Визначення поняття і класифікація конституційних прав і свобод громадян. Аналіз особистих, політичних та соціально-економічних прав та свобод людини та громадянина. Характеристика конституційних гарантій прав людини. Визначення обов"язків громадян.
Аннотация к работе
В Конституції України в статті 1 говориться: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.” Ця звичайна, буденна фраза, яку ми чуємо майже щодня з екрана телевізора та по радіоприймачу насправді визначає наше з вами щоденне життя, працю, вчинки і т.д., бо вона визначає статус країни, її місце в світовій спільноті, відношення до її громадян та багато іншого. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому. Демократизації процесу, повязаного з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття низки міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, які підписали відповідні міжнародні документи. Серед найважливіших загальних документів, з якими повністю узгоджуються положення Конституції України, - Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з Протоколами (1950 р.), Європейський соціальний статут (1961 р.), Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.), Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав - учасниць Наради з Питань безпеки та співробітництва в Європі (1989р.)» Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру НБСЄ (1990 р.) та інші документи. Щоб мати уявлення про обсяги Міжнародної діяльності, повязаної із захистом прав людини, досить зазначити, що на початку 90-х років у цій сфері діяли понад 60 різних міжнародних форумів, починаючи з Генеральної Асамблеї ООН і закінчуючи Засіданням експертів із прав людини та Робочою групою з примусових і недобровільних зникнень.Розрізняють права людини природні, тобто повязані з самим існуванням і розвитком, і набуті, які в основному характеризують соціально-політичний статус людини і громадянина (інститут громадянства, право на участь у вирішенні державних справ тощо). Слід памятати, що поняття свободи може мати неоднакове тлумачення, оскільки, з одного боку, свобода характеризує загальний стан людини, її соціальний статус, а з іншого-конкретизується у можливості вчиняти конкретні дії в межах, наданих людині мораллю та правом. До особистих прав людини належать: право на вільний розвиток своєї особистості; невідємне право на життя; право на повагу до гідності; право на свободу та особисту недоторканність; право на недоторканність житла; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя; право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання; право на свободу думки і слова; право на свободу світогляду і віросповідання. До політичних прав і свобод належать: право на обєднання у політичні партії та політичні організації; право брати участь в управлінні державними справами; право на мирні збори та маніфестації; право на звернення. Система економічних, соціальних і культурних прав згідно з Конституцією України охоплює: право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право на підприємницьку діяльність; право на працю; право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; право на відпочинок; право на соціальний захист; право на житло; право на достатній життєвий рівень; право на охорону здоровя; право на безпечне для життя і здоровя довкілля; право, зумовлене гарантуванням вільної згоди на шлюб, а також захистом материнства, батьківства, дитинства і сімї; право на освіту; право на свободу творчої діяльності.Україну як суверенну, незалежну державу визнали в усьому світі, прийнято Конституцію, введено в обіг національну валюту. І хоча сама Конституція не є ідеальною (потрібно лише згадати, скільки часу, зусиль було витрачено під час прийняття її в 1996 році, скільки було дебатів на цю тему), як не може бути ідеальною людина. 3 Основного Закону нашої держави підкреслено, що "людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Зазначені приписи Конституції зумовлюють необхідність принципово нового підходу до захисту прав людини, сприяння такому становищу, за якого будь-які її права і свободи могли б реалізовуватися і захищатися з найменшими затратами зусиль. Річ утім, що існуюча в Україні система права (і це повною мірою стосується й системи прав людини і громадянина) складалася і розвивалася в умовах, коли основна ставка робилася не на людину, не на особистість, хоч гасел про це було забагато, а на державу, на державний апарат, не говорячи вже про апарат компартійний, який взагалі, особливо на верхніх поверхах партійної ієрархії, був фактично недоторканним.
