Дослідження закономірностей динаміки зародження, підйому і кризи міста. Обґрунтування теоретико-методологічних основ конструктивно-географічного аналізу стану урбосистеми і її екологічної оптимізації. Основні функції та принципи соціоприродних явищ.
Аннотация к работе
Концентрація процесів і функцій, повязаних з розвитком великих міст, традиційно призводить до надмірного розвитку їхніх центральних ділянок. У межах конструктивно-географічного підходу до великого міста як соціально-екологічної системи використовували природно-географічний, економіко-географічний та соціально-екологічний підходи, які допомогли пізнати особливості розвитку міста протягом ХХ ст.та обґрунтувати засади його оптимізації як соціально-екологічної системи. Розглянуто: поняттєво-термінологічну і дослідницьку системи, теоретичні засади соціально-екологічного дослідження великих міст, формування їх структури та потенціалу для вирішення проблем містобудування, охорони довкілля та збереження історико-культурного надбання міст. Особливості та практичне вирішення названих проблем розглянуто на прикладах функціонування та розвитку соціально-екологічних систем великих міст. Перший і другий рівні забезпечують методологічну основу (підґрунтя) дослідження; третій рівень - не тільки залишає дослідження у межах наук про Землю, а й вибудовує коридор концептуальних засад, який спрямовує пошуки до заздалегідь виробленої мети; четвертий і пятий рівні методологічно наближають дослідження згідно з його обєктом та завданням, Завдяки цьому, у сукупності формується методологічна система, здатна в повному обсязі забезпечити конкретний науковий пошук.У дисертації досліджено основні тенденції взаємодії соціуму міста з навколишнім середовищем, розглянуто структурні і функціональні зміни основних складових соціально-екологічної системи, шанси та загрози в суспільному та навколишньому середовищі. Обґрунтовано підходи та запропоновано заходи щодо оптимізації взаємодії людського суспільства та природи і формування ефективного механізму управління якістю життєвого середовища у великих містах. Основу соціоприродної концепції сучасного міста становить сукупність закономірностей щодо уявлення про нього як соціально-екологічну систему, яка розвивається в напрямі деструктивності життєвого середовища, підвищення структурної невпорядкованості й втрати системних ознак, переводить систему міста до стану динамічної рівноваги із суспільним впливом, коли її елементи безперервно реагують на цей вплив і формують сценарій розвитку; Концепція соціоприродного розвитку великого міста як взаємопроникла єдність суспільства та природи обєктивно формує природно-соціальний континуум, що виражається в соціально-екологічних системах, головні ознаки яких визначаються вихідною структурою природно-територіальних комплексів і типом функціонування створених суспільством господарських обєктів, котрі на території великих міст, практично видозмінюють природні ознаки, в тому числі власну структуру, утворюючи конструкції, які складаються з багатьох різнорівневих блоків, що переплітаються в просторі і постійно перебудовуються в часі, перебувають в ієрархічній підпорядкованості та просторово-часовому функціонуванні; 5.
У дисертації досліджено основні тенденції взаємодії соціуму міста з навколишнім середовищем, розглянуто структурні і функціональні зміни основних складових соціально-екологічної системи, шанси та загрози в суспільному та навколишньому середовищі. Проаналізовано їх прояв на терені міста. Обґрунтовано підходи та запропоновано заходи щодо оптимізації взаємодії людського суспільства та природи і формування ефективного механізму управління якістю життєвого середовища у великих містах.
