Концепції формоутворення костюма в західноєвропейському дизайні ХХ століття: витоки, розвиток, тенденції - Автореферат

Закриття підприємств і будинків моделей на початку 1990-х рр. засвідчили, що умови для централізованого розвитку моди втратилися, натомість набули розвитку поодинокі творчі спроби дизайнерів у створенні колекцій одягу. Відповідно для дослідження найбільш цінним та вагомим є досвід західноєвропейських країн, зокрема Франції, Італії, Англії, на прикладі дизайну одягу яких можна вивчити процес формоутворення костюма, його специфіку та особливості. Визначення формальних характеристик на етапі формування дизайн-концепції не дає в повній мірі інформації про особливості форми, її просторові та фактурні характеристики, методи і прийоми її отримання, важливим кроком для дизайнера є обґрунтування концепції формоутворення, що дає не лише структурні характеристики для розробки дизайн-обєкту, але й визначає методологічну базу для її реалізації. Такий стан речей призвів до того, що цей етап взагалі не представлений в процесі проектування одягу, відповідно відсутні характеристики та критерії визначення безпосередньо концепцій формоутворення костюма, дослідження яких в західноєвропейському дизайні ХХ століття дозволить виявити логіку розвитку дизайну одягу, його передумови виникнення в першій половині ХХ століття на прикладі мистецтва костюма от-кутюр, утворення промислових підходів до виготовлення одягу прет-а-порте в середині ХХ століття та новітнього переосмислення завдань та формотворчих прийомів в кінці ХХ століття. Дослідження проведено згідно з планом науково-дослідних робіт Харківської державної академії дизайну і мистецтв в межах держбюджетної теми (реєстраційний № 0109U003031): «Традиційне мистецтво Сходу та Заходу в культурному просторі України: від середньовіччя до сучасності».У підрозділі 1.1 «Наукові підходи до вивчення процесу формоутворення в дизайні одягу» встановлено, що теоретичне обґрунтування процесу формоутворення в дизайні одягу покладено в основу багатьох наукових праць та теорій. Однак вивчення наукових праць на предмет дослідження показало, що комплексного розгляду розвитку концепцій формоутворення костюма в дизайні ХХ століття, а також методів та прийомів формоутворення костюму фактично не відбулося, що і обумовило безперечну актуальність проведення даного дослідження. У підрозділі 1.2 «Теоретико-методологічні засади процесу формоутворення в дизайні одягу» мова йде про ключові положення теорії формоутворення костюма, зокрема, аналізується понятійний апарат, розвиток структур форми костюма в ХХ столітті та узагальнюється схема проектування одягу з додаванням нового етапу - розробки концепції формоутворення. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступне визначення: концепція формоутворення костюма - це система поглядів на основну ідею та процес становлення і творення форми костюму відповідно до авторського задуму, принципового напрямку, структури, методів та прийомів формоутворення. Визначено, що місце концепцій формоутворення в процесі проектування між проектною концепцією на теоретичному рівні та втіленням задуму в матеріал на практичному рівні розробки форми; визначено, що характеристику концепцій формоутворення логічно будувати, визначаючи структуру форми костюма, аналізуючи конструктивний устрій, образне наповнення форми, методи та прийоми формоутворення.В результаті аналізу літературних джерел з означеної теми було узагальнено наукові підходи до процесу формоутворення костюма. Визначено, що концепції формоутворення костюма не знайшли достатнього відображення в наукових працях з дизайну одягу, натомість є предметом дослідження в теорії дизайну. Встановлено, що теоретико-методологічні засади процесу формоутворення костюма в контексті концептуального наповнення становлять: понятійний апарат, структура форми костюма та, безпосередньо, сам процес формоутворення, його роль і місце в процесі проектування одягу. На підставі термінологічного аналізу було встановлено, що під концепцією формоутворення слід розуміти систему поглядів на основну ідею та процес становлення і творення форми костюму відповідно до авторського задуму, принципового напрямку, структури, методів та прийомів формоутворення. Виявлення специфіки зміни форми костюма, його художніх особливостей та соціокультурних чинників, що вплинули на моду в першій половині ХХ століття, дозволило виділити дві провідні концепції формоутворення костюма, які набули розвитку в зазначений період та виявилися найстійкішими в історії дизайну одягу, і представлені в роботах дизайнерів протягом всього ХХ століття - концепція акцентованої пластики та функціональної конструкції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. В результаті аналізу літературних джерел з означеної теми було узагальнено наукові підходи до процесу формоутворення костюма. Встановлено, що формоутворення костюма розглядається з позицій історичного, етнографічного, мистецтвознавчого, філософсько-естетичного, соціально-психологічного та інженерного підходів. Визначено, що концепції формоутворення костюма не знайшли достатнього відображення в наукових працях з дизайну одягу, натомість є предметом дослідження в теорії дизайну. До сьогодні не відбулося комплексного теоретичного дослідження концепцій формоутворення костюма, відповідної методологічної бази їх визначення та характеристики.