План
План
Вступ
1. Поняття і класифікація конституційних прав і свобод
2. Особисті права і свободи
3. Політичні права і свободи
Соціально-економічні права і свободи людини га громадянина
Конституційні гарантії прав людини і діючого правосуддя
Основні обовязки громадян
Висновки
Список використаних джерел
Вывод
Україна - дуже молода держава. За свою 11-річну сучасну історію тут зроблено значні кроки в плані розбудови держави. Україну як суверенну, незалежну державу визнали в усьому світі, прийнято Конституцію, введено в обіг національну валюту. Звичайно, багато у нас негараздів та проблем. Як і всі країни, які утворилися з розпадом СРСР, Україна переживає значні економічні та політичні труднощі. Але зрушення на краще є, особливо за останні роки.
Конституція України, увібрала, синтезувала всі позитивні сторони конституцій інших розвинених правових держав, позитивні моменти соціалістичного строю, особливості нашого народу (я особисто вважаю це наслідком виникнення молодої держави в демократичному, цивілізованому світовому суспільстві). Це було зроблено завдяки міцній науковій базі теорії та історії держави та права, яка існує та розвивається в нашій країні. І хоча сама Конституція не є ідеальною (потрібно лише згадати, скільки часу, зусиль було витрачено під час прийняття її в 1996 році, скільки було дебатів на цю тему), як не може бути ідеальною людина. Конституція будь якої країни зазнає змін під впливом часу, розвитку суспільства та прогресу. Але це наша Конституція, прийнята обранцями народу, і по її засадах нам продовжувати будувати свою незалежну державу. Тому, на мою думку, дуже правильне і доречне висловлення, адресоване нашим можновладцям авторами підручника “Основи конституційного права України”, який став основою для написання цієї курсової роботи: “Отямтеся! Слід не змінювати Конституцію, а навчитися жити за нею, послідовно втілювати в життя її принципи та норми.”
Як зазначалося вище, питання права та свободи - питання № 1 всього світового суспільства. Під прикриттям “відстоювання прав людини” в світі розвязуються агресорські війни, усуваються неугодні уряди та режими. Тому дуже важливо не тільки знати свої права і обовязки, а й вміти їх відстоювати.
У звязку з прийняттям Конституції України питання реалізації прав і свобод громадян набувають в Україні особливого значення. У ст. 3 Основного Закону нашої держави підкреслено, що "людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Цим самим підіймаються на найвищий щабель усі дії в сфері практичного здійснення прав людини і громадянина. У цій же статті зазначено: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави".
Зазначені приписи Конституції зумовлюють необхідність принципово нового підходу до захисту прав людини, сприяння такому становищу, за якого будь-які її права і свободи могли б реалізовуватися і захищатися з найменшими затратами зусиль.
Нині існує дуже важлива проблема максимального спрощення механізму здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина. З огляду на це, необхідно хоча б в основних рисах визначити механізм здійснення і захисту кожного субєктивного права, зважаючи на те, що останнє за тих чи інших умов буде реалізовуватися дуже повільно або гальмуватися. Безперечно, краще за все зазначені питання було б вирішувати у спеціальних кодексах прав людини. Однак їх складання -далеко не проста справа.
Важливо звернути увагу на ще одне питання. Останнім часом, коли активно ведуться розмови про вдосконалення в нашій державі системи права, виявилося, що багато хто розуміє цю проблему дуже спрощено, вважаючи, що треба лише дещо вдосконалити цю систему і все буде гаразд. Однак такий підхід треба рішуче відкидати. Річ утім, що існуюча в Україні система права (і це повною мірою стосується й системи прав людини і громадянина) складалася і розвивалася в умовах, коли основна ставка робилася не на людину, не на особистість, хоч гасел про це було забагато, а на державу, на державний апарат, не говорячи вже про апарат компартійний, який взагалі, особливо на верхніх поверхах партійної ієрархії, був фактично недоторканним.
Оскільки в Україні система права мала і досі має зовсім іншу, порівняно з нашими сьогоднішніми ідеалами, методологічну основу, не слід підправляти її. Необхідно розробляти нову систему, керуючись насамперед принципами Конституції України. Доводиться, однак, констатувати, що не всі, кому це належить, як кажуть, за штатом, повністю це розуміють. Тому й утворюються різні підготовчі комісії, зорієнтовані, в основному, на деяке покращання чинного законодавства.
