Основні форми контролю за інформаційним простором в українських губерніях Російської імперії у період Першої світової війни. Причини підвищеної уваги влади до унеможливлення поширення чуток військового змісту. Нормативно-правова база військової цензури.
Аннотация к работе
Поліційний контроль за інформаційним простором став важливим елементом державної безпеки у Російській імперії, а особливо в її українських губерніях, які у роки Великої війни у своїй більшості були віднесені до театру військових дій, і у певні моменти були включені до фронтових районів. У Російській імперії на другий день після оголошення Німеччиною війни було запроваджено військову цензуру друкованих видань та перлюстрацію приватної кореспонденції, жандармерія боролася з нелегальною передачею інформації через транспортне сполучення, поштових голубів, телефонний та приватний телеграфний звязок, поліція мала перекрити один із найбільших каналів поширення інформації - міжособистісне спілкування. Протягом війни для того, щоб обмежити поширення серед солдатів антиурядової пропагандистської продукції, керівні органи військової цензури фронту вимагали від своїх підлеглих посиленої пильності під час перлюстрації приватної кореспонденції, ретельнішого перегляду посилок, бандерольних відправлень, прискіпливішого цензурування пожертвуваної солдатам літератури. З початком війни перед спецорганами та поліцією було поставлено завдання розробити заходи щодо унеможливлення передачі кореспонденції в обхід поштових установ, використання земського та залізничного (недержавного) телефонно-телеграфного звязку для приватного спілкування, припинення розмов на військову і політичну тематику у місцях масового скупчення людей. Стратегічний характер залізничного сполучення обумовлював і той факт, що з самого початку будівництва залізниць у Російській імперії та введення їх в експлуатацію було створено Жандармське поліційне управління залізниць (далі - ЖПУЗ).
Список литературы
Сідак В.С. З історії української розвідки та контррозвідки. Нариси. - К.: Ін-т СБУ, 1994. - 401 с.; Щербак М.Г. Каральні органи царизму наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Історія України. - 1999. - № 4. - С. 10-12; Її ж. Жандармсько- поліцейські органи на Україні на початку ХХ ст. та основні напрямки їх діяльності //
Вісник Київського університету. - 1992. - № 5; Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.: Монографія. - Х., 2001. - 246 с.
Центральний державний історичний архів України, м. Київ, ф. 278, оп. 1, спр. 229, арк. 166-167.
Там само, ч.1, оп.1, спр. 221, арк. 62-64.
Там само, ф. 310, оп. 7, спр. 77, арк. 223.
Там само, ф. 320, оп. 1, спр. 1430, арк. 50.
Там само, ф. 278, оп. 2, спр. 2883, арк. 3.
Там само, ф. 385, оп. 1, спр. 2793, арк. 171.
Там само, ф. 342, оп. 1, спр. 14, арк. 13.
Там само, ф. 341, оп. 1, спр. 44, арк. 29-30.
Державний архів Чернігівської області, ф. 128, оп. 6, спр. 42.