Конституційно-правові норми в Україні - Автореферат

На думку дисертанта, конституційно-правові норми, як особливий вид правових норм, потребують самостійного дослідження. Для підготовки дисертації були використані окремі наукові положення про сутність та зміст конституційно-правових норм, що містяться в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених: С.С. Проблема дослідження юридичної природи конституційно-правових норм в Україні входить до тематики наукових досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглянути конституційно-правові норми у розвитку і звязку між собою та суспільством, виявити основні закономірності та тенденції формування й розвитку конституційно-правових норм як основного елементу системи конституційного права України. сформульована концепція особливих факторів, що впливають на розвиток норм конституційного права України, та визначено головні тенденції розвитку й удосконалення конституційно-правових норм: демократизація процесу нормотворчості; збереження національних традицій нормотворчості; адаптаційна тенденція розвитку і вдосконалення конституційно-правових норм; глобалізація та інтернаціоналізація норм конституційного права; розширення обєкта конституційно-правового регулювання; соціологізація, політизація та ідеологізація (в органічному поєднанні з деідеологізацією) конституційно-правових норм; тенденція щодо раціональної асиміляції конституційно-правових норм у межах правових систем сучасності в рамках національної правової системи; універсалізація конституційно-правових норм; диверсифікація конституційно-правових норм; гуманізація конституційно-правових норм; муніципалізація конституційного життя та конституційно-правових норм; процесуалізація та кодифікація норм конституційного права; новелізація конституційно-правових норм.У вступі обґрунтовується актуальність теми, звязок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета та завдання, обєкт та предмет дисертаційного дослідження; охарактеризовані методи дослідження, наукова новизна і практичне значення дисертації; наведено відомості про апробацію та публікації результатів дослідження, структуру й обсяг дисертації.Спираючись на досвід існуючої в Україні практики реалізації конституційно-правових норм, дисертант приходить до висновку, що аналіз норми конституційного права у вітчизняній науці конституційного права дозволяє констатувати факт збереження позитивістських підходів до категорії “норма конституційного права”, властивих загальній теорії права. Дисертант пропонує визначати норму конституційного права, як формально визначене, встановлене або санкціоноване суспільством або державою правило поведінки або діяльності, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права, і забезпечується всіма заходами державного впливу, що передбачені чинним законодавством. До загальних видових ознак норми конституційного права слід віднести такі кваліфікації, як: по-перше, загальнообовязковий характер конституційно-правових норм, тобто норма конституційного права є обовязковою для всіх субєктів конституційного права без винятку. По-третє, конституційно-правові норми здійснюють юридичне регламентування суспільних відносин політичного характеру, що виникають, здійснюються і припиняються у сфері функціонування держави і є основою предмету конституційно-правового регулювання, в силу чого нормам конституційного права властивий політичний характер. По-четверте, імперативний характер конституційно-правових норм, який пояснюється впливом імперативного методу правового регулювання, що властивий конституційному праву, як галузі національного права, з огляду на характер приписів, що містяться в нормах конституційного права.Підсумовуючи дослідження проблем визначення поняття конституційно-правової норми, класифікації конституційно-правових норм і перспектив їх подальшого розвитку і вдосконалення, дисертант дійшов до наступних висновків: 1. Співвідношення норм конституційного права України з нормами інших галузей права характеризується наявністю в них як тих ознак (кваліфікацій), що різнять їх з нормами інших галузей права, так і тих ознак, що є спільними для всіх норм права, в тому числі й для норм конституційного права України, адже система права України є органічним поєднанням галузей, інститутів і норм права. Конституційно-правові норми, на відміну від інших видів норм права, мають такі кваліфікуючі ознаки: 1) є пріоритетними в системі національного права за характером вираженої (обєктивованої) в них волі; 2) за своїм змістом наділені вищою юридичною силою, а деякі з них (норми Конституції України) і найвищою юридичною силою; 3) за способом регулювання суспільних відносин у своїй переважній більшості мають імперативний, категоричний характер; 4) за формою вираження представлені розгалуженою системою джерел конституційного права як на загальнодержавному, так і на місцевому (локальному) рівнях; 5) мають нетипову стру

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