Розкриття теми міста у творах найяскравіших представників української літератури початку ХХ ст. Виявлення та репрезентація концепту міста в оповіданнях В. Підмогильного, що реалізується за допомогою елементів міського пейзажу - вулиці, дороги, кімнати.
Аннотация к работе
«Місто є онтологічною ідеєю збирання людини в одне ціле, ідея організації простору життя, включаючи як людську тілесність («храм душі», тіло як «місце перебування душі»), так і зовнішні, по відношенню до індивіда, форми тілесності - форми середовища (житла, доріг, комунікацій)» [37]. Попри те, що «в українській ситуації мусить зауважити задавнений шлейф дражливого несприйняття міста [24,с.118], модерна українська література відзначається зосередженістю уваги до зображення міста (творчість В.Підмогильного, В.Винниченка, В.Домонтовича, М.Хвильового тощо). Вчений досліджує Петербург як синтез матеріально-духовних цінностей з метою пізнати «душу» міста. «Петербурзький текст» виокремлюється через коло основних текстів російської літератури, повязаних із цим містом, за таким самим зразком будуються тексти інших міст. Достатньо уваги приділено вивченню Московського тексту Ю.Лотманом [26], Б.Успенським [46] та їхніми послідовниками: «Від кабаре до міста як до тексту» С.Буріні [6,с.275-289], «Московські маргіналії до Петербурзького тексту» Р.Казарі [16,с.361-369] тощо.Місто завжди є замкненим простором, обгородженим валом, ровами, мурами чи будь-якою іншою демаркаційною лінією, яка відмежовує територію міста від не-міста. Важливою умовою реалізації «міста» утопічного та урбаністичного дискурсу Мішель де Серто вважає продукування ним власного простору та подавлення часом прогресу традицій. Час у місті змінюється ритмічністю людського потоку, темпом натовпу. Час появи міста на карті світу задає часову організацію міста, це вихідна точка з якої починає ширитись простір міста. «На відміну від «села, що є компромісом людини та природного простору і часу, природного хронотопу, місто творить свої, концентрації, стиснуті простір та час - свій, більш пристосований для людини, чи більше нею перетворений, урбанізований хронотоп» [9,с.396].Дискусійними є майже всі фундаментальні проблеми урбаністики: визначення міста як того; сутність міста: що, власне, робить деяке поселення містом, у чому його призначення і сенс; причини виникнення, чинники і тенденції зміни міста як системи і його окремих феноменів; структура й особливості міста як місця існування; специфіка міста як простору взаємодії; особливості міського способу життя; наслідки урбанізації як із погляду впливу міста на особу, так і з погляду впливу міста на все суспільство. У лінгвістиці концепт трактується як уявлення (С.Аскольдов (Алєксєєв)) [4,с.269]; як «алгебраїчне вираження значення» (Д.Лихачов) [24,с.28]; як ключове слово культури (А.Вежбицька); як те, «у вигляді чого культура входить у ментальну свідомість людини» (Ю.Степанов) [39,с.40-76]. За внутрішньою формою вираження концепт і поняття - однакові, концепт є калькою з латинської conceptus «поняття», від іменника concipere «починати»; поняття від іменника пояти, давнього «схопити, взяти у власність». Автори «Літературного словника-довідника» ототожнюють слова поняття і концепт, визначають останній, як «формулювання, розумний образ, загальна думка, поняття, що домінують у художньому творі чи літературній статті» [25,с.373], що корелює із попереднім визначенням і породжує різносторонність тлумачення. Концепт і поняття мають певні відмінності, про що зазначає у своїх працях В.Н.Телія, яка вважає, що заміна терміна «поняття» на термін «концепт» - не просто термінологічна заміна: Концепт - це завжди знання, структуроване у фрейм, а це означає, що він відображає не лише суттєві ознаки обєкта, а й усі ті, які у певному мовному колективі заповнюються знанням про сутність» [42,с.96].На межі ХІХ та ХХ століть Україна починає домінувати за рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях Російської імперії і посідає одне з перших місць у світі. Саме у цей період у літературі починає зявлятись образ українського міста. У Підмогильного місто показане з точки зору колишнього селянина і автора майже у всіх своїх творах тримається цього образу. Валерянові Підмогильному «вістря цієї проблеми бачилось, узагальнено кажучи на перехресті міста і села». Національно українським було тільки село, і якщо письменство хотіло держатись ґрунту, воно мусило на це «своє» село оглядатись і з його черпати свій матеріал» [14,с.343]. письменники нової генерації, хоча здебільшого і були вихідцями з села, прийняли культуру міста, перейнялися новою культурною ідентичністю, основи якої закладали в уста своїх героїв.Тиша міської кімнати порушується махновцями, що приходять із вулиці і сприймають усіх мешканців міста як панів, звідси й ненависть до усього, що поєднується у їхній свідомості з містом - до комірця, білої руки, камяних будинків («Третя революція»). І як описує автор простір край міста: «Радісно дихала ніч пахощами далекого степу, і з подихами доносився невиразний шум чудових розмов її з землею» [34, с.75]. Концепт міста у прозі Підмогильного реалізується на рівні топосів вулиці, будинку, кімнати, що аж ніяк не вичерпнуть усіх можливих варіантів топологізації простору міста автором, однак за допомогою цих елементів зможемо пр
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Урбаністична тема в літературному творі
1.1 Місто в українській художній прозі початку ХХ століття
1.2 Становлення концепту міста
Розділ ІІ. Місто у прозі Валеряна Підмогильного
2.1 Мала проза Валеряна Підмогильного. Особливості реалізації концепту міста
2.2 Переживання міста. Конструювання нового літературного героя