Огляд проблеми суперечностей між деклараціями соціологів про необхідність теоретичного синтезу та реального домінування конфліктного теоретизування про розвиток та модернізацію суспільства. Аналіз еволюції концепцій дослідницьких програм соціології.
Аннотация к работе
До інших ключових змін минулого століття слід долучити дезінтеграцію європейських колоніальних імперій та постання третього світу, або світу, що розвивається, а також зовсім недавнє зникнення ленінізму як альтернативи ліберально-модерним принципам організації суспільства та ідеології. На тлі збереження гегемонії практикою інтелектуального “знищення” парадигмального “іншого” загострюється потреба у збалансованішому, багато вимірнішому та синтетичному підході, який можливо вибудувати, здійснивши реконструкцію найвпливовіших концепцій розвитку та модернізації у соціологічному дискурсі. Ці автори визначили підходи до вивчення соціологічного теоретизування про модерн, модернізацію та розвиток, проаналізували окремі дослідницькі програми, їхній соціокультурний та ідеологічний контекст, а також процес динаміки реальних модерних суспільств. Водночас жоден із цих науковців не переслідував мету дослідити еволюцію дослідницьких програм соціологічного дискурсу про розвиток та модернізацію з моменту його виникнення у повоєнний період і до сьогодні. експлікувати соціокультурні, ідеологічні та інтелектуальні передумови постання соціологічного дискурсу про розвиток та модернізацію у формі першої фази дослідницької програми модернізації;У першому розділі “Концепції розвитку та модернізації суспільства в соціології: теоретико-методологічні засади дослідження” досліджується історіографія проблем розвитку та модернізації в соціологічній літературі, окреслюється центральний статус соціологічного дискурсу про модерн у теоретизуванні західної академічної спільноти. Методологія дослідницьких програм у поєднанні з Веберовим ідеальним типом пропонують ефективне знаряддя витворення адекватнішої концептуальної моделі еволюції дослідницьких програм соціологічного дискурсу про модернізацію та розвиток. Попри конфліктність, притаманну феномену модерну, модернізація та розвиток суспільства не вичерпали свій емансипаторський потенціал, а відтак, залишаються актуальним завданням для соціумів, що репрезентують усі три світи, позаяк жодне суспільство не є носієм чистого типу модерну і не виконує функцію дороговказу до конкретних вимірів соціального порядку для спільнот, що розвиваються. Другий розділ “Еволюція дослідницької програми модернізації: від інтелектуальної гегемонії до кризи” визначає інтелектуальний, соціально-політичний та ідеологічний контекст виникнення дослідницької програми модернізації в американському академічному середовищі повоєнного періоду. Слушно розглядати ці дві течії не лише як окремішні логічні типи теоретизування, але й як історичні стадії розвитку мислення про суспільний розвиток та модернізацію, позаяк саме “оптимісти” задавали тон дебатам про третій світ у 1950-1960-х рр. Хронологічні рамки першої фази дослідницької програми модернізації окреслюються роботами М.