Концепції французького символізму в літературно-естетичних поглядах і поезії Д.С. Мережковського кінця 80-х – початку 90-х років ХІХ століття - Автореферат

Мережковського привертає увагу вітчизняних і російських літературознавців останніх десятиліть у звязку з недостатньою вивченістю спадщини видатного представника російського символізму: після вимушеної еміграції письменника в 1918 році вона тривалий час була малодоступною для читачів СРСР, а в радянському літературознавстві не ставилося завдання її студіювання. Жанрове розмаїття творчості Мережковського зумовило його вивчення за напрямками: історичні романи (А.О. Мережковського з творчістю французьких символістів також дозволяють говорити про наявність єдиного смислового й оперативного поля, концептуально автентичного підґрунтя творів. Мережковського, присвячені проблемі рецепції письменником естетичного дискурсу французького символізму, обмежувалися переважно констатацією факту спадкоємності літературних образів, мотивів, естетичних ідей. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю зясувати особливості інтерпретації і розвитку естетичного дискурсу поезії французького символізму в інтелектуально-художньому просторі творчості Д.Мережковського виявилося прагнення до подолання позитивістської редукції і натуралізму в мистецтві, використання містичного змісту, символів, імпресіонізму ("Про причини занепаду…"). В процесі зіставного аналізу концепції символу в естетичних працях французьких символістів і російського теоретика дисертантка приходить до висновку, що концепція символу останнього цілком відповідає двом основним аспектам його теоретичної розробки у французькому символізмі: наявності сугестивного елементу в творчості як провідного художнього принципу, що конституює нову поетичну техніку, репрезентує багатоплановість, смислову перспективу слова (Бодлер, Верлен, Рембо, частково Малларме, Клодель, Кан) і метафізичного значення символу, що є засобом інтуїтивного пошуку і розуміння основ вищої духовної реальності, Першоідей (Мореас, Гіль, Ванор, Жід, Мокель, Реньє, Веллє-Гріффен та ін). Мережковського, заснований на релігійному інстинкті художника, духовності і пошуку Бога, тоді як в естетиці раннього європейського модернізму символічний твір мистецтва повязаний з прагненням поетів осягнути основи ідеального світу, встановити відповідності між матеріальними явищами (Бодлер), сугестивно виражати настрої (Верлен), розвивати здібності митця-ясновидця (Рембо), натякати на предмети з метою осягнення метафізичного “синтаксису Природи”, що грунтується на законі “всесвітніх аналогій” (Малларме). Мережковський виділяє, крім здатності Верлена відбивати в поезії найтонші відтінки почуттів, щирості і духовності її змісту, одне із самих вагомих досягнень французького поета - музикальність вірша, прагнення осмислити організуючу роль ритму в поезії, передати недоговорене словом за допомогою нерозкладних звукових сполучень, далеких образно-асоціативних звязків, очікуваних від читача асоціацій, що вилилося у творче гасло “de la musique avant toute chose”. Порівнюючи естетичну позицію Рішпена і Верлена, Мережковський констатує, що обидва поети змінили свої погляди, але якщо перший переборює естетичну позицію поета-богохульника, щоб знайти порятунок у буржуазній доброчесності на “Золотих островах”, то у творчості Верлена критик знаходить справжній естетичний пошук і невдавану щирість почуттів.Традиции французского символизма в лирике Д.С. Мережковского 80-х годов // Літературознавчі обрії.

Основний зміст дисертації