Дослідження закономірностей та особливостей правового регулювання реалізації зовнішніх функцій сучасної розвинутої держави. Формування і функціонування конституційно-правового механізму зовнішніх відносин Канади, вплив доктринальних концепцій федералізму.
Аннотация к работе
Дослідження нормативних засад і функціональних особливостей конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (інша назва - “зовнішньополітичний механізм”) сучасної держави має важливе науково-теоретичне і політико-практичне значення. З огляду на актуальність проблем формування і розвитку в Україні механізму зовнішніх відносин, так само як і механізму правової держави загалом, суттєвий інтерес представляє відповідний досвід Канади - країни, яка має давні й усталені традиції демократії, і яка є одним із найперспективніших зовнішньополітичних партнерів України з огляду на україно-канадську Угоду про дружбу і співробітництво від 24 жовтня 1994 р. Практичний досвід розвинутих країн у побудові і функціонуванні національного зовнішньополітичного механізму значною мірою знайшов своє відображення як у Конституції України, так і в ряді законодавчих актів - у Законі України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р., “Основних напрямах зовнішньої політики України”, схвалених Верховною Радою України 2 липня 1993 р., а також у “Положенні про дипломатичне представництво України за кордоном”, затвердженому розпорядженням Президента України 22 жовтня 1992 р., в “Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні”, затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 р. і в “Положенні про торгівельне представництво України за кордоном”, затвердженому Указом Президента України від 17 вересня 1993 р. зясування специфічних функціональних рис зовнішньополітичного механізму, що зумовлюються федеративним державним устроєм Канади: впливу доктринальних концепцій федералізму на функціонування зовнішньополітичного механізму Канади, співвідношення компетенції федеральних і провінційних органів влади й управління у сфері відносин з іноземними державами, практичних підходів у процесі гармонізації зовнішньополітичних інтересів “центру” і субєктів федерації. Наукова новизна даної дисертації полягає в тому, що на основі дослідження проблем формування і здійснення зовнішньополітичного курсу конкретної держави - Канади - вперше в Україні сформульовано принципово нову концепцію конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (зовнішньополітичного механізму) держави загалом, який (механізм) розглядається як система правовідносин між органами державної влади з приводу виконання зовнішніх функцій держави.Аналізуючи конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин Канади, автор спирався на концептуальні положення теоретичних досліджень з трьох основних аспектів даної проблематики: політико-правової системи британського типу (в Канаді, Великобританії та деяких інших державах-членах Співдружності), федералізму в умовах сучасної держави, а також процесу формування і реалізації державного зовнішньополітичного курсу. Зокрема, загальнотеоретичні питання формування й реалізації зовнішньополітичного курсу держави стали предметом аналізу в колективних монографіях фундаментального характеру, таких як “Процес формування і здійснення зовнішньої політики капіталістичних держав” під редакцією В.І. Оскільки Канада має федеративний державний устрій, що справляє істотний вплив на функціонування механізму зовнішніх відносин цієї держави, то в контексті даного дослідження безсумнівний інтерес представляє сучасна доктрина з проблем федералізму. У другому розділі дисертації, що має назву “Механізм зовнішніх відносин Канади: конституційна регламентація та функціональні особливості”, аналізується значення конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (зовнішньополітичного механізму) Канади як однієї з найважливіших складових частин механізму держави загалом. У третьому розділі дисертації, що має назву “Компетенція глави держави і Парламенту у сфері зовнішніх відносин Канади”, висвітлюється компетенція королівської влади і Парламенту Канади в конституційно-правовому механізмі зовнішніх відносин.В результаті дослідження політико-правового статусу, організаційної побудови і практичного функціонування конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (зовнішньополітичного механізму) Канади автор дисертації дійшов нижченаведених висновків: 1. Останнім часом відзначається істотне посилення функціональної ролі Парламенту Канади в зовнішньополітичному механізмі держави. Ця роль полягає у прийнятті необхідних законодавчих актів із питань, повязаних зі сферою зовнішніх відносин: порядок діяльності федерального уряду в сфері зовнішньої політики, імплементація міжнародних договорів і угод у канадському законодавстві, застосування канадських судових рішень в іноземних державах і/або іноземних судових рішень у Канаді. В сучасних умовах відзначається функціонально домінуюча роль федеральної виконавчої влади Канади у зовнішньополітичному процесі. Проведена відповідно до Акта про Міністерство закордонних справ і міжнародної торгівлі 1985 р. реорганізація даного органу федеральної виконавчої влади, розширення його функцій в частині зовнішньоекономічних звязків і програм допомоги Канади іноземним країнам до