лібералів і консерваторів, революціонерів і контрреволюціонерів. Подальше поширення і завершення Великих Географічних відкриттів сприяли практикам звільнення типу відходу. Проте на другий план остаточно відійшли практики побудови, усамітнення і самовиховання.

- У ХХ столітті продовжувалася грандіозна боротьба практик перетворення із практиками збереження, а ще більше - практик перетворення між собою. Також почалося масштабне зіткнення проектів типу перетворення між собою (ІІ Світова та Холодна війни). Через масштабні війни та репресії не припинялись і практики типу відходу. І далі залишалися на узбіччі суспільних інтересів практики усамітнення, побудови та самовиховання.

- Погляд на свободу як на сукупність проектів, породжених життям груп людей в певних ситуаціях, дозволяє діалогічно ставитись до суперечок навколо того, що є таке свобода і хто її захищає. Такий кут зору дозволяє одночасно побачити визвольні проекти обох сторін конфлікту і зрозуміти які то свободи та для кого вони призначені.

Подальшої розробки потребують такі питання як розгляд інших, не зазначених у цій роботі, проектів свободи, а також зясування сучасних проектів свободи різних політичних сил всередині нашої країни, їх носіїв та перешкод для втілення, а також прогностичні можливості запропонованого підходу для вивчення перспектив і шляхів визвольної боротьби за межами Європи.

1. Згінник Г.Л. Громадянське суспільство і свобода особистості (мета і перешкоди) /Г.Л. Згінник / Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій. У 6 ч. Матеріали міжнародної конференції. - Суми, 2008. - Ч. 3. Соціальна система за умов суспільства знань та крос-культурних транзитів. - С. 100 - 102.

2. Згинник Г.Л. Значение методологии Ж.-П. Сартра в деле определения субъекта освободительных практик / Г.Л. Згинник / Методологія досліджень та сучасні соціальні, економічні і психологічні проблеми розвитку суспільства. Тематичний збірник наукових праць. Донецький інститут ринку та соціальної політики. - Донецьк, 2008. - С. 94 - 100.

3. Згінник Г.Л. Стоїчна і епікурейська етичні системи як практики звільнення / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 73. - К., 2008. - С. 191 - 202.

4. Згінник ГЛ. Практики звільнення та їх класифікація / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 74. - К., 2008. - С. 160-171.

5. Згінник Г.Л. Розуміння свободи у фашизмі / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 75. - К., 2008. - С. 185-190.

6. Згінник Г.Л. Лютеранський проект свободи: синтез християнства та стоїцизму / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 78. - К., 2009. - С. 96-109.