Аналіз концепту "цивілізація" як універсального виміру національної ідеї. Приналежність народу до певної цивілізації як умова національного життя та ідентичності. Застосування цивілізаційної міфології і риторики у сучасній ідеології та пропаганді.
Аннотация к работе
Зі сказанрого випливає, що перед тим як приступити до розглядання кореляцій уявлень про національну безпеку (її принципів та критеріїв) з уявленнями про цивілізаційну ідентичність конкретної держави (та нації як її символічного аналога) необхідно розглянути генезу концепту "цивілізація". Висловлюючись більш радикально, можна сказати, що сам термін "цивілізація" є своєрідною пасткою, оскільки при його використанні дослідник явно чи імпліцитно перетворюється на ідеолога: він проти чогось бореться, щось відстоює, когось звинувачує (як представника "іншої" цивілізації або субєкта, що знаходиться на "поза цивілізаційному рівні"). Так, наприклад, виділяючи шість цивілізацій на основі "релігіо-центричного підходу", він проголошує, що "Захід" (тобто США та ЄС), основою якої є синтез "протестантизму та раціоналізму", є цивілізацією "агресивною". Кінцевий висновок також є "консервативно охороняючим" в сенсі своєї антизахідної ідеологічної стратегії:"Кожний народ живе в своїй цивілізації, він володіє набором духовних цінностей, специфікою формування людини. Цивілізація перетворювалася на щось самореферентне, на різновид "онтологічного доказу", на майже божественну сутність епохи "смерті Бога", оскільки передбачалося, що вказівка на приналежність співтовариства до тієї або іншої цивілізації служить вищою легітимацією його ідентичності, позиціювання та можливих сценаріїв поведінки.
Список литературы
1. Межуев В.М. О национальной идее//Вопросы философии. 1997, № 2.
2. Сміт Е. Національна ідентичність. К., 1994.
3. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. М.: ИНФРА. М, 1999.
4. Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. Т.1. Гештальт и действительность. М., 1993.