Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права - Автореферат

Час, що минув після проголошення Україною незалежності, досить переконливо довів, що для держави соціал-демократичної орієнтації, яка переходить до сучасного європейського державно-правового устрою, утверджує принципи демократії та громадянського суспільства, надзвичайно важливим є існування органів конституційного контролю, завдання яких полягає у перевірці законів та підзаконних нормативно-правових актів щодо їх відповідності Конституції загальними або спеціальними судами, які наділені правом позбавляти юридичної сили неконституційні положення таких актів. По-друге, конституційний контроль - обовязковий компонент механізму поділу влади, призначений для підтримання рівноваги; арбітр у конфліктах між гілками влади - законодавчою, виконавчою і судовою, що забезпечує необхідний баланс між владними структурами. По-четверте, конституційний контроль виконує роль найбільш ефективного механізму захисту особи від влади, є засобом забезпечення основних (конституційних) прав і свобод людини і громадянина, фактором перетворення Конституції на чинне право. б) необхідністю вдосконалити конституційний контроль в Україні, беручи до уваги позитивний досвід організації та діяльності конституційного контролю в зарубіжних країнах; Аналіз стану наукової розробки проблеми показав, що низка теоретичних і практичних питань, повязаних з організацією та діяльністю інституту конституційного контролю, ще недостатньо досліджена вітчизняною наукою про конституційне право.Перший розділ дисертації “Правовий статус органів конституційного контролю у національних правових системах континентального права” присвячений дослідженню теоретичних та порівняльно-правових аспектів організації конституційного контролю в країнах, що належать до європейської моделі, де функція конституційного контролю здійснюється спеціалізованим органом - Конституційним Судом (Радою). Порівняльно-правовий аналіз Конституцій Австрії, Іспанії, Італії, Франції, ФРН свідчить, що до них, як правило, включаються норми про будову (склад) спеціалізованих органів конституційного контролю, про порядок і основні мотиви їх формування, термін функціонування, про порядок припинення роботи судді органу конституційного контролю, вказуються основні вимоги, яким повинен відповідати претендент на пост судді Конституційного Суду (Ради). В усіх зазначених Конституціях містяться положення про основні функції Конституційних Судів (Ради), про підпорядкованість справ спеціалізованим органам конституційного контролю, про юридичну силу рішень і про механізм виконання рішень цих органів. Відзначається своєрідна, спільна для країн європейської моделі “нормативна спеціалізація”: повноваження органів конституційного контролю регулюються передусім Конституціями, а підстави порушення конституційного розгляду зазначені головним чином у законах про Конституційні Суди (Раду) та в інших видах законодавчих актів (виняток становить Австрія). Конституційний контроль у механізмі державної влади у поєднанні із загальним контролем визначається як організаційно-правова форма діяльності держави, яка має такі особливості: 1) це - різновид інституту соціального, державного контролю, що здійснюється постійно діючими органами держави; він безпосередньо повязаний із реалізацією державних повноважень; 2) це - форма професійного державного контролю, причому вища серед спеціалізованих форм контролюючої діяльності; 3) конституційний контроль, будучи контролюючим і правоохоронним видом діяльності, грунтується на перевазі застосування юрисдикційних засобів; 4) конституційний контроль поширюється не тільки на сферу управління, а й охоплює сферу нормотворчості, яка здійснюється апаратом управління, і впливає на нормотворчість законодавчої влади; 5) орган конституційного контролю - це спеціалізований орган охорони акта вищої юридичної сили - Конституції держави; 6) конституційний контроль є вищою (після парламентської і референдуму) формою контролю.