2. Встановлено, що теоретико-методологічні засади процесу формоутворення костюма в контексті концептуального наповнення становлять: понятійний апарат, структура форми костюма та, безпосередньо, сам процес формоутворення, його роль і місце в процесі проектування одягу. На підставі термінологічного аналізу було встановлено, що під концепцією формоутворення слід розуміти систему поглядів на основну ідею та процес становлення і творення форми костюму відповідно до авторського задуму, принципового напрямку, структури, методів та прийомів формоутворення.

В результаті аналізу наукових праць низки вчених було узагальнено структури костюма в знаковій формі: оболонкова, спіралеподібна, геометрична, каркасна, футляроподібна, сітчаста, складчаста, модульна.

Визначено, що місце концепції формоутворення в процесі проектування одягу між проектною концепцією на теоретичному рівні та втіленням задуму в матеріал на практичному рівні розробки форми костюма.

3. Виявлення специфіки зміни форми костюма, його художніх особливостей та соціокультурних чинників, що вплинули на моду в першій половині ХХ століття, дозволило виділити дві провідні концепції формоутворення костюма, які набули розвитку в зазначений період та виявилися найстійкішими в історії дизайну одягу, і представлені в роботах дизайнерів протягом всього ХХ століття - концепція акцентованої пластики та функціональної конструкції.

4. Встановлено, що з середини ХХ ст. набула поширення концепція обємно-просторового каркасу, тобто обємного, гіперболізованого вирішення частин форми чи форми в цілому, що характеризується використанням каркасної структури форми костюма.

5. Визначено, що в останній третині ХХ століття в дизайні одягу набули поширення постмодерністські експериментально-новаторські ідеї, що проявилися в розвитку новітніх методів формоутворення - комбінаторики та деконструкції. Аналіз творчих робіт дизайнерів одягу цього періоду дозволив додати до існуючих раніше концепцій формоутворення костюма ще дві концепції: концепція морфологічної трансформації та формально декоративної символіки.

6. Аналіз концепцій формоутворення костюма, їх змістовного наповнення дозволив класифікувати інструментарій формоутворення наступним чином: принципи - дизайнерські та інженерні; методи формоутворення: комбінаторні (варіативність, трансформаційність, модульність, кінетизм, від цілого шматка тканини); деконструктивні (інверсія, розрив, зборка); конструктивні (площинні, обємно-просторові, математичні).

7. Визначено домінуючі рівні формоутворення костюма в сучасному дизайні одягу. Було виокремлено образно-асоціативний рівень, що характеризується стадією передпроектних досліджень та формуванням концепції майбутнього проекту, вирішення образних, стилістичних, емоційно-асоціативних аспектів майбутньої форми костюма домінує при вирішенні костюма напрямку от-кутюр, композиційно-конструктивний, на якому здійснюється розробка, збагачення та розвиток форми, розробляється композиція внутрішнього заповнення форми, що в результаті дає змогу сформувати систему моделей одягу, може домінувати в напрямку от-кутюр та прет-а-порте та конструктивно-технологічний рівень, що означає етап впровадження моделі у виробництво і залежить від рівня технологічного оснащення та технічних засобів. Формоутворення, в якому домінує конструктивно-технологічний рівень, переважає при розробці колекцій для масового виготовлення, або ж при проектуванні одягу за інноваційними технологіями.

8. На початку ХХІ століття в дизайні одягу продовжують функціонувати такі концепції формоутворення, як концепція акцентованої пластики, функціональної конструкції, обємно-просторового каркасу, морфологічної трансформації та формально декоративної символіки. Вищеназвані концепції в історії моди ХХ століття відповідають етапам розвитку таких напрямків, як от-кутюр, прет-а-порте та масове виготовлення одягу, тобто перебувають у напрямку логічного розвитку одягу в контексті світової художньо-проектної культури. У сучасному дизайні одягу переважає синтез концепцій формоутворення, що приводить до одночасного використання в роботах дизайнерів декількох концептуальних рішень форми костюма.

