Характеристика, специфіка та значення ядра та периферії концепту життя в українській фраземіці. Аналіз фонової інформації та процес встановлення асоціативно-образного комплексу концепту життя. Характер взаємозв’язків між елементами структури концепту.
Аннотация к работе
Досліджено чимало концептів здебільшого на матеріалі однієї мови, наприклад: концепти мудрість (Т.Крижановська), покарання (О.Левченко), правда / неправда (М.Мамич), творчість (Н.Мех), усмішка й сміх (В.Ганєчко) та інші в українській мові; або на матеріалі кількох мов: концепт вчинку в українській і російській мовах (Т.Радзієвська); концепти душа й серце в українській, російській, англійській і китайській мовах (І.Голубовська); концепт шлях в українській, англійській і французькій мовах (О.Пальчевська); концепти дім і родина в російській, англійській і французькій мовах (Т.Сорока) тощо. Розглядаються концепти й у творчості одного письменника чи групи письменників, концепти певного літературного напряму чи жанру: концепт Бог у поетичній мові Г.Сковороди (Т.Вільчинська), концепти життя і смерть у творчості П.Тичини й А.Малишка періоду Великої Вітчизняної війни (Н.Агошкова), концепти життя і смерть у художньому світі Г.Квітки-Основяненка (І.Іванова), концепт земля у поезії П.Филиповича (М.Кудряшова), концепт краса людини в поезії українських шістдесятників (О.Цапок), концепт страх в антиутопічному дискурсі (на матеріалі роману В.Винниченка „Сонячна машина”) (І.Стоянова) і под. Отже, поширення всебічних векторів інтерпретації концепту в науковій літературі останніх десятиліть як одиниць, що можуть поєднувати універсальну і національну специфіку, необхідність вивчення особливостей структурування концептів і встановлення їхньої взаємодії, зумовлюють актуальність обраної теми дисертації. 3) зясувати засоби номінації концептів, зокрема концепту ЖИТТЯ; Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що вперше: а) застосовано семивекторний інтегральний підхід для встановлення сутності концепту в науковому знанні; б) запропоновано й опрацьовано алгоритм концептуального аналізу і поетапну класифікаційну схему концепту; в) виявлено структуру концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці з чіткою диференціацією його ядра та периферії, взаємодію з іншими концептами української концептуальної картини світу, встановленням звязків між складниками концепту; г) окреслено національно-культурну специфіку концепту ЖИТТЯ, репрезентованого українськими фраземами.Перший розділ „ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА КОНЦЕПТ” присвячено основним векторам інтерпретації концепту в науковій літературі, дефініціям і диференціаторам концепту, структурним особливостям концептів, теоретичним проблемам концептуалізації та концептуальної системи. „Основні вектори інтерпретації концепту” виокремлено сім векторів трактування концепту: логіко-філософський (Дж.Кемені, Ч.Пірс, Г.Фреге), власне-філософський (Ж.Дельоз, Ф.Гаватарі), лінгвістичний (В.Гак, В.Звегінцев, Л.Резніков, О.Тараненко, П.Чесноков), лінгвокультурологічний (А.Вежбицька, В.Іващенко, В.Карасик, Ю.Степанов, В.Ужченко), коґнітивний (В.Демянков, О.Кубрякова, З.Попова, І.Стернін), психолінгвістичний (Г.Залевська, О.Селіванова, І.Штерн, Л.Лисиченко) та літературно-культурологічний (Л.Грузберг, В.Зусман) вектори; встановлено його диференціатори: звязок з мисленням і памяттю, звязок з мовною оболонкою, звязок з психікою, абстрагування, етнокультурне забарвлення, момент переживання, узагальнення, автореферентність, безтілесність, відкритість, вічність, динамічний характер, багатовимірність, дискретна цілісність смислу, множинність складників, невербальна природа, позамовний характер, однозначність, потенційна субєктивність, результат тривалого і складного процесу, стереотипність і константність, кодованість у почуттєво-образних уявленнях, опис ментальної дійсності; визначено, що концепт виконує пізнавальну функцію, функції збереження знань про світ, структурування знання, орієнтування у світі. Розглядаючи концепт як „двоїсту” ментальну сутність, що має два боки - психічний і мовний, представники психолінгвістичного вектора розмежовують психічний і мовний аспекти в такий спосіб: у психіці - це обєкт ідеальної природи, образ, що втілює певні культурно-зумовлені уявлення носія мови про світ і водночас є прообразом, прототипом, „ідеєю” групи похідних понять; у мові концепт має певне імя, оскільки реальність відображається не безпосередньо, а саме через мову. Концептуальний аналіз концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці здійснено за таким алгоритмом: 1) окреслення ядра концепту на основі словникових дефініцій однойменної лексеми різних історичних періодів; 2) встановлення периферії концепту за допомогою асоціативного експерименту; 3) ідеографічне опрацювання структури (семантичний аналіз) концепту; 4) визначення місця концепту в загальній концептуальній схемі - перший рівень концептуалізації; 5) добір фонової інформації (зі словників різних типів: етимологічних, тлумачних, міфологічних, культурознавчих, етнолінгвістичних тощо) для кожного семантичного поля, групи, підгрупи; 6) виокремлення з фонової інформації компонентів спільних і диференційних, загальнокультурних й етнокультурних у межах усіх семантичних полів; 7) окреслення асоціативно-образного комплексу компонентів, виділених на другому рівні - другий рівень концепт