Етапи становлення і розвитку конституційно-правового статусу національних меншин в Україні з 1917 по 2001 рік, ставлення до них органів державної влади. Аналіз форм самоорганізації національних меншин; механізм реалізації і захисту основних прав і свобод.
Аннотация к работе
Становлення в Україні інститутів громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави передбачає правове забезпечення діяльності та створення необхідних передумов всебічного розвитку національних меншин як складових української поліетнічної нації. Це має своїм результатом утвердження конституційно-правового статусу національних меншин, як надійної гарантії їхніх прав та свобод. Законом України "Про національні меншини в Україні" 1992 року вперше законодавчо визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Дослідження конституційно-правового статусу національних меншин в Україні також повязане, по-перше, з необхідністю створення теоретичних основ та визначення системи конституційних прав національних меншин в Україні як однієї із складових конституційного права; по-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства відповідно до Конституції та Закону України "Про національні меншини в Україні"; по-третє, з необхідністю створення ефективних механізмів забезпечення основних прав та свобод національних меншин в Україні. Завданнями роботи є: - визначити основні етапи становлення і розвитку конституційно-правового статусу національних меншин в Україні як субєктів конституційного права в період з 1917 по 2001 рік та дати наукову характеристику ставлення до національних меншин органів державної влади України на різних етапах розвитку держави;У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідженості теми, зазначається звязок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені мета та завдання, обєкт та предмет дисертаційного дослідження, охарактеризовані його методологічна основа, розкривається наукова новизна роботи і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про публікації результатів дисертації, структуру і обсяг роботи.Дисертант зазначає, що за часів Західноукраїнської Народної Республіки для національних меншин була проголошена персональна автономія з правом їх представництва в уряді. Перша Конституція УСРР 1919 р. визначила термін "національні меншини" та заборонила будь-які форми дискримінації національних меншин або обмеження їх рівноправності. Водночас термін "національні меншини" в нормативно-правових актах України за часів перебудови не був визначений, а національні меншини не набули конституційно-правового статусу субєктів права. Перший етап починається від проголошення Декларації прав національностей України (1 листопада 1991 р.) і тривав до прийняття Закону України "Про національні меншини в Україні" (25 червня 1992 р.). Другий етап розпочався після прийняття Закону України "Про національні меншини в Україні" і завершився прийняттям Конституції України (28 червня 1996 р.).