Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в Україні - Реферат

У новітньому українському законодавстві термін "орган виконавчої влади" вперше зявився у Декларації про державний суверенітет України, в якій було закріплено принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову.Органи ж, які здійснювали їх рішення, так і називались - виконавчі органи (виконавчі комітети відповідних Рад). Стосовно уряду (тоді - Ради Міністрів), його центральних органів - міністерств і відомств, то їх офіційна назва збігалась і походила від назви виконуваної ними діяльності - вони іменувались органами державного /правління. Цей правовий інститут складається з таких основних елементів: завдання та цілі, компетенція, відповідальність, порядок формування та процедури діяльності цих органів. Повноваження - це закріплені за органом виконавчої влади права і обовязки (в тому числі обовязки нести відповідальність за наслідки виконанння повноважень так звані "юрисдикційні" обовязки). Центральне місце і переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади складають державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обовязкових до виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.Відповідальність (крім політичної) органів виконавчої влади - певний стан (режим) організаційних відносин між органами, за яким певний орган (посадова особа) вправі застосовувати заходи дисциплінарної (службової) відповідальності до інших органів (посадових осіб). Для цього слід вирішити питання їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності, а також зясувати перелік актів, які видає той чи інший орган у процесі своєї діяльності з метою здійснення своїх повноважень. Повна підпорядкованість (підлеглість) передбачає наявність у вищого органу всіх або переважної більшості важелів керуючого впливу, включаючи вирішення щодо підлеглого органу: установчих питань; визначення правового статусу; кадрових питань; здійснення контролюючих функцій; отримання звітності; застосування заходів відповідальності. Підзвітність і підконтрольність органів виконавчої влади - це певний стан (режим) організаційних відносин між органами виконавчої влади, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той зобовязаний надавати необхідні можливості для таких перевірок і звітувати про свою діяльність. Наприклад, відповідно до Конституції Закон "Про місцеві державні адміністрації" визначає організацію, повноваження та порядок діяльності обласних і районних державних адміністрацій; особливості здійснення виконавчої влади у місті Києві визначаються Законом "Про столицю України - місто-герой Київ"; юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації Національного банку визначаються Законом "Про Національний банк України".Характерними для уряду є такі функції: а) внутрішньополітичні - забезпечення прав і свобод людини й громадянина, здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; Конституція України встановила, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади держави.Отже, уряд - це вищий орган у системі виконавчої влади, певною мірою підпорядкований парламенту, якому належить політична виконавча влада і який здійснює державне управління суспільними справами, впроваджує в життя рішення законодавчої влади й забезпечує дотримання встановлених у державі законів. Конституції та законодавства встановлюють різні назви урядів - власне уряд, кабінет міністрів, рада міністрів, державна рада тощо. Але для позначення відповідного колегіального органу як загального явища доцільно користуватися терміном "уряд". Первісне значення слова "government", що коренем сягає класичних мов, повязане зі словом "вести". 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять: Премєр-міністр, Перший віце-премєр-міністр, три віце-премєр-міністри та всі міністри.

План

Вступ

1. Визначення правового статусу

2. Елементи правового статусу

3. Функції уряду

Висновки

Список використаних джерел

Отже, уряд - це вищий орган у системі виконавчої влади, певною мірою підпорядкований парламенту, якому належить політична виконавча влада і який здійснює державне управління суспільними справами, впроваджує в життя рішення законодавчої влади й забезпечує дотримання встановлених у державі законів.

Конституції та законодавства встановлюють різні назви урядів - власне уряд, кабінет міністрів, рада міністрів, державна рада тощо. Але для позначення відповідного колегіального органу як загального явища доцільно користуватися терміном "уряд". Первісне значення слова "government", що коренем сягає класичних мов, повязане зі словом "вести".

Як правило, повноваження уряду включають у себе: - виконання рішень законодавчої влади;

- здійснення функцій загального керівництва й управління справами в державі;

- прийняття рішень із найважливіших внутрішніх і зовнішньополітичних питань;

- законодавчу ініціативу - направлення до розгляду парламентом проекту бюджету, проектів законів та інших нормативних актів.

