Головні поняття і загальна характеристика дискурсу. Основні інструменти аналізу тексту по Феркло. Сутність параметральних та компонентних моделей "of-phrases" з прикладами. Вживання прийменників у англійській мові. Особливість фреймових словосполучень.
Аннотация к работе
Уявлення про дискурс, властиві сучасному мовознавству, відображають увесь розвиток лінгвістичної науки. Дискурс відіграє роль мосту між комунікацією, філософією, когнітивною лінгвістикою, соціологією, психологією, риторикою, семантикою, лірикою тощо. Як відомо, у сучасній лінгвістиці не існує однозначного визначення поняття дискурсу. Тому у цьому дослідженні було наведено та проаналізовано основні характеристики, моделі та функції «оф-фраз» у англійській мові. Актуальність проблеми полягає у тому, що комплексне та систематичне дослідження дискурсу разом із «оф-фразами» з точки зору когнітивної й комунікативної лінгвістики відображає розподілення мовного цілого та підкреслює ступінь взаємозвязку різнорівневих функціонально вагомих лінгвістичних одиниць.Термін «дискурс» використовується у різних значеннях, що дає змогу вченим стверджувати про «розмитість» його поняттєвих меж. У багатьох текстах дискурс сприймається як вияв культурного спілкування (дискурс культури, модернізму, постмодернізму), етнокультурних особливостей спілкування (міжкультурний, іншокультурності, різномовний), культурно-історичних особливостей спілкування (дискурс Нового часу, Відродження). Дискурс (фр. discours - промова, виступ, слова) - у широкому сенсі складна єдність мовної практики і над мовних факторів (значима поведінка, що маніфестується в доступних почуттєвому сприйняттю формах), необхідних для розуміння тексту, єдність, що дає уявлення про учасників спілкування, їхні установки й цілі, умови вироблення і сприйняття повідомлення. Вчені звязують часте ототожнення тексту і дискурсу, по-перше, з відсутністю в деяких європейських мовах терміну, еквівалентного французькому та англійському, discours(e), а по-друге, з тим, що раніше в обсяг поняття дискурс включалася лише мовна практика. Дискурс - насамперед, це мова, занурена в життя, у соціальний контекст (з цієї причини поняття дискурсу рідко вживається стосовно древніх текстів).Прийменники передають відношення іменника, займенника, числівника або герундія до дієслова або до іншого іменника. Багато прийменників в англійській мові багатозначні і можуть виражати як конкретні, так і абстрактні значення. При перекладі з української на англійську мову вибір прийменника в англійському реченні чи словосполученні може залежати і від того, про який український відмінок йде мова. Із словами advantage / disadvantage (перевага, недолік чого-небудь) використовується лише прийменник of, а після іменника damage (збиток, шкода кому-небудь) варто поставити саме прийменник to. Існування в англійській мові трикомпонентних: our survey of the structural properties of our data і навіть чотирикомпонентних: parts of the analysis of the piece of writing словосполучень із прийменником of вказує на те, що на когнітивному рівні фрейми та скрипти існують не автономно, а утворюють більш загальну когнітивну структуру.Схематично словосполучення з прикметника та іменника (clever man, red flower), дієслова та іменника (take books, build houses,тощо) можна подати у вигляді формули Структура словосполучень може бути подана у звязку з головним словом, наприклад структура дієслівних груп (to build houses, to rely on somebody) може бути зображена як to build N, to rely on N. Словосполучення може мати різну структуру, але однакове головне слово, яке в кожному з прикладів має різну семантику та значення: mean N (mean something) and mean V(inf.) (mean to do something); Якщо у слова номінативна функція проявляється у назві предмету, явища, процесу, у реченні - у назві випадку чи ситуації, то в словосполученні і більш за все в субстантивній конструкції все це знаходить специфічне поєднання: наприклад: asphalting - robots asphalt the roads-asphalting the roads by robots ; Перший компонент таких словосполучень може позначати спеціальні якості контролю за подіями: the fate of various victims, уміння складати плани: the aim of a man тощо.Більш детально було вивчено академічний дискурс і його різновид - лекцію. На основі вивченого матеріалу можна стверджувати, що на сьогодні помітним є широке вживання в лінгвістичній літературі поняття дискурсу, з одного боку, паралельно з поняттями «діалог», «текст», «мовлення», з іншого - як родової категорії відносно них.Говорячи про дискурс, спочатку був проведений аналіз підходів і трактувань останнього. Різноманітність визначень такого поняття як дискурс вражає, та проведені дослідження дозволяють дати йому характеристику і доводять, що всі існуючі підходи пояснюють дискурс, як явище дуже широке та різнобічне, беручи за основне лише один якийсь його аспект. Стратегії академічного дискурсу реалізовано в його жанрах - наукова стаття, монографія, дисертація, наукова доповідь, виступ на конференції, стендова доповідь, науково-технічний звіт, рецензія, реферат, анотація, тези, лекції. Процес активізації навчання вимагає певної спільної діяльності викладача і студента, застосування різноманітних прийомів,засобів, форм, системи дій, спрямованих на розвязання різноманітних за своєю направлен
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ЛЕКЦІОННОГО ДИСКУРСУ
1.1 Поняття і загальна характеристика дискурсу
1.2 Моделі «of-phrases». Параметральні та компонентні моделі с прикладами
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ OF-PHRASES В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
2.1 Граматичний аспект of-phrases. Вживання of-phrases