Матеріали дисертації відкривають перспективи подальших наукових досліджень концепцій формоутворення костюма в дизайні, де темою окремого дослідження можуть бути особливості використання концепцій формоутворення костюма у творчості сучасних вітчизняних та зарубіжних дизайнерів, в теоретично-практичній підготовці фахівців у галузі моделювання одягу.

1. Кісіль М.В. Художньо-конструктивні особливості жіночого одягу кінця ХІХ - початку ХХ століття в західноєвропейській моді / М.В. Кісіль // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр./ За ред. Даниленка В.Я. - Харків: ХДАДМ, 2008. - №4. - С. 49-52.

2. Кісіль М.В. Особливості формоутворення костюму стилю модерн / М.В. Кісіль // Дизайн-освіта 2008: умови адаптації до європейського освітнього та наукового простору // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції, 15 квітня 2008 р., м. Харків / За заг. ред. Даниленка В.Я. - Харків: ХДАДМ, 2008. - С. 62-64.

3. Кісіль М. В. Пластична виразність матеріалу в процесі формоутворення одягу / М. В. Кісіль // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. / За заг. ред. Н. Є. Трєгуб. - Харків: ХДАДМ, 2009. - №1, 2. - С. 159-160.

4. Кісіль М.В. Формоутворення в дизайні одягу: історіографічний аспект // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр./ За ред. В. Я. Даниленка - Харків: ХДАДМ. - №5, 2009. - С. 99-104.

5. Кісіль М.В. До питання еволюції конструктивних засобів формоутворення в дизайні одягу // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр./ За ред. В. Я. Даниленка - Харків: ХДАДМ. - №6, 2009. - С. 52-57.

6. Кісіль М.В. Мистецтво костюму в добу глобалізації: історичні витоки та сучасне бачення / М.В. Кісіль // Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність: матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції, 20-21 травня 2008 р., у 2-х ч.; Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2008. Ч.2. - С. 76-77.

7. Кісіль М.В. Вплив концепції конструктивізму на творчість К. Шанель / М.В. Кісіль // Наукова конференція професорсько-викладацького складу за підсумками 2008-2009 навчального року, м. Харків, ХДАДМ, 15 травня 2009 р. - С. 43-44.

8. Кісіль М.В. Місце концепції формоутворення в процесі проектування одягу/ М. В. Кісіль // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. / За заг. ред. Н.Є. Трєгуб. - Харків: ХДАДМ, 2009. -№ 6. - С. 191-193.

9. Кисиль М.В. Становление и развитие средств формообразования костюма в первой половине ХХ века // Материалы Международной конференции «Мода и дизайн. Современная одежда и аксессуары 2009», м. Ростов-на-Дону, Россия, 23 октября 2009 г. - С. 46-54.

10. Кісіль М.В. Розробка форми одягу заданої структури композиційно-конструктивними засобами формоутворення / М.В. Кісіль // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв [Текст]: зб. наук. пр./ за ред. Даниленка В.Я. - Х.: ХДАДМ, 2010. - С. 39-41(Мистецтвознавство №1).

11. Кісіль М.В. Відображення концепції постмодерну в новітніх концептуальних підходах до формоутворення костюма в дизайн-практиці кінця ХХ століття / М.В. Кісіль // Культура народов Причерноморья [Текст]: сб. науч. тр. - Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2010. - №183. - С. 100-102.

12. Кисиль М.В. Влияние художественных течений в искусстве середины ХХ века на концепции формообразования костюма [Электронный ресурс] / М.В. Кисиль // Архитектон: известия вузов. - 2010. - № 30 (приложение). - Режим доступа: http://archvuz.ru/numbers/2010 22/059

13. Кісіль М.В. Обємно-просторове моделювання в практиці дизайнера одягу / М. В. Кісіль // Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції «Регіональний дизайн і освіта» [Текст]: Черкаси, 20-21 квітня 2010 р./ М-во освіти і науки, Черкас. держ. технол. ун-т - Черкаси: ЧДТУ, 2010. - С. 39-42.

14. Кисиль М.В. Эволюция концепций формообразования костюма в ХХ веке / М.В. Кисиль // Мода и Дизайн: исторический опыт - новые технологии. Материалы 13-й международной научной конференции / под ред. Н.М. Калашниковой. - СПБ.: СПГУТД, 2010. - С. 390-394.