Аналіз внутрішньосемантичних та валентних властивостей опозиції правда/неправда у структурі абстрактно-семантичного поля, синоніміко-антонімічних відношень між його актуальними членами та їхнім функціонально-стилістичним наповненням, тобто їх специфіки.
Аннотация к работе
Це зумовлює, зокрема, розвиток “польового” підходу в українській лексикології та семантиці (А.Бурячок, О.Кардащук, Л.Лисиченко, В.Матвєєв, Т.Радзієвська, М.Скаб, Г.Яворська), граматиці (О.Бондар, О.Виноградова, Л.Глобина, І.Данильчук, Н.Мединська, М.Цегельська), стилістиці (М.Братусь, В.Буда, Т.Ковальова, Т.Коць, Л.Лисиченко, Ж.Марфіна, Н.Мех, Л.Мялковська, Л.Савченко). Дослідники оперують найчастіше поняттями семантичного, лексико-семантичного, функціонально-семантичного поля, де характер поля як такого визначає тип аналізованої взаємодії його елементів, якісний склад компонентів у ньому. У таких працях слово або лексико-семантичний варіант вивчають з позицій реалізації знання у мові, породження способів його репрезентації в тексті та особливостей відповідних логіко-семантичних звязків. Концептуальна вагомість зазначених феноменів обумовлена також їхньою мовною специфікою, оскільки саме абстракти найбільш здатні утворювати польові структури (А.Вежбицька, Г.Щур) як сегменти свідомості, і “мови суттєво різняться ступенем ретельності в розробленні цих полів”. Крім того, в україністиці майже не було спеціальних робіт, присвячених структурно-семантичним звязкам понять у межах поля, зокрема абстрактно-семантичного поля (АСП) з двопарадигматичною протиставною структурою, яким є АСП правда / неправда.І.Шатуновським розглянуто поняття правда, істина, щирість, правильність і лжа в плані відповідності / невідповідності змісту речення, думці й дійсності. Розвивається дослідження понять АСП правда / неправда з позицій теорії комунікації: в обігу мовно-комунікативних оцінок перебувають слова істина, істинність, брехня, обман, брехливість, неправда (О.Бабич, Д.Болінджер, Г.Ейгер, О.Зобена, Ю.Левін, О.Морозова, В.Свинцов, В.Труб). У другому розділі “Лексикографічна інтерпретація слів АСП правда / неправда” відображено макро-та мікросистемні звязки лексичних компонентів аналізованого поля за семантичними словниками української мови та історіографічними джерелами, що дало змогу показати динаміку якісних та кількісних властивостей АСП правда / неправда. Зокрема, зазначено, що від “Лексиса” Л.Зизанія, де зафіксовано три слова аналізованого АСП (истина, ложъ, правда), до словника “Синоніма славеноросская”, які відділяють 50 років, реєстр понять опозиції правда / неправда збільшився в чотири рази, оновився за рахунок запозичень та появи словотвірних варіантів слів, наприклад: кламца, кламство, фальшь; правда - правдость, баламуть - баламутня. “Словник антонімів” репрезентує лише різнокореневі опозиції правда / брехня, правдивість / брехливість, істина / неправда, істинність / брехливість, що є неповним переліком антонімічних пар АСП правда - неправда.