Формально уряд вважається колегіальним органом, який несе солідарну відповідальність за прийняті рішення та здійснюваний курс. Кількісний склад і структура уряду є відмінними у різних країнах. Більше того, у більшості держав не існує й чітко встановленого переліку міністерств, за винятком хіба що США та Швейцарії. Конкретний перелік міністерств та кількість членів уряду переважно залежать від рішення законодавчого органу, який затверджує новий уряд. Необхідно зазначити, що державним органом політичного керівництва є не увесь уряд, а так званий кабінет, до складу якого здебільшого входять провідні члени уряду, які очолюють найвпливовіші міністерства. Згідно зі ст. 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять: Премєр-міністр, Перший віце-премєр-міністр, три віце-премєр-міністри та всі міністри.

Характеризуючи структуру та організацію урядів, слід зупинитися на питаннях їх складу. Основною діючою особою уряду є його глава. Найбільш часто його називають премєр-міністром, хоча й існують деякі інші титули: голова ради міністрів, голова державної ради, канцлер, президент. Глава уряду - це політичний діяч, який очолює один із вищих органів держави, наділений особливими, самостійними повноваженнями для здійснення керівництва суспільними справами у сфері виконавчої влади.

Конституції більшості країн майже нічого не говорять про якесь особливе місце премєр-міністра в структурі уряду і серед державних інститутів у цілому. Нерідко все обмежується загальним положенням про те, що глава уряду очолює уряд і керує ним. Не виключенням із такого правила є й українська Конституція, в якій відсутнє поняття "глава виконавчої влади" і лише сказано, що "Премєр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України". З цього можна зробити висновок, що, по-перше, Верховна Рада з певних причин відмовилася вживати цей термін, а по-друге, повноваження, притаманні главі виконавчої влади, фактично в нашій країні розподілені між Президентом і Премєр-міністром, який очолює уряд. Дуалізм керівного центру урядової організації є ще однією особливістю сучасної моделі організації виконавчої влади в Україні. Зміст такого розподілу визначається конституційними нормами і державно-політичною практикою країни.

Такий стан є характерним для країн зі змішаною республіканською формою правління, до яких і належить Україна, на відміну від президентської системи, де всенародно обраний президент виконує обовязки як глави держави, так і глави уряду, а посада останнього є взагалі відсутньою, та парламентської, у якій реальна виконавча влада належить премєр-міністру при існуванні монарха чи номінального президента.

У практичній діяльності саме премєр-міністр є ключовою фігурою уряду. Встановлений у багатьох конституціях порядок формування уряду передбачає як першу стадію заміщення саме його глави. Відставка премєр-міністра з будь-яких причин майже завжди має наслідком відставку всього складу уряду. Глава уряду відіграє провідну роль у визначенні складу уряду. При цьому участь парламенту і глави держави в цій процедурі багато в чому носить формальний характер. Премєр-міністр формує програму діяльності уряду, яку затверджує Верховна Рада України. Він також вирішує питання внутрішньої структури та організації уряду, керує засіданнями кабінету, а подекуди, практично підміняє його. У випадку розходження позицій з важливих питань між главою уряду і його окремими членами, вирішальне слово буде за премєром, який має право вимагати відставки конкретного міністра. Під загальним керівництвом глави уряду нерідко знаходиться інститут державної служби, що дає змогу йому здійснювати контроль та реально впливати на кадрову політику у системі виконавчої влади країни.

Разом з тим в українському варіанті формування та організації роботи уряду посада Премєр-міністра, за умови існування дуалізму центру виконавчої влади, є, по-перше, не самостійною, а по-друге, досить слабкою, особливо у порівнянні зі статусом керівників урядів країн зі схожою до української, президентсько-парламентською формою правління (Франція, Російська Федерація). Таке становище є не зовсім оптимальним, особливо зважаючи на світові тенденції, що відбуваються останнім часом. Зокрема, спостерігається звуження практики колегіальності на урядовому рівні. Таке явище, що носить характер обєктивного процесу суспільно-політичного і державно-правового розвитку багатьох країн, знайшло відповідне відображення в науці. Концепція "правління премєр-міністра" в конституційній та управлінській теорії значно потіснила концепцію "правління кабінету", яка, в свою чергу, зайняла місце теорії парламентського правління.

Конституція України. Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. З подальшими змінами. // Відомості Верховної Ради (ВВР).-1996.-№30.- ст.141.

Закон України "Про Кабінет Міністрів України" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 25, ст.241.

Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1574/99 "Про склад Кабінету Міністрів України" із змінами станом на 19 грудня 2005 року - Законодавство "ЛІГА".

Размещено на .ru