Поняття інституту народного депутата України, його сутність як представника народу, члена парламенту та суб’єкта політичної влади. Конституційне відношення депутата до органів державної влади та місцевого самоврядування, механізми реалізації повноважень.
Аннотация к работе
Після здобуття незалежності Україна, як і низка інших пострадянських республік, відмовилась від побудови державної влади на основі принципу верховенства Верховної Ради України над всіма іншими державними органами і сприйняла принцип організації державної влади на засадах її поділу на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6 Конституції України). Відповідно з цим нововведенням Конституція України 1996 р. вперше у вітчизняній конституційній правотворчості конституювала Верховну Раду України - парламентом, який виступає єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст.75 Конституції України). Починаючи з 1990 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на інститут народного депутата України, проблематиці конституційно-правового статусу народного депутата України приділяли увагу М.О. Основна мета дисертаційної роботи полягає у тому, щоб на базі досягнень юридичної теорії, зокрема конституційно-правової, продовжити розроблення теорії народного депутата і шляхом її поглиблення, розвитку та оновлення створити сучасну теорію інституту народного депутата України; на даній основі запропонувати наукову концепцію конституційної моделі мандату народного депутата України як субєкта державно-владних відносин; сформулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про статус народного депутата України. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні методи, принципи та підходи до визначення конституційно-правового статусу народного депутата України, його місця та ролі у політичній системі суспільства, а саме: метод діалектичної логіки - для розкриття представницького та посадового аспектів конституційно-правового статусу народного депутата України; соціологічний метод - при аналізі ситуації, яка склалася з кількісним та якісним складом Верховної Ради України; формально-логічний метод - при визначенні основних понять, юридичних конструкцій, правових засад діяльності народних депутатів України; порівняльно-правовий метод - при дослідженні вітчизняного та зарубіжного досвіду регулювання конституційно-правового статусу депутата парламенту; системно-функціональний метод - як засіб зясування ролі та місця народного депутата України у політичній системі України і його функціонального призначення; структурно-функціональний метод - у звязку з визначенням підходів до народного депутата України з точки зору його внутрішньоспеціальних статусів, а також розкриттям діяльності народного депутата України як посадової особи та політичного діяча; порівняльно-ретроспективний при аналізі становлення та розвитку ідеї народного представництва; формально-логічний при розгляді співвідношення різних елементів конституційно-правового статусу народного депутата України з метою їх гармонізації та оптимізації; аналогії при розробці питань щодо історичної еволюції конституційно-правового статусу народного депутата.Перший розділ - «Загальна характеристика конституційно-правового статусу народного депутата» складається з чотирьох підрозділів: теоретичні основи статусу парламентарія як інституту представницької демократії; поняття конституційно-правового статусу народного депутата України; теоретичні доктрини та конституційна модель депутатського мандату; конституційно-правові основи статусу народного депутата України. Народні депутати України як посадові особи характеризується тим, що: права та обовязки народних депутатів України встановлені у межах компетенції парламенту; діяльність народних депутатів України підпорядкована виконанню функцій, покладених на орган законодавчої влади; посадовим правам парламентаріїв України кореспондують їх посадові обовязки; здійснення діяльності народних депутатів України гарантується законодавством; вимоги народних депутатів України повинні виконуватися всіма, кому вони адресовані; парламентарії України мають право набувати так званих внутрішньоспеціальних статусів; встановлена специфічна система гарантій; передбачені специфічні види та процедура відповідальності парламентаріїв. Здійснений науковий аналіз структури конституційно-правового статусу народного депутата України дозволяє виділити певні його елементи, зокрема: політико-правова природа депутатського мандату; підстави виникнення і припинення дії депутатського мандату; права і обовязки народного депутата України; форми роботи народного депутата; гарантії здійснення депутатських повноважень; відповідальність народного депутата України. Зазначається, що нормативно правовий статус народного депутата України утворюється сукупністю прав і обовязків парламентарія України як представника народу та члена колективного органу законодавчої влади України, а також прав та обовязків інших органів державної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб щодо народних депутатів України, котрі безпосередньо закріплені в Конституції України, Законі України «Про статус народного депутата України», Регламенті Верховної Ради України, а також опосередковано в численних нормативно-правових актах України, що стосуються вибор