Місцеве самоврядування - право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ в інтересах місцевого населення. Служба в органах місцевого самоврядування в Україні.
Аннотация к работе
Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування, місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. 5 Конституції: “Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.” У офіційному тлумаченні Конституційного суду наголошується взаємозвязок безпосередньої та представницькою (в структурі якої - органи місцевого самоврядування) форм здійснення влади, а також наголошується “відсутність переваги жодної з цих форм здійснення влади народом” [9]. Зокрема він дає визначення поняттю місцевого самоврядування, розширюючи у ст.2 конституційну дефініцію: “Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного обєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України” [6]. Принципи місцевого самоврядування встановлені Конституцією України та Європейською хартією місцевого самоврядування, а їхні деталізацію та конкретизацію здійснено в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” Принципи місцевого самоврядування - це вихідні начала, відповідно до яких здійснюються організація та функціонування місцевого самоврядування [13, 399]. У той же час ст..71 закону про місцеве самоврядування визначає, що “органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.” Таким чином, закон визначає перелік субєктів, акти яких можуть бути оскаржені у суді органами місцевого самоврядування.Питання служби в органах місцевого самоврядування, а точніше статусу посадових осіб торкається Конституція у ст..141, відсилаючи нас до закону, що детально регламентує ці питання: “Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом” [1]. Питання служби в муніципальних органах, головним чином розглядаються у законі “Про службу в органах місцевого самоврядування”. У цьому законі вона визначається як професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: - служіння територіальній громаді; Ці посади включають: керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування.
План
План
Вступ
1. Поняття та основні концепції місцевого самоврядування.
2. Принципи місцевого самоврядування в Україні.
3. Система місцевого самоврядування в Україні.
4. Функції місцевого самоврядування в Україні.
5. Служба в органах місцевого самоврядування в Україні
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Список литературы
1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.
2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР від 31.07.1990 - 1990 р., № 31, стор. 429
3. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 //
4. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004 № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України від 30.07.2004 - 2004 р., (№№ 30-31), стор. 1194, стаття 382
5. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 03.07.1991 № 1286-XII // Відомості Верховної Ради УРСР від 13.08.1991 - 1991 р., № 33, стор. 443
6. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України від 25.06.1997 - 1997 р., № 24, стаття 170
7. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001 № 2493-III // Відомості Верховної Ради України від 17.08.2001 - 2001 р., № 33, стаття 175
8. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11.07.2002 № 93-IV // Відомості Верховної Ради України від 04.10.2002 - 2002 р., № 40, стаття 290
9. Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 від 05.10.2005 № 6-рп/2005 // Голос України від 04.11.2005 - № 209
10. Воронин А.Г., Лапин В.А., Широков А.Н. Основы управления муниципальным хозяйством. М. Норма, 1998.
11. Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш Н.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. -К.: Ін Юре, 2003.
12. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К.: Ін Юре, 2002.
13. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с.
14. Советский энциклопедический словарь. Гл. ред. Прохоров А.М. . - М.: издательство «Советская энциклопедия», 1990.
15. Шульга А.М. Теория государства и права. (Учебное пособие для подготовки к государственному экзамену). - Х.: НУВД, 2006.