Ознайомлення з основними етапами державно-правового розвитку Словаччини у ХХ столітті. Дослідження законодавчого забезпечення розширення обсягу суверенітету Словацької Республіки. Розгляд та характеристика процесу конституювання словацької держави.
Аннотация к работе
Для реформування правової системи України на засадах стратегічної мети - вступу до Європейського Союзу - становить інтерес потреба в осмисленні та врахуванні закономірностей зарубіжного державно-правового досвіду, передовсім у державах, які протягом останніх десятиліть успішно вирішували проблеми реформування своєї правової системи. Такою державою є Словацька Республіка (СР), в якій конституційний розвиток після 1989 р. відбувався в подібних до українських суспільних умовах - на фоні демократизації, економічної реформи та державного будівництва, а їх результати були втілені в оцінці її готовності до членства в ЄС. Потреба в удосконаленні конституційної системи влади в Україні зумовлює використання теоретичних підходів і практичного досвіду становлення та реформування владної системи країни дослідження, зокрема на етапі її підготовки до вступу в ЄС. Вітчизняну юридичну науку цікавить досвід успішного розвязання іншими державами таких проблем як знаходження оптимальної національної моделі взаємодії й противаг між президентом, урядом і парламентом, вироблення законодавчих основ функціонування демократичних інститутів, послідовність і напрями конституційних перетворень у контексті європейської інтеграції. Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Ужгородського національного університету й відповідає кафедральній комплексній темі наукового дослідження «Правова реформа в Україні та державах Центральної Європи: теоретичні і практичні аспекти» та плановій тематиці науково-дослідної роботи кафедри історії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ, а також у межах напрямів наукових досліджень, визначених державними дослідницькими програмами і планами, серед яких теми: “Теоретичні проблеми реалізації Конституції України” (№ д/р 0101U012890) та “Актуальні напрями реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції (№ д/р 0104U004048).У вступі обґрунтовується актуальність проведення дослідження теми дисертації, розкривається ступінь наукової розробки проблеми, дається характеристика обєкта, предмета та методологічної основи роботи, визначаються її мета і завдання, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, що виносяться на захист, висвітлюється наукове і практичне значення результатів, одержаних дисертантом, вказується на її апробацію та публікації автора з теми дисертаційного дослідження.Ступінь розробки проблеми дисертант розглянув у кількох аспектах, а саме: а) дослідження статусу Словаччини в складі домюнхенської і соціалістичної Чехословаччини; б) дослідження сутності конституційних перетворень в Чехословаччині в період демократичних суспільних змін та дезінтеграції федерації; в) дослідження державно-правових перетворень у Словацькій Республіці після проголошення нею незалежності. Підбиваючи підсумок огляду наукових розробок за темою дисертації та її окремих компонентів, автор робить висновок, що у вітчизняній юридичній науці відсутнє комплексне дослідження, котре б мало предметом конституційний розвиток Словацької Республіки в 1989-2004 рр. У підрозділі 1.2 «Словацька Республіка в складі Чехословаччини: етапи конституційно-правового розвитку» автор дослідив закономірності розвитку словацької державності у складі держави чехів і словаків з часу утворення ЧСР у 1918 р. і до 1989 р. Дисертант виділив з цією метою такі етапи конституційно-правового розвитку Словацької Республіки: а) Словаччина у складі першої ЧСР (1918-1938 рр.) - на правах адміністративно-територіальної одиниці в унітарній державі; б) Словаччина у складі другої ЧСР (осінь 1938 - 15 березня 1939 р.) - на підставі конституційного закону отримала автономний статус (власний законодавчий орган, уряд); 19 грудня Уряд СР схвалив Програмну заяву, а згодом постанову «Про хід реалізації Програмної заяви Уряду», в котрій конкретизував, які саме рішення Уряд повинен підготувати або схвалити для практичного здійснення своєї Програми.Звертаючи увагу на те, що врахування результатів аналізу конституційного розвитку Словацької Республіки в 1989-2004 рр. в умовах підготовки і вступу до Європейського Союзу має значення для успішного вирішення відповідних державно-правових задач в Україні, автор доходить таких висновків. Уперше словацький народ сформував свій представницький орган (квазіпарламент) і уряд та виокремив свою судову систему у жовтні 1938 р. на підставі конституційного закону про автономію Словаччини в умовах другої Чехословацької Республіки. За період перебування Словаччини у складі Чехословаччини її правовий статус змінювався від адміністративно-територіальної одиниці (у складі першої Чехословацької Республіки) до субєкта федерації (у складі другої Чехословацької Республіки та у складі ЧССР). Після «оксамитової революції» 1989 р. правове забезпечення суспільних перетворень в Чехословаччині, і Словацькій Республіці як її складової частини, полягало в проведенні державної політики, спрямованої на перетворення інституційних і нормативних компонентів правової системи Чехо