Як підсумкові можна виділити такі результати, одержані при проведенні дисертаційного дослідження: 1. Сучасний стан конструктивно-географічних наукових напрацювань щодо великих міст, як особливих геосистем, характеризується виникненням нового географічного напряму - теорії міст, головним положенням якої є їх розгляд як соціально-екологічних систем;
2. Основу соціоприродної концепції сучасного міста становить сукупність закономірностей щодо уявлення про нього як соціально-екологічну систему, яка розвивається в напрямі деструктивності життєвого середовища, підвищення структурної невпорядкованості й втрати системних ознак, переводить систему міста до стану динамічної рівноваги із суспільним впливом, коли її елементи безперервно реагують на цей вплив і формують сценарій розвитку;
3. Велике місто, його соціально-екологічна система (СЕМ) - продукт соціоприродний, в якому акумулюються власні сили природи та культурно-творча діяльність людини. Основною ознакою СЕМ є наявність соціального чинника, спрямованого на збереження стійкості довкілля за максимально можливого зростання ефективності споживання ресурсів, де один із блоків власне соціальний (компонентна система), а другий - природна підсистема (екологічна);
4. Концепція соціоприродного розвитку великого міста як взаємопроникла єдність суспільства та природи обєктивно формує природно-соціальний континуум, що виражається в соціально-екологічних системах, головні ознаки яких визначаються вихідною структурою природно-територіальних комплексів і типом функціонування створених суспільством господарських обєктів, котрі на території великих міст, практично видозмінюють природні ознаки, в тому числі власну структуру, утворюючи конструкції, які складаються з багатьох різнорівневих блоків, що переплітаються в просторі і постійно перебудовуються в часі, перебувають в ієрархічній підпорядкованості та просторово-часовому функціонуванні;
5.Конструктивно-географічні основи у процесі дослідження соціально-екологічних систем великих міст виявляються у створенні такої моделі (конструкту) досліджуваного географічного обєкта, яка б найбільш правильно відображала їхні основні функції і будову, сприяла оптимізації та гармонізації взаємовідносин суспільства та природи на досліджуваній території;
6. Функціонування соціально-екологічної системи великого міста підпорядкована концепції соціоприродного розвитку території, визначальним чинником якого є пануючий тип організації виробництва і трудових відносин між людьми. Праця є однією з визначальних категорій у розумінні сутності людини, а отже й для взаємовідносин з довкіллям, що ми довели на дослідженні соціально-екологічної системи великого міста (на прикладі міста Львова). Соціоприродний розвиток великого міста обумовлений розмірами і просторовою структурою міста, історією його розвитку, історико-культурною спадщиною, природними ландшафтами, демографічними процесами тощо;
7. Оптимізація як єдність доцільно діючих елементів, що мають певні функції відносно особливостей організації сучасного розвитку великого міста ґрунтується на принципах історизму та оцінках стану природного середовища міста, відтворення поселенського навантаження на нього на різних історичних етапах розвитку урбосистеми, встановлення трансформаційних процесів та їх інтенсивності;
8. Закономірності розвитку демографічних процесів великого міста (на прикладі міста Львова) контролює його соціум, як складова соціально-екологічної системи і є провідним чинником її модифікації та індикатором розвитку в кожну конкретну історичну епоху;
9. Емерджентна структура великих міст, контрольована виробничо-господарськими, соціальними і природними чинниками, в разі неадекватних керівних дій і контролю за структуроформувальним та процесоформувальним розвитком, неминуче призводить до втрати якості життєвого середовища. Соціально-екологічна система міста як його провідна складова виконує роль контрольно-обмежувального чинника щодо природно-господарської системи з метою гармонізованого розвитку його території;
10. Найважливішою організаційно-дослідницькою функцією великого міста як соціально-екологічної системи варто вважати наявні наукові знання, зокрема конструктивно-географічні, як комплексні, найбільш інтегровані й синтезовані, що відображають складну, неоднорідну природу міст з їхнім історичним середовищем; надання їй не лише дослідницько-організаційної, але й теоретико-концептуальної єдності;
11. Місто як соціально-екологічна система перебуває у безперевному функціональному розвитку, що характеризується пульсуючими відцентрово-доцентровими ознаками. У цих умовах однією з найважливіших проблем сучасних великих міст щодо підтримання навколишнього природного середовища на нормативному рівні є оптимізація функціонального зонування міст - не тільки поділу територій на сельбищну, промислову, комунально-складську, рекреаційну тощо, а й виділення перехідних, потенційно нестійких і загрозливих, наприклад, екологічно, зон і підзон;
12. На території міста Львова (як дослідницького еталону) етапи взаємодії суспільства та природи відповідають не лише вдосконаленню засобів виробництва, якими населення впливало на природу, але й розвитку виробничих відносин, самого людського суспільства. У ХХ ст. можна виділити три етапи взаємодії суспільства та природи, зокрема: а) змін геопросторових особливостей (переважно наприкінці ХІХ - у першій половині ХХ ст.). Особливих змін зазнала територія міста - відбулося розширення. Значно змінилася його геоморфологія, на що вплинуло будівництво залізничного вокзалу, прокладання колій для розвитку міського трамвая, проведення гідрологічних робіт для взяття русла Полтви в колектор. У промисловості визначальними галузями стали легка та харчова. Місто розвивалося як осередок промисловості й адміністративного управління, відбулася його інтенсивна забудова. Вплив на природу стає дедалі помітнішим, починають розглядати природоохоронні заходи, але лише у формі охорони окремих природних обєктів шляхом виключення з господарського використання деяких із них, б) техногенного впливу на довкілля (з 1946 року до кінця 80-х років).
