Основний предмет правового регулювання конституційного права. Аналіз чотирьох груп (блоків) суспільних відносин. Конституційне право в системі національного права України, його аналіз. Метод правового регулювання. Конституційно-правова відповідальність.
Аннотация к работе
Приступаючи до вивчення предмету КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА слід розуміти, що ми з вами поринаємо в генезис конституції в її історичні умови, в яких виникла конституція, та в суть сучасних процесів, що проходять у нашому суспільстві і у нашій державі в цілому.Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й роль конституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності. Це - кваліфікаційні ознаки галузі конституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь права як таку, відокремити її від інших підрозділів системи права, визначити її суть. Розгляд предмета правового регулювання передбачає розвязання таких питань, як: сутність і зміст суспільних відносин, охоплюваних даною галуззю; якісна відмінність і специфічні ознаки таких відносин; роль і значення цих відносин у життєдіяльності суспільства тощо. Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України. Такі відносини опосередковуються правовими нормами, які складають зміст найважливіших джерел конституційного права - Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, конституційних законів тощо.Місце і роль конституційного права визначається також характером його співвідношення з приватно-правовими та з іншими галузями публічного права. конституційний право відповідальність суспільний Вихідним тут є положення загальної теорії права про те, що система права ділиться на дві підсистеми: публічне право і приватне право. Співвідношення міжнародного і внутрішнього права держави має ряд аспектів: по-перше, вплив, який внутрішні норми (національне законодавство) можуть здійснювати у процесі створення міжнародно-правових норм, на їх зміст; Внутрішньодержавні норми можуть або сприяти узгодженості між державами таких міжнародно-правових норм, які сприймають основні ідеї та цілі, закладені у внутрішньодержавних нормах, або служити своєрідним юридичним еталоном під час міжнародної регламентації якого-небудь питання і втілюватися тією чи іншою мірою у відповідних міжнародно-правових нормах. Але як в першому, так і в другому випадках необхідним елементом використання внутрішньодержавних норм є погодження між державами, висловлене у будь-якій формі (найчастіше у договірній), і лише така угода може породити міжнародно-правові норми.Важливе значення має метод регулювання, під яким, звичайно, розуміють систему прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкретні суспільні відносини, впорядковують їх щодо цілей і завдань правового регулювання. Визначення методу конституційного регулювання не вичерпується встановленням способів правового впливу субєктів конституційного права на суспільні відносини. Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного регулювання визначаються характером і специфікою предмета регулювання. Роль цього регулювання є надзвичайно важливим і полягає в тому, щоб обєднати волю народу України в одне ціле, спрямувати народ на досягнення завдань і цілей, які стоять перед ним. У конституційному праві переважають методи імперативного, централізованого регулювання, при якому відносини між субєктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного субєкта іншому.За сучасних умов така відповідальність набуває особливої ваги і значення, що зумовлено характером політичних, економічних та інших процесів, що проходять у нашій країні. Однак конституційній відповідальності властива якість, яка надає їй специфічного виду. Тут - особлива вага (ціна) відповідальності, оскільки в ній реалізуються інтереси субєктів конституційних відносин. З іншими видами відповідальності конституційну відповідальність споріднюють такі ознаки, як санкції і можливість у необхідних випадках застосувати такий спонукальний чинник, як примус. Часом законодавець лише вказує на можливість такої відповідальності.
План
План
Вступ
1. Предмет конституційного права
2. Конституційне право в системі національного права України