Поняття конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин України в практиці конституційного права. Повноваження Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду та Верховного Суду та Президента України у сфері зовнішніх зносин.
Аннотация к работе
Набуття Україною незалежності, визнання її повноправним субєктом міжнародних відносин, поглиблення інтеграції держави в європейську і загальносвітову політичну, правову, економічну, науково-технічну, культурну та інші сфери міжнародного співробітництва обумовлює необхідність створення та належного функціонування механізму здійснення зовнішніх зносин держави. У звязку з цим дослідження проблем, повязаних з конституційно-правовим механізмом, що регулює здійснення зовнішніх зносин, є надзвичайно актуальним. Перед конституційним правом України стоїть важливе завдання, спрямоване на вдосконалення механізму формування, прийняття та реалізації рішень у сфері зовнішніх зносин. Водночас вітчизняна юридична наука недостатньо звертала увагу на проблематику, що стосується дослідження такої специфічної та складної структури, якою є конституційно-правовий механізм здійснення зовнішніх зносин України. Саме такий підхід покладено в основу даного дисертаційного дослідження, що дає можливість узагальнити сучасну теорію та практику функціонування конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин на базі досвіду України в період її незалежного розвитку.Розділ 1 “Правова природа та зміст конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин України” складається із пяти підрозділів, в яких обґрунтовується створення цілісної концепції формування, функціонування та розвитку конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин, зясовується еволюція наукової думки з цієї проблематики, узагальнюється теорія і практика зазначеного механізму, а також визначається нормативно-правова база даної сфери та надається класифікація відповідних нормативно-правових актів. “Загальна характеристика конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин” досліджується утворений з часу незалежності України конституційно-правовий механізм здійснення зовнішніх зносин. Україна здійснює зовнішні зносини через систему державних органів влади, структуру та функції яких визначає національне законодавство, і, перш за все, Конституція України. “Поняття конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин України в теорії та практиці конституційного права” розкривається сутність понятійно-термінологічного апарату, який характеризує конституційно-правовий механізм здійснення зовнішніх зносин. Функціонально до них входять: вищі органи державної влади - парламент, глава держави, уряд; спеціально уповноважений орган виконавчої влади - Міністерство закордонних справ України; закордонні дипломатичні представництва - посольства, консульства, представництва при міжнародних організаціях, регіональні представництва МЗС на території України; інші центральні органи виконавчої влади, що наділені спеціальною зовнішньополітичною компетенцією - Міністерство оборони, Міністерство економіки, Міністерство юстиції, Служба безпеки та Служба зовнішньої розвідки та ін.; судові органи - Конституційний Суд України та Верховний Суд України.У результаті опрацьовування доктрини, теорії та практики конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин, аналізу конституційно-правових норм, на основі та в рамках яких складається даний механізм, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення українського законодавства, а саме: 1. Даний механізм варто розглядати не тільки як систему органів державної влади, яка має компетенцію у зазначеній сфері, але й як систему нормативно-правових актів держави, що регулює сферу зовнішніх зносин. Доцільно законодавчо закріпити основні терміни у зовнішній сфері (зовнішні зносини, зовнішня політика та ін.), що дозволить вдосконалити чинне конституційне законодавство. В основу конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин покладено принцип поділу влади, який покликаний заохочувати зважену взаємодію гілок влади. Специфіка конституційно-правового механізму полягає у його особливій структурі, до якої функціонально входять вищі органи державної влади; спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері зовнішньої політики; закордонні дипломатичні установи України; інші органи виконавчої влади; судові органи, наділені компетенцією у сфері зовнішніх зносин та повязані між собою цілями, завданнями й повноваженнями у даній сфері.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
конституційний право зовнішній президент
У результаті опрацьовування доктрини, теорії та практики конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин, аналізу конституційно-правових норм, на основі та в рамках яких складається даний механізм, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення українського законодавства, а саме: 1. У звязку зі зміною концептуальних підходів у сфері зовнішніх зносин держави з іншими зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, з урахуванням глобальних змін, Україна після проголошення незалежності стала повноправним членом міжнародного співтовариства. У складних міжнародних та внутрішньополітичних умовах створено систему органів державної влади та нормативно-правову базу для забезпечення зовнішньої функції держави.
2. Концепція конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин полягає в тому, що організаційно-правова та нормативно-правова є його складовими. Даний механізм варто розглядати не тільки як систему органів державної влади, яка має компетенцію у зазначеній сфері, але й як систему нормативно-правових актів держави, що регулює сферу зовнішніх зносин.
3. Доцільно законодавчо закріпити основні терміни у зовнішній сфері (зовнішні зносини, зовнішня політика та ін.), що дозволить вдосконалити чинне конституційне законодавство.
4. В основу конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин покладено принцип поділу влади, який покликаний заохочувати зважену взаємодію гілок влади. Відсутність чіткого розподілу повноважень у сфері зовнішніх зносин у Конституції України (ст. 106, 116) призвела до конституційної неузгодженості здійснення виконавчої влади у цій сфері та відсутності політичного консенсусу стосовно визначення пріоритетів зовнішньої політики.
5. Огляд наявних теорій та доктринальних підходів до проблеми співвідношення норм міжнародного та національного права, а також аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про поступовий перехід від доктрини діалектичного дуалізму до монізму (примату міжнародного права), що стає основою нової української конституційної системи.
