Аналіз Конституції та законів України як правової основи захисту суспільної моралі. Дослідження нормативно-правової бази державного контролю у сфері захисту суспільної моралі. Рекомендації щодо вдосконалення правового захисту суспільної моралі в Україні.
Аннотация к работе
21 листопада 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про захист суспільної моралі», що зумовлено: специфікою пострадянської моральної свідомості; залежністю моральних цінностей суспільства від домінуючих соціально-економічних чинників; наявністю нових елементів суспільних відносин, що потребують регулювання з боку держави; поширенням не найкращих взірців масової культури; нехтуванням громадянами етичними нормами, традиційними моральними та духовними цінностями, що історично сформувалися в суспільстві; недостатньою реакцією влади на соціальний запит суспільства щодо посилення регулятивної ролі держави у сфері захисту суспільної моралі. З прийняттям Закону України «Про захист суспільної моралі» та дискусіями щодо функцій Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі потреба у дослідженні конституційно-правових засад захисту суспільної моралі не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла. Нормативну базу дослідження складають відповідні конституційно-правові акти України: Конституція України, законодавчі акти у сфері захисту суспільної моралі, серед яких Закон України «Про захист суспільної моралі», укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України. -доведено, що механізм реалізації юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі є сукупністю взаємоповязаних нормативних, інституційних, функціональних та аксіологічних елементів, за допомогою яких забезпечується право на вільний і всебічний розвиток особистості, право на інформаційний простір, вільний від продукції, що становить загрозу морально-психологічному стану суспільства, право на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а в разі порушення норм суспільної моралі, вчинених фізичними чи юридичними особами-право на застосування правових санкцій з метою забезпечення конституційного правопорядку та законності; -проаналізовано стан національної системи правового захисту суспільної моралі, вироблені рекомендації щодо її подальшого вдосконалення, що дістало відображення у законодавчій практиці. удосконалено: - зміст законодавчого визначення поняття «суспільна мораль», в якому зроблено акцент на позитивному аспекті його складових, що характеризуються нормативно-ціннісним змістом, оскільки уявлення про зло, несправедливість і безчестя, які несуть негативне навантаження, не можуть бути основою суспільної моралі, яку слід розуміти як систему національних та загальнолюдських етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі багатовікових духовних і культурних надбань, уявлень про добро, совість, свободу, честь, гідність, відповідальність, громадський обовязок, толерантність, які визначають сутність вимог суспільства до індивіда, його поведінки та діяльності;Дисертантка пропонує таку дефініцію досліджуваної категорії: суспільна мораль-це система національних і загальнолюдських етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі його багатовікових духовних і культурних надбань, уявлень про добро, совість, гідність, свободу, відповідальність, громадський обовязок, які й визначають сутність вимог до індивіда зі сторони суспільства. З метою покращення правового захисту суспільної моралі в Україні у вищезазначений Закон запропоновано внести низку змін та доповнень, зокрема приділити увагу узгодженню термінології Закону України «Про захист суспільної моралі» із термінологією інших законів, розширити сферу дії Закону та перелік видів продукції, що може завдати шкоду суспільній моралі, визначити принципи державної політики у сфері захисту суспільної моралі, розширити напрями державної політики у сфері захисту суспільної моралі, більш детально регламентувати підстави та порядок проведення експертизи інформаційної продукції, що може завдати шкоди суспільній моралі, усунути із Закону норми, що суперечать нормам інших законів, або ж дублюють їх. Обмеження прав і свобод з метою захисту суспільної моралі-це встановлені законодавством межі (границі) реалізації (здійснення) людиною (громадянином) прав і свобод, що виражаються в заборонах, обовязках, відповідальності, існування яких детерміновано (визначено) необхідністю захисту конституційно визнаних цінностей суспільної моралі, призначенням яких є забезпечення необхідного балансу між інтересами особистості, суспільства й держави. У підрозділі 3.1 «Державний контроль щодо захисту суспільної моралі» обгрунтовується, що практичне здійснення контролю у сфері захисту суспільної моралі ускладнюється багатьма чинниками, серед яких: 1) у законодавстві України не чітко визначено перелік органів, уповноважених здійснювати державну політику у сфері захисту суспільної моралі; 2) повноваження органів державної влади щодо здійснення контролю у сфері захисту суспільної моралі сформульовані надто узагальнено; 3) відсутність дієвих механізмів громадського контролю у сфері захисту суспільної моралі, що зведені до отримання інформації, пров