Перед розробкою і вдосконаленням системи права, яка б повністю ґрунтувалася на новій Конституції України, її принципах і нормах, треба розробити і прийняти органічний закон, який має визначити не тільки структуру цієї системи, а й принципи її побудови та функціонування. Саме в цьому акті й мають бути встановлені ті вимоги, яким повинна відповідати система права з погляду ефективного захисту та здійснення прав і свобод людини і громадянина.
З питанням практичного здійснення прав і свобод громадян органічно повязане питання про тлумачення принципів і норм Конституції України. Це насамперед важливо для практичної діяльності відповідних державних органів, громадських організацій, їх посадових осіб. Тим більше, що Конституція містить низку приписів, які раніше на такому рівні не були врегульовані.
Уже ст. 1 розділу II Конституції, присвячена правам, свободам і обовязкам людини і громадянина, потребує розяснення щодо її запровадження. У ній зазначено, що "усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах". Немає ніякого сумніву у справедливості цього принципу, необхідності втілення його у життя. Однак добре відомо, що цей принцип існував і раніше, хоч рівності у гідності та правах не було. Досить згадати відому "номенклатуру", чиношанування з боку тих прохачів, які й нині проводять довгі години біля "високих установ", замислитися над тим, як розглядаються заяви та скарги "простої людини" і як вирішуються питання за дзвінком "шанованої особи", щоб стало зрозумілим - цей припис Конституції зависне у повітрі, якщо не буде чітко регламентовано, скажімо, порядок відносин між ланками державного апарату і громадянином, якщо кожен державний посадовець продовжуватиме вбачати у кожному відвідувачі не громадянина України, а прохача.
Це стара проблема. Однак вона не вирішиться доти, доки не буде акцентована громадськістю і державним апаратом з усією гостротою.
Безумовно, у вирішенні цієї проблеми першочергову роль має відіграти зміна у ставленні до неї тих, кого це стосується. Однак її правове врегулювання має неабияке значення.
Певною мірою воно могло б бути вирішене у ст. 24 Конституції України, де встановлюється, що "громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками". Все це правильно. Ніякі привілеї не можуть бути повязані із посадою, за винятком тих посадових привілеїв, які визначені у законі.
Підсумовуючи викладене, виведемо: Основні права і свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невідємні права і свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи в силу наявності у них громадянства України, гарантуються Українською державою і становлять ядро правового статусу особи в Україні.
Також слід сказати, що нині в Україні визріли умови для того, щоб захист і здійснення прав людини і громадянина набули найглибшої змістовності.
Закінчуючи розгляд конституційного статусу людини і громадянина в Україні, можна сказати, що він є правовим статусом справді вільної людини, громадянина демократичної, соціальної, правової держави.
Список литературы
Україна Конституція (1996). Конституція України: Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с. - 4 ст.
Основи конституційного права України: Підручник/ Авт. кол.: М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков (кер.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. - Стер. вид. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 288 с. - ст 5
Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 320 с.
Хрестоматія з історії держави і права Украйни: У 2-х т.: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В. Д. Гончаренка.- Вид. 2-ге, перероб. і доп.: Том 2: Лютий 1917 р.- 1996 р. / Уклад.: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький.- К.: Видавничий Дім «Ін Юре». - 2000. - 728 с. - ст.-21
О.А. Лукашевич, К.В. Манжул «Конституція» Пилипа Орлика - історико-правова памятка XVIII ст. в авторській редакції. Харків “Основа” 1996 р. - 51 с. - ст. - 22
Хрестоматія з історії держави та права зарубіжних країн. - Том ІІ: Навч. посіб. Для юрид. вищих навч. закладів і фак. : У 2 т. / За ред. члена-кориспондента Академії правових наук України В.Д. Гончаренка - К.: Ін Юре. - 608 с - ст. - 49
Юрисконсульт 2.1 Електронна база даних законодавчих та нормативних документів.