Дослідження концепту природи в художніх світах В. Блейка і Ф. Тютчева. Встановлення параметрів авторських концепцій людини і світу, аналіз релігійно-філософських орієнтацій поетів. Типологічно споріднені та індивідуально відмінні риси манери обох поетів.
Аннотация к работе
Що далі відступає епоха романтизму, тим більш масштабним видається і його виникнення, що підсумовувало колосальний досвід європейської культури у сфері самовизначення людини у світі; і його резонансне відлуння в подальшому літературному процесі. Якщо йдеться про порівняння художніх світів англійця Блейка, «вільного митця» й принципового нонконформіста, та російського аристократа-царедворця Тютчева, який намагався щиро сповідувати офіційну ідеологічну доктрину царату, більше того, порівняння письменників, котрі ніколи не чули один про одного ані слова і не читали ані рядка, написаного колегою, - дослідник стикається з чималими труднощами. Проте між цими двома феноменами вочевидь існує типологічна подібність, і це, зокрема, впадає в очі, якщо врахувати, що в поетичній спадщині обох письменників активно й часом буквально «паралельно» розробляється в ролі основоположного елемента художньої картини світу концепт природи і формуються такі надзвичайно вагомі в образній системі твору «суперобрази», як Океан, Небо, Стихія, Буря тощо, сповнені глибокої символічності як найбільш узагальнені складові цього концепту. У нього знаходимо дуже важливі для нашої теми зауваження: наприклад, про взаємопроникнення міфу та природи в обох поетів (міфом дослідник називає біблійні мотиви), про те, що обидва літератори відчувають себе живою частиною природи; про сприйняття світу в ролі істоти як цілого, про світ співвіднесених через Бога «Я», через який нам відкривається релігійно-міфологічний смисл природи. Тютчева, встановлення параметрів авторських концепцій людини і світу, аналіз релігійно-філософських орієнтацій поетів (це дає ґрунт для розуміння трактування в їхній ліриці ідеалу й реальності, життя та мистецтва, культури й цивілізації), а також зясування специфіки їхніх ідіостилів.Перший розділ «Пейзаж у Вільяма Блейка та Федора Тютчева в контексті еволюції концепції природи в європейській свідомості як наукова проблема» складається із двох підрозділів. Зокрема, саме еволюція концепції природи в масштабі європейської культури й відповідна зміна способів побудови пейзажного образу представляють надзвичайно важливий з історико-літературного та літературознавчого поглядів матеріал для розуміння естетичних рішень таких оригінальних і разом з тим таких репрезентативних митців, як англійський преромантик Блейк та російський постромантик Тютчев. Зазначено, що в європейській свідомості напередодні епохи Блейка та Тютчева кардинально змінюється погляд на природу. Так, характер спілкування поета з природою одні науковці уподібнюють до діалогу, в якому репліки партнерів можуть звучати як в унісон, так і створювати драматичні дисонанси, а інші відзначають ідею тотожності людини та природи або й її «цілковите розчинення» в ній. Разом з тим у науковій літературі трапляються думки, що людина в Тютчева не лише не здатна внести в природу гармонію, а й навіть антагоністична тій гармонії, яку природа має незалежно від людини (нерідко всупереч їй); і тому людина у Тютчева тільки пильно задивляється на природу, будучи не учасником її життя, а глядачем.Бєлінська І. Зародження компаративістики в російському літературознавстві / Ірина Демянівна Бєлінська // Зб. мат. за підсумками Міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми та перспективи лінгвістичних досліджень в умовах глобалізаційних процесів». Секція 6 : «Актуальні проблеми літературознавства та типологічного мовознавства» (Тернопіль, 2007). Вільям Блейк в контексті англійської культури / Ірина Демянівна Бєлінська // Зб. мат. за підсумками наук. конф. професорсько-викладацького складу ТНЕУ «Економічні, правові, інформаційні проблеми розвитку України в постабілізаційний період» (Тернопіль, 2008).