6. Специфіка конституційно-правового механізму полягає у його особливій структурі, до якої функціонально входять вищі органи державної влади; спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері зовнішньої політики; закордонні дипломатичні установи України; інші органи виконавчої влади; судові органи, наділені компетенцією у сфері зовнішніх зносин та повязані між собою цілями, завданнями й повноваженнями у даній сфері.
7. Роль судових органів у зазначеному механізмі виходить із загальних їх функцій та сприяє ефективному правозастосуванню законодавства.
8. Засади зовнішніх зносин до цього часу не отримали законодавчого закріплення, як це передбачено Конституцією України (п.9 ч.1 ст.92). Запропоновано концепцію проекту закону про засади зовнішніх зносин, прийняття якого сприятиме запровадженню чітко встановлених правил поведінки держави у відносинах з іншими країнами та міжнародними організаціями, а також визначенню основ формування і реалізації зовнішньополітичного курсу.
9. Варто прийняти Закон України “Про координацію формування, прийняття та реалізації рішень у сфері зовнішньої політики і міжнародних відносин держави” щодо удосконалення правового регулювання у даній сфері, звязку та взаємоузгодження діяльності органів державної влади й ефективності їх функціонування.
10. Проблема визначення нормативно-правового статусу міжнародних договорів України у національному законодавстві, які не потребують процедури ратифікації, а також їх юридичної сили та співвідношення з іншими нормативно-правовими актами має бути вирішена під час прийняття Закону України “Про нормативно-правові акти”.
11. Питання приведення функцій та повноважень Служби безпеки у відповідність з європейськими стандартами, зазначеними у Рекомендаціях та Резолюціях ПАРЄ, а також вдосконалення механізму громадського контролю за її діяльністю мають бути вирішені під час прийняття нової редакції Закону України “Про Службу безпеки України”.
12. З метою впорядкування режиму спрощення перетинання митних кордонів для громадян України запропоновано прийняти Закон України “Про візовий режим та візові взаємовідносини України з іншими країнами”.
13. Для забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають за межами держави, як того потребує ст.25 Конституції, має бути прийнято Закон України “Про співвітчизників, що проживають за кордоном”.
14. Пропонується привести у відповідність до Закону України “Про Кабінет Міністрів України” норми законів України “Про оборону України” та “Про Збройні Сили України” стосовно питання затвердження Положення про Міністерство оборони України.
Список литературы
1. Макаренко О.Г. Роль Верховної Ради України у конституційно-правовому механізмі здійснення зовнішньої політики / О.Г. Макаренко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 2. - С. 99-110.
2. Макаренко О.Г. Статус та роль Міністерства закордонних справ України у сфері здійснення зовнішніх зносин України / О.Г. Макаренко // Зовнішня торгівля: право та економіка. - К. : УАЗТ, 2007. - № 2 (31). - С. 63-69.
3. Макаренко О.Г. Роль та місце Президента України у здійсненні зовнішньої політики / О.Г. Макаренко // Бюлетень Мінюста України. - 2007. - № 6 (68). - С. 111-120.
4. Макаренко О.Г. Конституційний порядок надання Верховною Радою України згоди на обовязковість міжнародних договорів в Україні / О.Г. Макаренко // Право України. - 2007. - № 6. - C. 78-82.
5. Макаренко О.Г. Роль Кабінету Міністрів України у конституційно-правовому механізмі здійснення зовнішньої політики / О.Г. Макаренко // Право України. - 2007. - № 9. - C. 8-12.
6. Макаренко О.Г. Міжнародні договори України - правова основа зовнішніх відносин держави / О.Г. Макаренко // Зовнішня торгівля: право та економіка. - К. : УАЗТ, 2007. - № 5 (34). - С. 69-74.
7. Макаренко О.Г. Проблеми законодавчого закріплення принципу нейтралітету в Україні / О.Г. Макаренко // Зовнішня торгівля : право та економіка. - К. : УАЗТ, 2008. - № 3 (38). - С. 152-157.
8. Макаренко О.Г. Інтеграція України в європейський та правовий простір - пріоритетний напрямок зовнішньої політики / О.Г. Макаренко // Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти : Зб. матеріалів X міжнародної наук.-практ. конференції (30 травня 2007 р.) / Українська академія зовнішньої торгівлі. - К. : УАЗТ, 2007. - С. 291-293.
9. Макаренко О.Г. Конституційно-правовий механізм формування та здійснення зовнішньої політики вищими органами державної влади / О.Г. Макаренко // Актуальні питання реформування правової системи України : Зб. наук. статей за матеріалами IV міжнародної науково-практичної конференції (1-2 червня 2007р.) : У 2-х томах / Волинський державний університет ім. Л. Українки : [уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев]. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волинського державного університету ім. Л. Українки, 2007. - Т.1. - С. 227-232.
10. Макаренко О.Г. Виконання зобовязань, взятих Україною при вступі до Ради Європи у сфері захисту прав людини / О.Г. Макаренко // Захист прав людини на сучасному етапі: Зб. тез міжнар. наук.-практ. конференції (7 грудня 2007 р.) : У 2-х частинах. - Част. 1 / Ін-т міжнародних відносин національного авіаційного університету : За заг. ред. Д.М. Куценка. - К. : Вид-во НАІУ, 2007. - С. 86-90.
11. Макаренко О.Г. Проблеми законодавчого визначення засад зовнішніх зносин України / О.Г. Макаренко // Сучасні проблеми юридичної науки: Тези доповідей та наук. повідомлень всеукраїнської науково-практичної конференції (30-31 жовтня 2007 р.) / Харківська націон. юридична академія ім. Я. Мудрого : За заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х. : НЮАУ, 2008. - С. 158-161.