Спорудження і введення в дію великих промислових обєктів, формування промислових вузлів та прояв специфіки їх впливу на довкілля, будівництво нових мікрорайонів, поява нових видів транспорту. Економічна криза, що охопила всі життєві сфери суспільства, особливо проявилася у взаємодії суспільства та природи. Простори, які традиційно залишалися незабудованими й створювали в міській улоговині природні зелені розриви, що забезпечували адекватне сприймання архітектурно-ландшафтного обличчя міста, перетворились у щільно забудовані міські квартали. Переважали машинобудівна, електротехнічна, радіотехнічна і приладобудівна галузі промисловості. У демографічних процесах спочатку переважали міжрегіональні потоки (переселення з Росії та сходу України) населення, а пізніше - внутрірегіональні, які значною мірою формували структуру соціогеографічного простору міста. Розпочинають працювати на місцях підрозділи Державного комітету по охороні природи, створеного постановою уряду у червні 1967 року. в) структурної перебудови економіки (кінець 80-х років ХХ ст. - початок ХХІ ст.) Перебудова суспільних відносин у державі вплинула на структуру виробництва у місті. На перше місце знову, як і на початку століття, вийшла харчова промисловість. Процес руйнування архітектурно-ландшафтної побудови Львова продовжується, і здійснюється це ненавмисне, але дуже інтенсивно. Унаслідок антропогенних змін рельєфу, мікроклімату, гідрологічного режиму відбувається антропогенізація ландшафтів. Серед основних чинників, що впливають на забруднення довкілля, стає автотранспорт. Зменшується масовий приплив сільських жителів у місто, збільшується питома вага зовнішньої міграції в структурі міграційних потоків, зростають обсяги тимчасової трудової міграції за кордон;
13. Оскільки, екологічна ситуація великих міст тісно повязана з реалізацією ними екологічної, містобудівної та житлової політики, для вирішення проблем оптимізації їх соціоекологічних систем необхідним є таке впровадження нових механізмів управління, які б ґрунтувалися на врахуванні не тільки всіх наявних складників міської системи, а й на єдиній емерджентній системі міста з його цілісним життєвим середовищем. Одним з головних є екологізація управління територією міста, що реалізується унаслідок виконання основних принципів управління територією, питання екологізації міської системи розселення і районного планування (збереження оптимального стану екологічних компонентів геосистем, підтримка рівноваги між антропогенними, техногенними та природними підсистемами міста), забезпечення високої якості середовища в місцях розселення, збереження природних та інших памятників, розвитку території з урахуванням комплексного і раціонального використання природних ресурсів.
Екологізація території міста грунтується на концепції сталого розвитку міста, що передбачатиме узгодження і гармонізацію соціальної, економічної й екологічної складових функціонування міської соціоекосистеми задля поліпшення добробуту, здоровя людей та охорони навколишнього природного середовища.
Список литературы
1. Назарук М.М. Львів у ХХ столітті : соціально-екологічний аналіз : монографія / М.М. Назарук. - Львів : Укр. акад. друкарства; вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. - 348 с., іл.
2. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології: монографія / М.М. Назарук. - Львів : Афіша, 1999. - 256 с.